Вінницька агенція журналістських розслідувань
Главная » Журналістські розслідування » Молотком по кишенях: як Україна програє мільярди в Європейському суді

Молотком по кишенях: як Україна програє мільярди в Європейському суді

За останні 12 років позивачі виграли більше тисячі позовів проти України в Європейському суді з прав людини. За цими рішеннями держава виплатила більше двох мільярдів гривень відшкодування. При цьому з посадовців, які безпосередньо порушили права людини, ці збитки не стягують. Про це йдеться у розслідуванні Данила Мокрика для BIHUS.Info

“Карати мають суддів, які приймають неправосудні рішення, прокурорів, які кришують ці неправосудні рішення. Я вважаю, що вони мають зі своєї кишені за це відповідати. Хай продають свої маєтки, і відшкодовують, от кожному”, – каже Веніамін Тимошенко, який разом із колегами у 2015 році відсудив в України в Європейському суді 20 тисяч євро.

Веніамін Тимошенко ще у 2011 році очолив страйк працівників компанії “Аеросвіт”. Загалом близько 150 працівників протестували проти величезної заборгованості із зарплати. Компанія подала позов в Бориспільський міськрайонний суд, і суддя Віталій Журавський заборонив проведення акції. Згодом ЄСПЛ вирішив, що український суд порушив право громадян на мирні зібрання і об’єднання і присудив Тимошенку з колегами 20 тис. євро “справедливої сатисфакції”.

Сьогодні Віталій Журавський продовжує судити в Бориспільському районному суді. Свою вину у поразці в Європейському суді Журавсьский в розмові з журналістами BIHUS.Info категорично заперечив.

“Це – не порушення суддів, тому що ця справа пройшла і апеляцію, і касацію. Це було порушення держави Україна, яка своєчасно не внесла зміни в законодавство… Я просто виконував закон”.

Власне, перекидання відповідальності і є однією з причин неможливості стягнути відшкодування з посадовців, які порушили права людини. “В самому рішенні Європейського суду прізвище не напишуть. Встановлять лише факт порушення Конвенції з прав людини. Тому після цього правоохоронні органи повинні відкрити кримінальну справу повторно в Україні і визначити винного”,– пояснює заступниця Міністра юстиції Наталія Бернацька.

“А слідчий каже: мої дії були законними, я так вважав, це підтвердив прокурор, який підписав подання. Прокурор каже: оцінив, було законно, що підтверджується рішенням суду. Суддя каже: законність мого рішення було встановлено рішенням суду апеляційної інстанції. І так далі”, – додає адвокат Назар Кульчицький, який у 2012-2013 був Урядовим уповноваженим України в ЄСПЛ (представляв інтереси держави в Європейському суді).

Конвенцію з прав людини порушують не лише судді, а різні посадовці. У випадку Олександра Басенка це, у першу чергу, слідчі міліції. У 2002 році Басенка побили контролери київського швидкісного трамваю і зламали йому ногу в коліні.

Але вимагати в них відшкодування збитків через суд потерпілий не зміг, бо міліція розслідувала очевидну справу більше 5 років. В 2016 році Європейський суд присудив Басенку 11 тис. євро відшкодування за порушення його права на ефективний юридичний захист.

Одним із слідчих у тій справі був Віталій Паньков. Відтоді правоохоронець помітно просунувся на кар’єрному шляху. Якщо тоді він був звичайним слідчим Святошинського РВ, то нині він – головний оперуповноважений Департаменту захисту економіки Національної поліції.

“Я, чесно кажучи, навіть не розумію, про кого ми зараз говоримо. Не пам’ятаю такої історії”, – сказав поліцейський журналістам, сміючись.

Строки позовної давності – це ще одна проблема, яка не дозволяє стягнути відшкодування безпосередньо з самих порушників прав людини. Цивільний кодекс України передбачає, що стягнути шкоду можна тільки з людини, яку визнав винною суд. Відповідно, спочатку треба відкрити кримінальне провадження і притягнути винного до відповідальності.

“На практиці, коли в нас вже є остаточне рішення Європейського суду, закінчуються просто навіть строки притягнення до кримінальної відповідальності”, – каже Назар Кульчицький.

Тому українське законодавство вимагає докорінної реформи. Наталія Бернацька вказує також на необхідність вирішити ще одну проблему – небажання правоохоронців розслідувати порушення прав людини з боку інших правоохоронців.

“Рада Європи неодноразово наголошувала: ви повинні створити новий правоохоронний орган. Тому що ви розумієте, що самі на себе правоохоронці дуже так важко відкривають справи і їх розслідують. Повинен бути орган, який буде займатися саме цими розслідуваннями. І це – Державне бюро розслідувань”, – пояснює заступниця Міністра юстиції.

Державне бюро розслідувань формально створили у березні 2016 року, однак досі воно не працює. Тим часом в Європейському суді з прав людини станом на 1 квітня цього року перебуває 7,3 тис. позовів проти України. З усіх європейських країн більше позиваються тільки до Румунії та Росії.

За порушення Конвенції з прав людини з боку правоохоронців і суддів тим часом надалі розраховуються платники податків.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *