Квартири, що стали належати територіальної громади Вінниці після смерті власників, за рішеннями виконкому розходяться мов гарячі пиріжки. Документи, на підставі яких відбувається відчуження комунальної власності, зникають у невідомому напрямку.

Оголошення заповіту – звична для багатьох детективів точка відліку неймовірних історій боротьби за спадок між наближеними до померлого. Відсутність тих, кому цей заповіт можна оголосити, може дати старт для не менш цікавих сюжетів. І ось чому.

У цивільному праві існує поняття “відумерла спадщина”. Згідно зі ст. 1277 Цивільного кодексу України, “у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини”.

У чиї руки і якими шляхами потрапляє вінницька відумерла спадщина, з’ясовувала Катерина Баркалова .

ЯК З’ЯВЛЯЄТЬСЯ НІЧИЙНЕ МАЙНО

– Є певні шляхи, яким чином ми дізнаємося, що певне майно є відумерлим. Перший – надає інформацію департамент житлового господарства. У них є відомості від експлуатаційних організацій, що у певній квартирі протягом року, півроку ніхто не сплачує комунальні послуги або взагалі ніхто не проживає, а раніше проживали. Другий варіант – як до нас надходить повістка із суду: фізична особа звертається із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю із кимось, і ми є або відповідачем, або третьою особою. І третій випадок – ось, наприклад, декілька днів назад дзвонили з ОСББ, просять нас звернутися із заявою про визнання квартири відумерлою спадщиною. Який їм зиск? Щоб у кожної квартири був власник, – розповідає в.о. директора департаменту кадрової політики та якості Вінницької міської ради Роман Бочевар.

За його словами, розгляд справи щодо визнання майна нерухомою спадщиною може тривати досить довго – і рік, і навіть більше.

– Міська рада і суд займають таку позицію, що якщо є законні спадкоємці – вони повинні отримати у спадщину це майно. Якщо немає, то ця спадщина відумерла і йде у комунальну власність, – зазначає чиновник.

Є багато випадків, каже він, коли квартира була поділена 2/5, 3/5, 1/10 і 9/10, і “власнику хочеться, щоб ми визнали право власності на одну десяту, а потім він буде до нас звертатися із проханням передати цю одну десяту. Або викупити, або іншим шляхом отримати право власності”.

На уточнююче питання, чи можуть викупати у міської ради, Роман Бочевар відповів наступне: “фактично, якщо у нього є дев’ять десятих, а одна десята визнається відумерлою – то кому ми її передамо? Якщо там реально 3 або 2 кв.м… По-моєму, такі випадки були точно”.

ЗМІНУ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ МАЙНА ВИЗНАЧАЄ “ЯКИЙСЬ ДОКУМЕНТ”

За інформацію міської ради, у період із 2011 по 2015 рік територіальна громада Вінниці отримала у якості відумерлої спадщини п`ять квартир та одну кімнату у двокімнатній квартирі. А саме:

–  пров. К. Маркса (вул. О. Антонова), 8, кв.4;
–  вул. Збишка (Д. Майбороди), 7 , кв.21;
–  вул. 50-річчя Перемоги (Замостянська), 8, кв.29;
–  вул. Артема (В.Антоновича), 34, кв.2;
–  пр. Коцюбинського,5  2/5 частки квартири 17;
–  вул.600-річчя, 40 кв. 37.

Вищезазначені об’єкти нерухомого майна були передані у користування чи у власність. Вінницька міська рада жодних рішень щодо передачі у користування чи у власність даних об’єктів не приймала. Відомості стосовно їхньої вартості відсутні, – повідомила при цьому начальник відділу звернень апарату міської ради та її виконкому, розпорядник інформації Ірина Єлізарова.

Станом на поточний рік, згідно із даними Державного реєстру речових прав (надалі Реєстру), усе це жито перебуває у приватній власності.

Рішенням суду визнається право комунальної власності на квартиру. Нам, департаменту комунальних ресурсів, приходить копія рішення суду, що така-то квартира такої-то площі за такою-то адресою стає об`єктом права комунальної власності. І надається право виконкому проводити розпорядження цим майном, – розповів директор департаменту комунальних ресурсів ВМР Ігор Шутак.

Пробуємо з’ясувати, як квартири потрапляють із комунальної власності у приватну. Беремо навмання одну з них: по 50-річчя Перемоги. Уточнюємо у пана Шутака:

– Є витяг із рішення виконкому про надання ордеру на заселення… Ордер на заселення – це ще не означає, що квартира переходить у приватну власність?

– Так.

– А ось витяг з Реєстру – це вже приватна власність. Тобто ці люди потім приватизували власність?

– Напевно, так. У нас є департамент житлового господарства, у складі якого є відділ обліку й розподілу житла, який розглядає підстави, якісь документи і вносить пропозиції, напевно, тому ж виконкому, який приймає рішення. Можливо… у цей період був якийсь документ… У мене його немає по функціональних обов’язках, його просто не може бути, бо це не повноваження нашого департаменту.

О, ЩАСЛИВЧИК

Поспілкуватись із т.в.о. директора департаменту житлового господарства ВМР Романом Фурманом, який протягом певного часу очолював відділ з обліку та розподілу житла, Агенції не вдалося. Спочатку у телефонних розмовах він декілька раз просив передзвонити іншим разом, посилаючись на зайнятість, потім взагалі перестав відповідати. Не відповів він і на лист, відправлений на його робочу електронну адресу.

А питань до нього було багато. Наприклад, чому попри те, що черга громадян, які стоять на квартирному обліку, перевищує 1500, лише один “відумерлий” об’єкт було надано черговику. І навіть не такому, що має право на першо- або позачергове отримання житла.

Це – Ігор Миколайович Присіч, прізвище та по батькові якого збігаються із прізвищем та по батькові заступника директора департаменту кадрової політики ВМР Інни Миколаївни Присіч. Йому дістався ордер на заселення у кімнату 17-А у будинку 5 по проспекту Коцюбинського.

Звільнилася кімната після смерті квартировинаймача, яка настала 27.04.2012 року. А трохи більше, ніж за сім місяців потому (тобто після того, як сплив шестимісячний термін, протягом якого можливі спадкоємці могли заявити про своє бажання прийняти спадщину) Присіча І.М. було взято на квартирний облік при виконкомі міської ради “в загальноміській черзі за №1474 загальної черги”. Згідно із додатком до відповідного рішення виконкому від 06.12.2012 року №3070, на момент взяття на квартирний облік Присіч І.М. разом із родиною у складі п’яти чоловік проживав в однокімнатій квартирі по Коцюбинського 5/17 житловою площею 20,82 кв.м.

29.11.2013 Вінницькій міський суд за заявою ВМР визнає кімнату відумерлою спадщиною та передає її у комунальну власність територіальної громади Вінниці. У рішенні суду Присіч І.М. називається заінтересованою стороною, яка “не заперечує проти задоволення заяви”. Згідно із довідкою КП “Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації”, яка була долучена до справи, станом на 29.12.2012 за Присічем І.М. було зареєстровано право власності на 3/5 частки квартири по Коцюбинського, 5/17.

11.09.2014 виконком міської ради, розглянувши заяву Присіча І.М., видав йому ордер на склад сім`ї і п`ять осіб “додатково до займаної площі на звільнену ізольовану кімнату №17-А, жилою площею 14,05 кв. м., … в двокімнатній квартирі №17 в будинку №5 по просп. Коцюбинського”.

Згідно Реєстру, із 30.10.2014 Присіч І.М. є власником 2/25 частки квартири по Коцюбинського, 5/17. Ще 8/25 на момент отримання Агенцією витягу з Реєстру належали до комунальної власності.

А в рішенні виконкому міської ради №2374 від 30.10.2014, читаємо: “Передати … Присічу Ігорю Миколайовичу, Присіч Світлані Іванівні, Присіч Аліні Ігорівні, Присіч Юлії Олегівні, Присічу Ігорю Ігоровичу … в спільну часткову власність … квартиру № 17 в будинку № 5 по проспекту Коцюбинського…. Зазначена квартира передається з відновною вартістю 4,12 грн. (чотири грн.12 коп.) з наданням житлових чеків на суму 3,84 грн.(три грн. 84 коп.) Присіч Світлані Іванівні, Присіч Аліні Ігорівні та з наданням житлових чеків на суму 10,66 грн. (десять грн. 66 коп.) Присічу Ігорю Миколайовичу, Присіч Юлії Олегівні, Присічу Ігорю Ігоровичу”.

Станом на 01.01.2016 року Присіч І.М. та його родина все ще перебували на квартирному обліку.

ОБМІНЯЛИ НА СПОРТКОМПЛЕКС

Чотири із п’яти “відумерлих” квартир, перш ніж перейти із комунальної власності у приватну, встигли пройти стадію перебування у маневровому фонді. При цьому між моментом, коли ця нерухомість за рішенням суду переходила до комунальної власності, та моментом, коли її передавали у приватні руки, проходило від декількох місяців до понад року.

Ордери на заселення у три “маневрові” квартири – по Артема, 34/2, 50-річччя Перемоги, 8/29 та Збишка,7/21 – були видані родинам загиблих в АТО льотчиків.

У своїх рішеннях щодо цих квартир виконком ВМР посилається на Меморандум про співробітництво між Міноборони, Вінницькою обласною державною адміністрацією та Вінницькою міською радою, датований 2013 роком, та на лист Міноборони №220/8444 від 30.09.2014 на ім’я заступника голови Вінницької ОДА Андрія Гижка. У зазначеному листі заступник Міністра оборони України П. Мехед просить пана Гижка посприяти у виконанні Вінницькою міської радою зобов’язання щодо виділення п’яти квартир родинам загиблого в АТО екіпажу гелікоптера. У свою чергу заступник міністра повідомляє, що Міноборони на виконання Меморандуму підготувало розпорядження щодо передачі у комунальну власність територіальної громади Вінниці “будівлі військового містечка №1″ і що дане розпорядження видане Кабміном 3 вересня 2014 року. Також у листі повідомляється, що “26.09.2014 акт прийому-передачі спортивного комплексу підписано відповідною комісією та надане на затвердженням виконкомом Вінницької міської ради”.

За інформацією місцевих ЗМІ, ще у квітні 2013 року тодішній Міністр оборони України Павло Лебедєв пообіцяв передати спортивний комплекс Міністерства оборони, розташований по вул. Фрунзе (нині Академіка Янгеля) у Вінниці міській територіальній громаді. В обмін Міноборони зажадало п’ять службових квартир для військових.

15.05.2014 п’ять квартир, у тому числі згадані вище, були виведені із маневрового фонду. Ордери на їхнє заселення родини загиблих отримали у період між тим же 15.05 та 30.10.14, свідоцтва на право власності – 04.12.2014.

При цьому лише одна квартира із трьох “відумерлих” була приватизована саме тими членами родини загиблого, які й зазначені у листі Міноборони та рішеннях виконкому. У сертифікатах на право власності решти двох з`являються дані осіб, які не є ані дружинами, ані дітьми цих льотчиків.

Так, ордер на заселення в однокімнатну квартиру житловою площею 17,1 кв.м. по 50-річчя Перемоги, 8/29 було надано дружині та доньці майора Руденка Сергія Сергійовича. А вже у свідоцтві на право власності, виданому родині, замість дружини значиться інша жінка, чиє прізвище та по батькові співпадає із прізвищем та по батькові загиблого.

Аналогічними чином ордер на заселення в однокімнатну квартиру житловою площею 14,5 кв. м по Збишка, 7/21 отримують дружина та дочка загиблого капітана Миколи Миколайовича Топчія. Натомість сьогодні, згідно з Реєстром, квартира, крім них, має ще двох співвласників.

ТАЄМНИЙ ПРОДАВЕЦЬ

Ще одна “відумерла” квартира – по вул. 600-річчя, 40/37 – перейшла у комунальну власність згідно із рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 02.12.2013. А вже 20.03.2014 її було зараховано до маневрового фонду. І цим же рішенням – надано як тимчасове житло гр. Ларіоненко Олександру Івановичу та його дружині Асі Василівні. За рік по тому квартира вже була у приватній власності пана Ларіоненка.

До переїзду на 600-річчя подружжя похилого віку проживало в будинку по Свердлова (Кн. Коріатовичів), 116, який було визнано таким, що несе загрозу мешканцям.

Згодом аварійну споруду знесли, і зараз на її місці побудовано житловий комплекс “Резиденція”.

За інформацією ВМР, мешканців усіх квартир будинку по Свердлова, 116 було розселено за рахунок забудовника. Підтвердила цей факт і юрист компанії. З одним уточненням: 13 родинам було придбано квартири, одній – видано грошову компенсацію. Але родина Ларіоненко – з числа тих, яким інвестор придбав житло.

За словами Асі Ларіоненко, їх із чоловіком відселили з будинку раніше, після пожежі у квартирі поверхом нижче. Тоді ж, каже жінка, виконком запропонував їм квартиру по 600-річчя. І вже пізніше забудовник зібрав усіх мешканців будинку по Свердлова, 116 та повідомив, що буде шукати для них квартири для відселення. Але родина Ларіоненко залишилася у квартирі на 600-річчя. Ася Василівна наполягає: це житло для них із чоловіком купував саме забудовник.

Виникає лише питання – у кого? На момент купівлі квартира по 600-річчя, 40/37 мала б перебувати у комунальній власності. Але згідно із витягу з Реєстру, право власності на це житло Ларіоненко О.І. набув… на підставі договору міни, датованого 24.03.2015 року. При цьому 30.10.2014 квартира рішенням виконкому була виключена із маневрового фонду. Напрошується висновок: у цей п’ятимісячний термін квартира могла бути відчужена із комунальної власності територіальної громади Вінниці на користь певної особи, від якої право власності на це житло, за посередництва забудовника і за його кошти, перейшло до родини Ларіоненків.

На запитання щодо такої особи та підстав для відчуження нерухомості на її користь Агенція отримала звичну вже відповідь за підписом Ірини Єлізарової: “інформація відсутня”.

І Я — НЕ Я, І ХАТА НЕ МОЯ

Не менш цікаво склалася доля і квартири по провулку Карла Маркса (нині вул. Олега Антонова), 8/4.

Ордер на заселення цієї квартири житловою площею 41 кв.м. рішенням виконкому №2244 від 15.09.2011 отримала на склад сім’ї з п’яти осіб Тетяна Ласкавчук. А вже 06.12.2011, згідно із даними Реєстру, у квартири з’явилася нова власниця – на підставі договору дарування.

Прізвище, ім’я та по батькові Ласкавчук Т.В. повністю співпадають із ПІБ директора департаменту кадрової політики Вінницької міської ради. Аби перевірити, чи не йдеться про звичайний збіг, телефонуємо Тетяні Василівні Ласкавчук – директору департаменту кадрової політики. У відповідь на запитання, чи є вона саме тією особою, про яку йдеться у рішенні виконкому щодо видачі ордеру на заселення у відумерлу квартиру, Тетяна Василівна порадила звернутися до директора департаменту у справах ЗМІ міської ради.

Не побажав особисто спілкуватися на цю тему та тему квартири по 600-річчя і віце- прем’єр-міністр України Володимир Кістіон, який у 2011 році обіймав посаду першого заступника міського голови Вінниці і на якого було покладено контроль за виконанням обох рішень. А отже, пан Кістіон мав би знати, кому саме було надане житло – посадовій особі Вінницької міської ради чи її повній тезці – і яким чином і на якій підставі гр. Ларіоненко О.І. отримав у приватну власність квартиру, яка знаходилася у комунальній власності територіальної громади Вінниці.

Але у відповіді на лист Агенції прес-служба віце-прем’єра порадила звернутися до Вінницької міської ради, оскільки “питання надання особам житла не належить до повноважень заступника чи першого заступника міського голови”. А також повідомила, що “відповідно до статті 58 Житлового кодексу Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення”.

Дослухавшись до порад чиновників, Агенція 18.10.2016 року звернулась із черговим інформаційним запитом до ВМР. А  також поцікавилась, чи перебувають у родинних стосунках заступниця пані Ласкавчук Присіч Інна Миколаївна та Присіч Ігор Миколайович, який отримав у приватну власність частину квартири по Коцюбинського, 5/17. Відповідь за підписом Ірини Єлізарової не забарилась: запитувана інформація не відноситься до категорії публічної, а отже запит щодо неї “буде розглянутий у відповідності до положень Закону України “Про звернення громадян” та за результатами розгляду буде надана відповідь у строки, визначені вказаним Законом”.

На момент виходу статті цей термін ще не сплив. Тому Агенція вирішила не чекати на відповідь, а оприлюднити її окремо, в разі отримання.

ЗНИКЛІ ГРАМОТИ

Але повернемося власне до трикімнатної квартири житловою площею 41 кв.м. по пров. К. Маркса, 8/4. Згідно із наданою ВМР інформацію, ордер на заселення в неї Ласкавчук Тетяні Василівні було надано рішенням виконкому ВМР на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету виконкому міської ради від 13.09.2011 р (номер не вказано). Враховуючи участь профспілок у прийнятті рішення, Агенція припустила, що особа, якій було надано ордер, таки має відношення до міської ради. І зробила запит на інформацію із проханням надати копію зазначеного рішення.

Відповідь за підписом заступника начальника відділу звернень апарату міської ради та її виконкому, розпорядника інформації Олени Морозової була такою: відділ з обліку та розподілу житла міської ради ліквідовано з 06.06.2012 року. “Після ліквідації зазначеного відділу, запитувані Вами документи по акту приймання передачі до Департаменту житлового господарства не передавались”, йдеться в документі.

Не принесла результату і спроба дізнатися про місце знаходження таємничого рішення без номеру. “Запитувана Вами інформація відсутня, тому можливості її надати немає”, – повідомила Ірина Єлізарова.

І нарешті – дубль три: абсолютно аналогічна відповідь за підписом тієї ж пані Єлізарової на запит із проханням надати копії “рішення Вінницької міської ради, та/або її структурних підрозділів, та/або виконкому щодо взяття на квартирний облік та зняття з квартирного обліку Ласкавчук Тетяни Василівни”.

У той же час Реєстр повідомляє: Ласкавчук Тетяна Василівна є власницею ¼ частки 2-кімнатної квартири по вул. Баженова, право власності виникло на підставі договору міни, датованого травнем 2011 року. А також власницею 2-кімнатої квартири в будинку по вул. Ватутіна, яку вона придбала у лютому 2012 року. Тобто – через три місяці після того, як у квартири по пров. К. Маркса, 4/8 з`явилася нова власниця. За словами цієї пані, житло вона придбала у жінки, яка на той час працювала у виконкомі. За даними Реєстру, вартість квартири становила 50325 гривень. На підставі аналізу оголошень про продаж аналогічного житла можна зробити висновок, що її ринкова ціна коливається в межах 25-27 тисяч у.о.

У той же час Вінницька міська рада в особі розпорядника інформації Ірини Єлізарової традиційно повідомила: інформація щодо відчуження даної квартири відсутня.

Вінницька агенція журналістських розслідувань готова надати т.в.о. директора департаменту житлового господарства Вінницької міської ради Роману Фурману та директору департаменту кадрової політики Вінницької міської ради Тетяні Ласкавчук можливість висловити на сторінках сайту Агенції свою точку зору щодо інформації, викладеної у даній статті/

Фото Анастасії Демянчук