Процес формування тарифів на тепло та гарячу воду регулюється законодавством. А воно залишає теплопостачальним підприємствам певний простір для маневрів. Як саме використовують цей простір підприємства теплокомуненерго (ТКЕ), які надають послуги мешканцям Вінниці, і звідки беруться суми, зазначені у платіжках, спробувала з`ясувати Агенція.

Підприємств, про які йтиметься, три. А саме: комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (ВМТЕ), комунальне підприємство Вінницької обласної ради «Вінницяоблтеплоенерго» (ВОТЕ) та дочірнє підприємство ПрАТ «Вінницький завод «Маяк» ТКЕ «Маяк» («Маяк»).

Розрахунки для рахунків

Левова частка складових тарифів на теплову енергію цих підприємств, як і будь-де в Україні, відводиться вартості пального, у першу чергу – газу, питома вага якого коливається в межах 80-85 відсотків. Так, для «Маяка» ця цифра становить 81,41%, повідомив директор підприємства Олег Федоров; для ВМТЕ, згідно з даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), – 82,51% (у двоставковому тарифі – 94,16%).

• – У принципі, розрахувати, скільки пального знадобиться для кожної конкретної котельні, не так вже й важко, – каже експерт ЮНІДО (Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку) Віктор Дядькович. І малює на папері схему: котельня – труба – будинок. Потім пише формулу: Q = cm(t1-t2), пояснюючи: Q – кількість тепла, с – теплоємність води, m – маса води у теплових батареях, t1 – температура подачі води, t2 – температура так званої «обратки», тобто зворотнього плину води: – Котельня нагріває воду, вода йде по трубі до будинку, входить із температурою 60-90 градусів, опалює квартири і виходить із температурою 35-45. Далі – проста арифметика: знаючи теплотворну здатність палива та коефіцієнт корисної дії (ККД) котла, можна розрахувати, скільки саме його потрібно, аби отримати необхідну кількість енергії.

Якщо ж переходити від арифметики окремої газової котельні до тарифу по підприємству в цілому, то тут, згідно з Постановою Кабміну №869 від 01.06.2011, розрахунок ведеться «на підставі фактичних за останні п’ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії з урахуванням укладених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів». А саме: на середню за попередні п`ять років кількість реалізованих гігакалорій (тобто тих, які отримали споживачі) ділиться «сума річних планованих витрат, що включаються до повної собівартості, та річного планованого прибутку».

За законами тієї ж арифметики, чим більші витрати, тим вищий тариф. Із підприємствами, що працюють на альтернативних видах палива, простіше: їхній тариф не має перевищувати 90% від середньозваженого газового тарифу по регіону.

–          Тариф розраховується наперед, а наперед абсолютно точно вирахувати кількість теплової енергії, яка знадобиться у конкретному опалювальному сезоні, неможливо. Зазвичай орієнтуються на середню температуру опалювального періоду (для Вінниці вона коливається в межах -1+1 – авт.), але зими бувають різні. Важливий і стан обладнання. Якщо у нового газового котла ККД – від 90-95%, то у старого він зменшується. А отже, і газу йому потрібно більше, – перераховує Віктор Дядькович нюанси, які врешті-решт впливають на кінцеву цифру в платіжці за тепло. А потім додає: – І головне: паливо теж буває різне, з різною теплотворною здатністю. Тому за кордоном, на відміну від нас, ніхто не продає газ у кубометрах – тільки в енергетичних одиницях. Це ж стосується і альтернативних видів палива.

Ще один важливий фактор, який впливає на тариф, – втрати при транспортуванні теплової енергії. Як зазначає пан Дядькович, за нормативом вони не повинні перевищувати 18% (посилання на джерело, яким користувався експерт, тут) .

Що стосується вінницьких підприємств, то у тарифі на послуги ВОТЕ, за словами генерального директора підприємства Віктора Довбанюка, закладено планові втрати у 9,7%.

• Це той обсяг, який відшкодовується тарифом. Якщо норму перевищено, це вже йде нам у збитки, – зазначає пан Довбанюк.

«Маяк» інформацію щодо втрат у відповідь на запит Агенції не надав. Що стосується ВМТЕ, то до нього звертатися довелося двічі. У відповіді на перший інформаційний запит значилося, що запитувана інформація не підпадає під дію ч.5 п. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», та містилася порада звернутися до регулятора, тобто НКРЕКП.

НКРЕКП у свою чергу порадила звернутися по інформацію до підприємств, зазначивши, що «відповідно до пункту 3.1.1 КТМ 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України», втрати теплоти в теплових мережах залежать від їх протяжності та діаметрів, способу прокладки, грунтових умов, строку служби, умов експлуатації та ін. визначаються на підставі відповідних випробувань технічно справних трубопроводів».

Натомість другий запит до ВМТЕ був результативним. Згідно з відповіддю на нього, планові втрати теплової енергії, закладені в тариф, становлять 10,93%.

Фактор «альтернативи»

Загалом, структура тарифу на теплову енергію, яка виробляється тим чи іншим підприємством, нараховує близько 30 складових. Крім палива, це, зокрема, електроенергія, вода для технологічних потреб, матеріали та запчастини, амортизаційні витрати, зарплата та соціальні відрахування. А ще – «інші витрати» та «інші прямі витрати», перелік яких, як і сама структура тарифу, регулюється Постановою НКРЕКП №377 від 24.03.17.

– Законодавчо в тариф можна вписати все що завгодно, але питання в тому, наскільки це буде економічно обґрунтовано, – каже Ігор Луценко, колишній заступник гендиректора ВОТЕ, а нині – директор з виробництва компанії “Технологія Обладнання Сервіс”, яка спеціалізується на альтернативних видах опалення. – Якщо в інших товарах ми можемо піднімати планку, і хто дорожче дасть, той і купить, то з тарифом на тепло так не виходить: є максимальна економічно обґрунтована цифра, під яку всі підганяють затрати.

При цьому, зазначає пан Луценко, на відміну від газу, у тарифі на тепло з альтернативних видів палива частка вартості палива дорівнює 50%. Відповідно, може збільшуватися частка інших складових тарифу. І якщо у підприємств, які працюють на газу, вона становить 10-15%, то у «альтернативних» може сягати значно більших цифр.

–        У Держенергоефективності (Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження) вирішили: є середньозважений твердопаливний тариф, і за законом він має бути щонайменше на 10% нижче від газового. Це зроблено для того, аби розламати існуючий комунальний ринок теплоенергетики, косний, «комуністичний», – каже Ігор Луценко.

За його словами, дуже важливо, який саме вид палива використовується на тому чи іншому підприємстві: тріска, пелети з насіння, з соломи, з кукурудзи, або дрова. Від цього залежить і його вартість. При цьому ніхто не забороняє робити паливні мікси, наприклад, 20% кукурудза, 20% насіння і т.п. І тоді вартість палива ще зменшиться. Але сам тариф так і може залишатись на рівні «газ мінус 10%».

Втім, доля «альтернативи» у загальному обсязі палива, яке використовує ВМТЕ, на сьогодні є незначною. За інформацією підприємства, лише три котельні, що знаходяться у нього на балансі, працюють на дровах та трісці. У 2016 році частка у виробництві тепла використаних альтернативних видів палива склала один відсоток, у 2017 – два. Натомість з 56 котелен, які знаходяться на балансі ВОТЕ, на «альтернативі» працюють 27. З них три – у Вінниці, решта – у районах області.

І якщо ВОТЕ у 2016-17 роках купувало тріску за однаковою ціною – 1783 грн. за тонну (без ПДВ), – то для ВМТЕ вона знизилася з 1726 до 1300 грн. При цьому, зазначили на підприємстві, теплотворна здатність палива, що закуповується збільшилася.

У той же час закупівельна вартість дров зросла: із 510 грн/куб. м до 666 на ВМТЕ та з 643-743 до 830-930 на ВОТЕ, повідомили на підприємствах.

Рентабельна «дочка»

А ось котельні «Маяка» працюють виключно на газу. У 2009 році виконком Вінницької міської ради затвердив тарифи на послуги, що надаються підприємством, відповідно до Постанови КМУ № 955 від 10.07.2006 р.

Після 2010 року повноваження щодо затвердження тарифів перейшли до НКРЕКП, розповідає директор підприємства Олег Федоров. Відтоді встановлені виконкомом ВМР тарифи змінювалися більше десяти раз, і в основному це було коригування у відповідності до зростання цін на заробітну плату та енергоносії, у першу чергу – газ.

–        Це все одно, якби у вас був кошик з різними фруктами, і ось одних, наприклад, яблук, постійно додавалось. І вже у вас не один кошик, а два – але в них майже виключно яблука, – змальовує процес коригування Олег Федоров.

Очолюване ним підприємство є не комунальною власністю, а дочірнім підприємством ПрАТ «Вінницький завод «Маяк». Генеральний директор компанії – Василь Терліковський, депутат Вінницької міської ради, голова наглядової ради ПрАТ – колишній депутат ВМР Петро Кузнецов. Він же, за даними Youcontrol, значиться одним з кінцевих бенефіціарних власників підприємства.

На офіційному сайті ПрАТ «Вінницький завод «Маяк» про існування «дочок» – а їх, за інформацією Youcontrol, нараховується близько десятка, – ані рядка. Натомість ТКЕ «Маяк» свого зв`язку з ПрАТ «Вінницький завод «Маяк» не приховує, інформуючи відвідувачів власного сайту про те, що відокремилось від ПрАТ «з метою зменшення боргового навантаження на материнську компанію». Також із сайту «Маяка» можна дізнатися, що «підприємство обслуговує 137 житлових будинків з населенням в 29 тисяч чоловік,  5 середніх та спеціальних шкіл, 6 дитячих навчальних закладів, 2 вищих навчальних заклади. В загальному обсязі послуг опалення та гарячого водопостачання м. Вінниці частка ДП “ТКЕ Маяк” складає близько 12%».

У той же час інформація щодо складових тарифів на послуги підприємства на сайті відсутня. Її Агенція отримала у відповідь на запити до самого «Маяка» та – більш детально – до НКРЕКП. Згідно з наданих регулятором копій документів, у тариф «Маяка» закладено рентабельність у 1,37%. Натомість для ВОТЕ та ВМТЕ вона є нульовою, значиться у постанові НКРЕКП та рішенні Вінницької обласної ради, якими затверджено тарифи на послуги цих підприємств.

Дорогою ціною

Рентабельність у середньому в 13% закладено в тариф ще однієї «дочки» – дочірнього підприємства ВОТЕ «Альтернативна теплова енергія» (АТЕ), яке було створене у 2017 році. При цьому тариф на послуги з теплопостачання для населення, затверджений для АТЕ, – 1222,05 грн за Гкал з ПДВ АТЕ РІШЕННЯ ВОР 20.12.17. Тобто на понад 300 грн дешевший, ніж у материнської компанії.

За словами генерального директора ВОТЕ Валерія Довбанюка, за рахунок цих відсотків АТЕ буде сплачувати кредит у сумі 8,2 мільйони гривень та відсотки по ньому. Кредит надав Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву, а гроші були спрямовані на реконструкцію котельні на території Медмістечка по Хмельницькому шосе у Вінниці – районі, де розташовані понад десяток лікарень та соціальних закладів.

Що стосується «материнської» компанії, то її тарифи – не тільки найвищі в області, а й – за даними першого кварталу 2017 року – увійшли до ТОП-15 найвищих в Україні. До моменту набуття чинності Постанови НКРЕКП від 22.03.2017 №308, якою визначалися підприємства, тарифи для яких має затверджувати державний регулятор, понад 1200 грн без ПДВ за Гкал сплачували споживачі – фізичні особи лише 13 українських підприємства ТКЕ зі 189. На трьох із них тариф був нижчий, ніж на ВОТЕ, де він дорівнював 1229,19 грн.

Діючі тарифи ВОТЕ були затверджені рішенням Вінницької обласної ради N497 від 28.09.2017 р. За місяць до того на офіційному сайті підприємства та в офіційному виданні Вінницької облради газеті «Вінниччина» було розміщено інформацію про намір ВОТЕ збільшити тариф та запрошення до громадян надсилати свої зауваження та пропозиції. Як повідомили на підприємстві, протягом 15 днів жодної пропозиції чи зауваження так і не надійшло,

Разом із тим голова постійної комісій Вінницької облради з питань житлово-комунального господарства, енергоефективності та енергозбереження Андрій Ковальов переконаний: тариф – завищений.

–          У структурі тарифу ВОТЕ ціна на паливо 1047 грн. У нас кубометр газу – 8800 калорій. Одна гігакалорія – це млн калорій. Ділимо мільйон на 8800 – і визначаємо, що на виробництво однієї Гкал припадає 113 кубів газу. Максимальні втрати, які дозволяє НКРЕКП, – це 13% (18% – авт, див. джерело вище), тому навіть за максимальними втратами на виробництво однієї гігакалорії повинно йти 148 м3 газу. Якщо ми помножимо на ціну на газ (7200 грн без ПДВ), маємо приблизно їхній (ВОТЕ – авт.) розрахунок. Тобто тариф розрахований як газовий.

У той же час, наголошує депутат, оскільки половина котелен ВОТЕ працює на дешевших за газ альтернативних видах палива, тариф має бути нижчим, ніж за розрахунками підприємства, які базуються на вартості виключно газу. При цьому суми, які в результаті може втратити бюджет, обчислюються мільйонами гривень, каже Андрій Ковальов.

Сам він, до речі, за затвердження тарифу не голосував – попри те, що очолювана ним комісія схвалила тариф ВОТЕ, так само, як і бюджетна. Саме ж сесійне голосування не обійшлося без дискусії, під час якої від керівника ВОТЕ вимагали пояснень, чому тариф на його підприємстві вищий, ніж у ВМТЕ (відео з 5 год. 53 хв до 6 год. 11 хв  див. тут).

Але припущення щодо завищеного тарифу Валерій Довбанюк відкидає:

–          Розрахунки тарифу готуються півроку. Потім вони надаються департаменту міжнародного співробітництва та регіонального розвитку ОДА. Протягом декількох місяців вони перевіряли ці розрахунки і дали висновок, що розрахунки точні. Потім їх розглядали та погодили на комісіях – з питань ЖКГ, бюджетній. Потім тариф винесли на президію Ради, потім на сесію – і затвердили більшістю голосів.

Щодо тарифного рекорду пан Довбанюк повідомив насупне: по-перше, велика кількість котелен та загальна протяжність мереж потребують великої кількості працівників для їхнього обслуговування. По-друге, протягом минулого року підприємство отримало всього лише два мільйони гривень бюджетних дотацій – і те лише для виконання умов угоди з Вінницяоблводоканалом «щодо погашення різниці в тарифах». Були б бюджетні вливання на рівні тих, що отримує ВМТЕ, – тариф міг би бути меншим, зазначає гендиректор ВОТЕ.

Бюджет у допомогу

За інформацією Вінницької міської ради, у період з 2013 по 2017 рік на поповнення статутного капіталу ВМТЕ з бюджету Вінниці було виділено понад 260 мільйонів гривень. Сума, запланована на 2018 рік, – 60 мільйонів.

Як пояснила директор департаменту фінансів ВМР Наталія Луценко, поповнення статутного капіталу КП ВМТЕ – одна зі статей видатків міського бюджету, і формується вона так само, як і бюджет у цілому, відповідно до Бюджетного кодексу та інших нормативних документів.

– Головний розпорядник коштів, тобто ВМТЕ, на основі розрахунків складає бюджетний запит, ми його розглядаємо і включаємо ту чи іншу суму, в залежності від можливостей бюджету, до проекту бюджету. Проект проходить слухання за засіданні виконкому, після схвалення розглядається на громадських слуханнях, депутатських комісіях, включно з профільною комісію з планування фінансів, бюджету і соціально-економічного розвитку. І завершальна стадія – це затвердження бюджету на сесії міської ради. Переважна більшість коштів спрямовується на реконструкцію існуючих мереж, будівництво котелен – тобто капітальні видатки, які дають можливість збільшити ефективність роботи котелен та підприємства в цілому, зважаючи на те, що сьогодні воно є збитковим, – зазначила пані Луценко.

За її словами, роботи, які проводяться за рахунок статутного капіталу, у собівартість тарифу не включаються.

• Але є такий показник, як амортизація, він нараховується відповідно до вимог чинного законодавства, і за рахунок цих коштів також проводяться ремонтні роботи, і саме вони є у складі собівартості, – каже директор департаменту.

На уточнююче запитання, чи означає це, що у разі відсутності поповнення статутного капіталу за рахунок бюджету усі ці видатки увійшли би до складової тарифу, Наталія Луценко відповіла: «Частково так».

• У цілому вся робота і комунального підприємства, і міської ради спрямована на те, щоб вивести його на нормальний рівень роботи, – наголошує вона.

Зважаючи на те, що основним джерелом бюджетних надходжень у Вінниці є податок та збір на доходи фізичних осіб та єдиний податок, який сплачують фізичні особи-підприємці (за підсумками трьох кварталів 2017 року їхня доля становила відповідно 57% та 16,5%), можна зробити висновок: фактично вінничани сплачують за послуги ВМТЕ більше, ніж зазначено у платіжках, ось тільки частина оплати закладена в бюджетну субвенцію. І доплачують таким чином не лише споживачі послуг підприємства, а й ті, кого опалюють ВОТЕ та «Маяк», та власники індивідуального опалення. Враховуючи, що кількість населення Вінниці дорівнює приблизно 370 000, кожен городянин у період з 2013 по 2017 роки додатково заплатив ВМТЕ близько 710 гривень, а у 2018 році ця сума збільшиться приблизно на 160 гривень.

Якби так само за бюджетний рахунок підтримувалися й інші вінницькі теплопостачальні підприємства, ситуація, напевно, була б аналогічною.

Єдиний двоставковий

Сьогодні ВМТЕ опалює 85% Вінниці та нараховує 66 000 абонентів – фізичних осіб. І якщо «фішка» ВОТЕ – найвищий в області тариф, то у ВМТЕ це тариф двоставковий. Затверджено його було у 2008 році рішенням виконкому міської ради, яке зробило Вінницю одним з найперших міст в Україні, де складові тарифу на теплопостачання були розділені на умовно-постійні та умовно-змінні.

Попри чисельні роз`яснення як з боку самого підприємства, так і керівництва міста, новація була сприйнята вінничанами неоднозначно. Щоправда, вв`язуватися у тяганину за скасування рішення відважилися одиниці.

Так, заступник голови всеукраїнської громадської організації «Захист дітей війни» Микола Борщевський у 2011 році звернувся до суду щодо неправомочних, на його думку, дій Вінницької міськради відносно запровадження двоставкового тарифу, але суд у задоволенні позову йому відмовив.

Проаналізувавши отримані після запровадження двоставкового тарифу рахунки на тепло, пан Борщевський дійшов висновку: протягом 2009-2016 років споживачі послуг ВМТЕ внаслідок запровадження двоставкового тарифу, який приблизно на 10% перевищує одноставковий, переплатили за послуги ВМТЕ майже 70 мільйонів гривень.

На прохання Агенції ВМТЕ перевірило розрахунки Миколи Борщевського. Висновок: вони не обґрунтовані, зокрема тому, що «в них порівнюються тарифи на теплову енергію з тарифом на послугу з централізованого опалення, що не зовсім вірно».

Втім, більшість вінничан переймається не стільки особливостями формування дво- та одноставкового тарифу та розрахунками, скільки власне рахунками за надані послуги. Аналіз звернень, розміщених на офіційному сайті ВМТЕ (на сайтах «Маяка» та ВОТЕ така інформація відсутня) свідчить: скаржитися на завищені, на їхню думку, суми в платіжках мешканці багатоповерхівок починають, зокрема, після встановлення на будинках приладів обліку. Внаслідок цього, за їх словами, суми в платіжках збільшуються у порівнянні з долічильниковим періодом, коли оплачувалися розрахункові гігакалорії, а не фактично спожиті. На підприємстві ж відповідають стандартно: тариф по підприємству – єдиний для всіх споживачів, а сума в платіжці залежить від кількості фактично спожитої будинком теплової енергії та опалювальної площі.

Загалом, зазначають на ВМТЕ, у 2017 році було зареєстровано 4050 звернень щодо перерахунку за гарячу воду і 437 – за централізоване опалення. За всіма зверненнями було проведено перерахунок на загальну суму 286800 гривень: 242400 грн за тепло і 44400 грн за гарячу воду. У середньому виходить близько 11 гривень на кожне «водне» звернення і 555 – на кожне «теплове».

Копійка гривню береже

29 серпня 2017 року ВМТЕ провело відкриті обговорення щодо коригування тарифів у бік збільшення. Згідно з протоколом, у них взяли участь 32 особи. У ході обговорення присутнім пояснили: крок необхідний, адже останнє коригування відбулося у 2016 році, а з тих пір зросла мінімальна заробітна плата та подорожчали газ, електроенергія та холодна вода.

Але постановою НКРЕКП від 28.12.17 №1516 із 31.12.17 тепловий тариф для мешканців Вінниці, яких опалює ВМТЕ, навіть було зменшено на декілька копійок.

За даними держрегулятора, окрім ВМТЕ двоставковий тариф діє ще на сімох комунальних підприємствах України: у Львові, Білгород-Дністровському, Станіславі, Івано-Франківську, Дніпрорудненську. З них у 2017 році найвищий був саме на ВМТЕ: для населення він складав 1065,44 грн без ПДВ.

Втім, сьогодні серед ліцензіатів НКРЕКП, тобто тих підприємств, тариф для яких затверджує державний регулятор, а не місцева влада, ВМТЕ знаходиться приблизно посередині тарифного рейтингу.

Висновки

Як було зазначено на початку, процес формування тарифів на тепло та гарячу воду регулюється законодавством, яке залишає теплопостачальним підприємствам певний простір для маневрів. Чи можуть вінничани впливати на цей процес? Так. Зокрема, беручи активнішу участь у громадських слуханнях та обговореннях щодо нових тарифів, адже наразі ці заходи особливою чисельністю не відрізняються і більше схожі на ритуал заради ритуалу (і це стосується не лише слухань, що проводять теплопостачальні підприємства). А також створивши на комунальних підприємствах наглядові ради і таким чином взявши формування тарифів під свій контроль, а отже – і під свою відповідальність. Ну а поки цього не відбулося – матиме місце відсутність віри у прозорість і чесність нарахованих за тепло сум. Навіть там, де ця прозорість стовідсоткова. Не кажучи вже про випадки, коли вона прямує у бік нульової позначки.

Розслідування проведено в рамках проекту USAID “Прозора енергетика”. Позиція автора може не збігатися з позиціями Агентства з міжнародного розвитку США та аналітичного центру DiXi Group