Сергій Семочко – керівник економічної контррозвідки СБУ, потім очільник столичного управління СБУ, а нині перший заступник керівника Служби зовнішньої розвідки. Другий розвідник в країні. Людина-загадка. Ще рік тому навіть його фото було неможливо відшукати. Хоча листи за його підписом кілька років тому зупинили закупівлі життєво необхідних ліків у всій країні.

Контррозвідкою по нирках

Життя хворих на ниркову недостатність залежить від кількох мішків із 2 літрами препарату, яким щоденно промивають організм від токсинів. Таке лікування – дороге, тож його гарантує і закуповує для хворих держава.

«Одна процедура коштує близько 250 грн. До чотирьох процедур на добу, 365 днів на рік. Тобто лікування однієї людини понад 300 тис гривень. Ось це лікування державі обходиться більше чверті мільярда гривень на рік», – розповідає редактор інтернет-видання «Наші Гроші» Юрій Ніколов.

Загалом у світі є два найбільших виробників діалізних препаратів: американці Baxter і німці Fresenius. Перші історично переважають на світовому і українському ринку. Ліки та засоби їх введення від різних виробників роками вважалися не взаємозамінними. Хто чим почав лікуватись, той тим і продовжував.

Тож чиновники від медицини роками закуповували ті препарати, якими вже лікувалися пацієнти. Для цього виписували тендери під конкретного виробника. Формально це була «схема» – вимоги тендерної документації підганяли під потрібну фірму. Але з огляду на медичний аспект  ця практика існувала багато років і існувала цілком спокійно.

Аж поки нею раптом не зацікавилося СБУ. На облздрави в 16-17 році посипалися листи від економічної контррозвідки за підписом особисто Семочка.

По суті він казав лікарям: те, що ви вважаєте не взаємозамінним, можна замінювати. Для посилення ефекту листи інформували про кримінальні провадження по фірмі «Діавіта» – постачальнику американських препаратів, на котрих «сиділа» абсолютна більшість пацієнтів.

У «Діавіті» переконують: і листами, і провадженнями СБУ боролася не за тендери, а за хабарі, бо  справи з’явилися після того, як фірма відмовилася платити спецслужбі відкати.

«Їм дуже важливо було показати, що НЕ платити – не можна, – запевняє Сергій Христинченко, директор департаменту «Діалізна терапія» компанії «Діавіта».

Не секрет, розповідає він, що роками фармбізнес в Україні доїв бюджет і косив від податків за допомогою офшорних схем. А СБУ, яка ці схеми знала і бачила, роками доїла фармбізнес – заробляла на тому, що ці схеми … не чіпала. І займалося цим, каже Христинченко, саме економічна контррозвідка СБУ,  котру два роки очолював Семочко.

«СБУ повинні запитати виробника – по якій ціні відвантажував товар на транзитну компанію, а потім запитати, з якою ціною цей товар приходить в Україну. Це видно – ця різниця і є дельта, яка виводиться в офшор. Що робить насправді СБУ? Вони не кажуть “давайте ви так більше не робіть”. А “ви нам заплатіть і далі возіть, ми до вас претензій мати не будемо”. Дистриб’ютор знімає на офшорі колосальні гроші, 700-800 тис – мільйон доларів, це СБУ не побачить суму. Їм простіше СБУ віддати разово 100-150 тис дол. в рік і працювати далі. І вовки ситі і вівці цілі».

З 2015 року цей постачальник возить препарати напряму від виробника. Тоді ж і привід платити відкат СБУ відпав. А от в СБУ з’явилися питання до діалізних закупівель саме у цього постачальника.

«Приходило з управління контррозвідки людей 7-8, якщо не 12, – згадує Христинченко. – Важливі прізвища тих, хто їх посилав, а посилало їх керівництво департамента. І листи – вони підписані однією й тією ж людиною, яка очолювала це Головне управління контррозвідки СБУ».

Доки СБУ під керівництвом Семочка “воювало” з замовниками і постачальником за відкат – закупівлі просто зупинилися.

Володимир Гончарук, хворий з нирковою недостатністю, на діалізі вже 12 років. Йому півтора місяці не видавали необхідний для діалізу препарат. Протримався лише тому, що навчений попередніми перебоями із постачанням – мав  запас. Так вижив сам і так допоміг вижити ще одному знайомому пацієнту.

Але так пощастило не всім: «Ніде його купить не можна було  – це держзакупівлі і в продажі в аптеках його нема. Тобто реально його ніде немає. І в той момент чуємо – скоро людям буде каюк. Із інших міст передавали розчини в ті міста, де не було розчинів, бо вже кричали – рятуйте, бо немає, ми помремо. І простроченими мішками користувалися».

Кризу змогли пережити не всі: «Частина пацієнтів, котрі не могли за медичними показниками бути взяті на гемоліаліз або на трансплантацію – загинули. Таких пацієнтів не менше 200», – розповідає Христинченко.

Копієчка до копієчки або магія СБУшного калькулятора

Озвучені дистриб’ютором діалізних ліків суми хабарів/відкатів, які контррозвідка СБУ роками знімала з бізнесу, не лишали сумніву – ці гроші десь мали осісти. Побачити їх можна було б у деклараціях співробітників СБУ. Але в 2016 р. в СБУ вирішили, що їхні доходи, будинки, квартири, машини і решта – це все «державна таємниця».

Однак ми можемо допомогти заповнити прогалину.

Як вдалося з’ясувати програмі, по місту Семочко пересувається на чорному, наглухо тонованому, Ленд Крузері з номерами, зареєстрованими на неіснуючу людину. Коли Семочко очолював Київське СБУ, цей позашляховик можна було регулярно спостерігати під столичним главком. Можна було б припустити, що автомобіль службовий. Але ні – відколи Семочко перейшов у Зовнішню розвідку, цей же позашляховик почав регулярно з’являтися у офісі розвідників.

Навряд чи СБУ-шники подарували розвідникам Семочка з приданим. Але звідки тоді у пожиттєвого чиновника ніби як свій Ленд Крузер на номерах прикриття? А може є іще щось чим він користується, хоча офіційно не володіє?

Так, є.

За спостереженнями програми, Ленд Крузер щоранку приїздить забирати свого пасажира в закрите котеджне містечко у престижному районі Конча-Заспа під Києвом. Щоразу паркуючись під одним і тим же будинком.

Добротний будинок на 333 квадрати. Офіційно його  в лютому 2016 року придбала жінка на ім’я Тетяна Лисенко. Тут же в Козині, неподалік, є ще два величезних будинки, нещодавно оформлених на її дочку. Але про них пізніше. Для початку – ким Тетяна Лисенко доводиться Сергієві Семочку?

Ще у 2013 році вони приватизували сусідні ділянки під Ялтою, де, нагадаємо, Семочко працював до анексії. Але ці двоє – більше ніж сусіди. Ще давніше за адресою Лисенко у Ялті був приписаний Семочко Андрій Олексійович. За низкою ознак (однакові прізвища, по-батькові, місце народження, географія переїздів: Енергодар – Ялта – Київ) найвірогідніше Андрій – брат Сергія Семочка.

Окрім цього в соцмережах дітей Лисенко від першого шлюбу – постійно фігурує ще третя дитина, хлопчик, якого вони називають братом.

В Інстаграмі цей хлопчик має ім’я Ілля, а у ВКонтакті зараз підписаний як Ілля Лисенко. Однак, якщо погортати історію аканту на кілька років назад – виявиться, що раніше «Ілля Лисенко» називався «Ілля Семочко». У ВКонтакті є ще щонайменше три акаунти «Ілля Семочко» і вони пов’язані з цим спільними друзями і днем народження.

Чому це важливо? Тому що, за даними майнового реєстру, у 2011 р., в Ялті, Кримський главк СБУ видав Сергієві Семочку квартиру. Приватизував її він навпіл – з Семочком Іллею Сергійовичем, тобто – сином.  Найвірогідніше, це і є той самий Ілля Лисенко/Семочко, котрого нині називають братом діти Тетяни Лисенко.

Ці докази дозволяють зробити висновок, що Тетяна Лисенко є дружиною – офіційною чи неофіційною – Сергія Семочка. А Анастасія Лисенко (у шлюбі Котон), Станіслав та Ілля Лисенки – перебувають з розвідником-сбушником у родинних стосунках. І яскраво висвітлюють його справжній майновий стан.

Тут же, в Конча-Заспі, неподалік від будинку Тетяни Лисенко, падчерка Семочка Анастасія зимою 17 року купує ще один. І ми навіть знаємо, скільки він міг їй коштувати.

Восени 2016 року наша програма розповідала про нерухомість іншого відомого СБУшника, екс-очільника управління по боротьбі з корупцією – Юрія Артюхова. Аби зрозуміти, скільки міг коштувати такий маєток – порівнювали його з сусідами. Тоді й виявилося, що будинок зліва від Артюхова – якраз продавався. Продавався він за два мільйони доларів. І буквально через півроку саме цей будинок придбала Анастасія Котон. Сусідкою через паркан від одного СБУшного топа, стала родичка іншого СБУшного топа.

Однак будинок за 2 млн дол – не найдорожче, що придбала тої зими Анастасія. Неподалік є ще одне цікаве закрите містечко.

Тут мають будинки: екс-міністр транспорту Євген Червоненко, син екс-мера Києва Леоніда Чорновецького Степан, Павло Барбул – донедавна голова «Спецтехноекспорту». Це одне з найжирніших підприємств українського оборонного комплексу. Поставки зброї, валютні контракти, низка кримінальних проваджень за підозрою в дерибані сотень мільйонів бюджетних коштів. Одразу після звільнення Барбула, на його мати записали цей будинок площею 435 кв.м. І це все одно у півтора рази скромніше за третій будинок родини Семочко-Лисенків.

В січні 2017 року, маєток на майже 700 квадратів прямо навпроти Барбулів викупила все та ж падчерка Семочка.

На фото Анастасії та Станіслава щонайменше тричі за останні три роки з’являється яскраво-блакитний гелікоптер. Наприклад фото, зроблене під Одесою на виноробні ШАБО: «С винзавода уезжать с пустыми руками – плохой тон». Переліт маршрутом Київ-Одеса на сайті фірми-експлуатанта коштує від 4 до 6 тис дол.

Підсумуємо. Три будинки в Козині – дуже грубо це близько 8 мільйонів доларів. Ленд Крузер на “непробивних” номерах і недешеві польоти на гелікоптері. А тепер найважливіше питання: звідки це все взялося? Чи є хоч якесь зрозуміле джерело таких статків, окрім “дахування” фармацевтичних компаній?

Ми проаналізували доходи всієї родини за останні 8 років і не знайшли жодного реалістичного легального джерела.

Тетяна Лисенко. Батьки бізнесу не мали. Сама за даними відкритих реєстрів у Криму мала ФОП, тур фірму ПП “Ялта-Холідей”, дві непафосні квартири і вже згадану земельну ділянку під Ялтою.  Земля переписана на сина, квартири за даними і українського, і російського реєстрів – власника не змінювали, а отже офіційно – також не продавалися. А якби й продавалися, то за нинішніми цінами – принесли б не більше 200 тис дол доходу.  Загалом за останні 8 років Лисенко заробила близько 135 тис дол, при чому все до 2014 року, надалі офіційного доходу не було. Вказана сума – це приблизно 1/10 будинку, який на Лисенко оформили.

Дочка Анастасія Котон. Вік – 30 років, останні кілька – доглядає за дитиною. Офіційно працювала до 2014, за останні 8 років загалом заробила близько 59 тис дол. Вказана сума – це приблизно на балкон у одному з двох будинків, який на неї оформили.

Зять Володимир Котон. Також навряд би міг бути спонсором оптової закупівлі будинків у Конча-Заспі. Його батьки – приватні підприємці в Криму (роздрібна торгівля в магазинах). Сам за останні 8 років офіційно заробив півтори тисячі гривень.

Старший син Станіслав Лисенко. За останні 8 років близько 18 тис грн. офіційних доходів. Його дівчина (або ж дружина , судячи з сомереж) в Криму має ФОП, надає послуги з манікюру.

Молодший син неповнолітній.

А як що до самого Семочка?

Його особисті офіційні доходи, як і родина, засекречені разом з декларацією. Однак на сайті СБУ досі можна знайти старі декларації найвищого керівництва, тож приблизний порядок цифр – зрозумілий.

Наприклад, очільник СБУ Василь Грицак у 2015 році отримав 254 тис грн., це при «найщадящому» курсі долара – 1,5 тис дол./міс. Виходить, що Грицаку знадобилося б 120 років служби на будинок, в якому найвірогідніше живе Семочко.

Перший заступник Грицака Віталій Маліков збирав би на такий будинок 83 роки. А скандальний перший зам-Грицака і головний по боротьбі з корупцією Павло Демчина трудився б … 138 років.

Це на один будинок. Тож є цілком обґрунтовані сумніви, що офіційної зарплатні Семочка вистачило б на три.

І власна родина йому теж не допомогла б. Батьки сбушника бізнесу ніколи не мали, в Енергодарі були приписані у звичайній “панельці”. Два роки тому мама переїхала ближче до синів – придбала скромну однокімнатну квартиру в передмісті столиці Ірпіні. Брат Семочка з дружиною займається страховками, живе в селі під Бородянкою і їздить на «Октавії» … і , здається, на цьому теж можна завершувати.

Курка чи тризуб: надійний тил замголовного розвідника

Де наразі частіше мешкає родина Лисенків-Котонів – сказати важко. Судячи з їхніх соцмереж, після окупації вони постійно курсують між Києвом та анексованим Кримом.

У серпні Інтернет-видання ОРД опубікувало  копії російських паспортів – нібито виданих Тетяні Лисенко, Анастасії Котон і Володимиру Котону. Копії виглядали цілком реалістично. Формат бланку – відповідав формату російського паспорта. Фото на них – це й справді Тетяна Лисенко, її дочка та зять. Дати народження також співпадали.

Ми перевірили дані паспортів і можемо обґрунтовано стверджувати – родина заступника головного розвідника України має російське громадянство.

Хоча МВС РФ відмовились підтвердити паспортні дані за нашим запитом, ми верифікували їх на сайті податкової служби Росії. Там за номером паспорта, ПІБ і датою народження можна дізнатися – чи існує валідний паспорт з такими даними, та чи надавався його власнику індивідуальний податковий номер.

За даними Федеральної потаткової служби РФ, Тетяні Лисенко і її зятю – російський ІПН присвоєно. Це означає, що російські паспорти з такими персональними даними – існують. За номером оприлюдненого паспорта, нібито виданого дочці, ІПН не пробивається.

Окрім цього в Єдиному реєстрі юридичних осіб РФ знайшовся витяг на повного тезку Станіслава Лисенка з Ялти (старший син Лисенко), де він також зазначений громадянином Росії. Такі ж витяги ЕГРЮЛ видає – на дружину і тещу Станіслава, і на батьків Котона. Тобто загалом 8 родичів з підозрою на подвійне громадянство. Подвійне, в котрому друге – це громадянство країни, з якою Україна вже п’ятий рік воює.

_ _ _ _ _

На запит програми про коментар Сергій Семочко прислав письмову відповідь, у якій зазначив, що питання про родинні зв”язки з Лисенко це конфіденційна інформація про його особисте та сімейне життя. Пояснень щодо природи цього звязку, походження майна та громадянств РФ Семочко не надав.