Анексія Криму у 2014 році – це втрата не лише українських територій, а й українських ресурсів. Росіяни захопили родовища, бурові платформи, кораблі та цілу мережу газопроводів українського «Чорноморнафтогазу» в Чорному й Азовському морях. За деякими оцінками, лише з Одеського родовища у шельфі Чорного моря росіяни викачали понад три мільярди кубів газу. А поки українське МЗС намагається через Постійний арбітражний суд в Гаазі зобов’язати окупантів припинити розкрадання природних ресурсів і заплатити за вже розкрадене, російське агентство з надрокористування продовжує роздавати ліцензії. Ліцензії на право видобутку нафти і газу з українських родовищ – на шельфі Чорного та Азовського морів. Хто користується вкраденими українськими надрами за російськими законами – у розслідуванні «Схем».
Український «Чорноморнафтогаз» – колись велике кримське підприємство, що розміщувалося в Сімферополі, тепер займає лише чотири кабінети в Києві. Зі всього майна – папки з документами. Це – все, що лишилося Україні після анексії Криму Росією та націоналізації найбільшої державної компанії з розвідки і видобутку нафти та газу на українському шельфі Чорного і Азовського морів.
Сьогодні компанією керує Світлана Нєжнова. Її робота – моніторинг діяльності росіян на українських родовищах, збір доказів незаконного видобутку та підрахування збитків.
Світлана Нєжнова говорить, що на момент окупації Російською Федерацією українського Криму були втрачені активи на близько 14 мільярдів гривень. «Це флот «Чорноморнафтогазу», плавзасоби, це бурові установки, морська транспортна інфраструктура та наземна газотранспортна інфраструктура, яка є в Криму», – перераховує вона.
Разом з активами Україна втратила і доступ до власних нафтогазових родовищ на шельфі – як тих, що були в експлуатації, так і нерозроблених.
До анексії в Чорному та Азовському морях в системі «Чорноморнафтогазу» діяли десять родовищ газу. Зараз під контролем українців – лише одне з них.
Неподалік Арабатської стрілки – піщаної коси в західній частині Азовського моря – стоять дві морські стаціонарні платформи. На них видобувають газ із невеликого родовища «Стрілкове». Буквально за 10 кілометрів – позиції російських окупантів.
У 2014 році родовище захопили російські загарбники, але його вдалося повернути. Постійний представник президента України в АР Крим Борис Бабінкаже, що нормальну господарську експлуатацію родовища відновили у 2016-му.
Раніше газ зі «Стрілкового» прямував до Криму. Але тепер вентиль через озеро Сиваш перекрито. Нова труба повертає на північ. Газ по ній іде до Генічеська та навколишніх сіл.
Решта 9 газових родовищ, на розробку яких отримав ліцензії «Чорноморнафтогаз», тепер контролює його клон – «Черноморнефтегаз», зареєстрований за російським законодавством. Так само під його контролем перебуває і український газопровід, побудований ще до анексії, і коштовні бурові установки, і вся газотранспортна система півострова.
Тепер газ та нафту з українських надр у чорноморському шельфі видобуває Росія.
Піратський видобуток
Одеське газове родовище більш відоме загалу завдяки скандалу із закупівлею для нього коштовних бурових установок – так званих «вишок Бойка». Промислову експлуатацію родовища дозволив ще у вересні 2012 тодішній президент України Віктор Янукович.
Після анексії Криму росіяни захопили і Одеське родовище, і бурову установку. Її назвали «Крим-2», видали ліцензію «Черноморнефтегазу» і почали розробку.
«Мілітаристськими структурами» називає ці газовидобувні платформи представник президента Борис Бабін і пояснює, що на них розміщуються збройні розвідувальні системи та засоби. А самі платформи охороняють кораблі як прикордонної служби ФСБ Росії і Чорноморського флоту.
На цей час звідти видобули вже 3,5 мільярда кубометрів газу, каже Ніжнова. При тому, що чинну ліцензію має український «Чорноморнафтогаз», а саме родовище розташоване ближче до материка, ніж до півострова – у визнаній усім світом морській економічній зоні України.
Президент Центру глобалістики «Стратегія-XXI» Михайло Гончар вважає, що цей прецедент поставив у складне положення весь механізм Конвенції ООН з морського права: «Це можна трактувати як піратське захоплення активів української державної компанії, причому не в Криму. Адже мова йде про те, що ціла низка активів «Чорноморнафтогазу» знаходиться поза межами територіального моря».
Виняткова морська економічна зона України, пояснює експерт, – це прилеглі до України акваторії Чорного моря з усіма природними ресурсами за межами її територіальних вод. Тут вести видобуток та розвідку має право лише Україна.
Український НАК «Нафтогаз», який є акціонером «Чорноморнафтогазу», вимагає у російської сторони компенсацій за захоплені об’єкти у Постійному арбітражному суді в Гаазі. Україна звернулася туди у 2016 році, до того – ретельно збирала докази.
Експерти кажуть, що розгляд цієї справи може тривати роками, незважаючи на, здавалося б, очевидну правоту української сторони. «Вона виглядає перспективною, але ця перспектива в часі може бути дуже розтягнута», – вважає Михайло Гончар.
Поки українські докази аналізують у Гаазі, Російська Федерація поволі підминає ще нерозроблені українські родовища у Чорному морі.
Нові газові проекти Росії в Криму
Поблизу Криму є близько трьох десятків розвіданих ділянок вуглеводнів, до яких Україна втратила доступ після анексії. Це щонайменше 17 газових і одна нафтова ділянка на південь від Керченської протоки, шість газових ділянок поблизу Ялти і Алушти та майже два десятка у Чорному морі на захід від Криму, поблизу Одеського родовища. Усі вони розташовані в українській морській економічній зоні, де Україна має виключні права на розвідку.
На офіційній карті надрокористування Росії позначені ділянки, ліцензії на які видала Росія – і вони вже перетнули межу розподілу Чорного і Азовського морів між Україною і Росією. Окупанти розширили межі своїх ділянок та залізли на територію України.
У 2016 році голова уряду Російської Федерації Дмитро Медведєв особистим розпорядженням видав ліцензію на розробку та видобуток вуглеводнів з анексованого чорноморського родовища маловідомій російській компанії «Новые проекты». «Роснедра» дозволили їй хазяйнувати на українській ділянці «Глибока».
«Схеми» помітили, що довкола цих «Новых проектов» розгорнулася цікава історія. Російський «Комерсант» писав, що новачок газового сектору, задля якого Дмитро Медведєв видав розпорядження, виявився і невідомим на газовому ринку, і небагатим.
«За даними Росстату, бухгалтерський баланс «Новых проектов» на кінець 2015 року був порожнім, компанія не мала жодних активів, окрім 60 тисяч рублів статутного капіталу, дебіторської чи кредитної заборгованості, був відсутній рух коштів по рахункам».
У російських реєстрах засновником «Новых проектов» значиться «Главнефтесервис», а директором – Антон Сергійович Дорноступ, уродженець Оренбурзької області Росії.
Він же є і єдиним засновником компанії «Главнефтесервис», яка на 100% володіє «Новыми проектами», що отримала ліцензію на видобуток на ділянці «Глибока».
Ще три роки тому Антон Дорноступ навряд чи міг уявити, що матиме газовидобувні інтереси в українському Чорному морі. І заледве він міг мріяти, що його інтереси лобіюватиме сам Дмитро Медведєв.
Як з’ясували «Схеми», протягом 2013–2015 років Антона Дорноступа більше цікавив не газ, а м’ясо. Про це йдеться у витягу з російського реєстру на нього як про фізичну особу-підприємця.
Дорноступ торгував м’ясопродуктами в далекій Оренбурзькій області, тютюновими виробами та іншими харчовими продуктами.
Лише в 2016 році м’ясник Антон Дорноступ входить у бізнес-структури, пов’язані з видобуванням нафти і газу – де засновником, а де – гендиректором. Чому саме він і чиї інтереси може представляти?
Оксана і Дорноступ
Михайло Гончар вважає, що інтерес до анексованого родовища на ділянці «Глибока» може мати родина колишнього російського чиновника мінприроди Валерія Пака: «Я припускаю, що це просто колишні чиновники російського Міністерства природних ресурсів, виходячи з якихось своїх міркувань, застовпили за собою».
Валерій Пак звільнився з державної служби у 2015 році, до того – працював на посаді заступника міністра природних ресурсів Росї та очолював Федеральне агентство з користування надрами.
«Схеми» дослідили, що Антон Дорноступ дійсно має зв’язки із родиною колишнього першого заступника міністра природних ресурсів Росії.
Засновник «Новых проектов» – фірма «Главнефтесервис» (за обома –стоїть Антон Дорноступ) ділить один офіс із компаніями «ОГК Групп» та «ИНСК». Директором цих фірм є Анатолій Валерійович Пак, син Валерія Пака.
Федеральне агентство з користування надрами Росії, яким керував Валерій Пак, у 2015 році видало ліцензію на видобуток нафти в Ханти-Мансійському автономному окрузі російській компанії «НЗНП Трейд». Після чого Пак влаштувався туди на роботу – працювати гендиректором.
На початку вересня «Схеми» опублікували розслідування про те, що фірма «НЗНП Трейд» контролюється кумою Володимира Путіна Оксаною Марченко, дружиною Віктора Медведчука. І ліцензію «НЗНП Трейд» отримала на особливих умовах.
Це підтвердив і сам Віктор Медведчук: «Вона належить моїй дружині, я цим бізнесом керую. Робимо ми це успішно. І та інформація, яка з’явилася, вона в більшості та обсязі відповідає дійсності».
Виходить, Російська Федерація після загарбання Криму, за наказом Медведєва видала ліцензію на видобуток газу із українського родовища на ділянці «Глибока» фірмі, за якою стоїть колишній м’ясник із Оренбурзької області Антон Дорноступ. Фірми Дорноступа ділять один офіс із компаніями родини Паків. А Валерій Пак працює на компанію Оксани Марченко і Віктора Медведчука.
У цій історії є й інші цікаві співпадіння.
Згідно з реєстром, Антон Дорноступ є співзасновником іще декількох російських компаній, зокрема, «Аснор» і «Гелийкоминвест». Як з’ясували «Схеми», у них партнером Дорноступа є інша компанія – «Таврія Інвест», яка також належить родині Медведчука-Марченко.
Таким чином, Антон Дорноступ пов’язаний не лише з родиною Валерія Пака, який працює на Медведчука-Марченко, а й безпосередньо з фірмою, якою володіє українська телеведуча Оксана Марченко, а керує – її чоловік, Віктор Медведчук.
Чи схожий Антон Дорноступ на самостійного гравця на газовому ринку? Чиї інтереси стоять за підприємцем – російського чиновника мінприроди, структури родини якого ділять із Дорноступом один офіс, чи українського політика Віктора Медведчука, фірма дружини якого є компаньйоном із Дорноступом у двох російських компаніях?
Президент Центру глобалістики «Стратегія-XXI» Михайло Гончар вважає, що це питання мало б зацікавити українських правоохоронців: «Вони мають так робити. З’ясувати всі коріння. Українські, офшорні, російські. Як я вже зазначав, подібного роду діяльність не повинна залишатися поза увагою».
«Схеми» спробували поспілкуватися із Антоном Дорноступом – людиною, якій допомагає розбудовувати газовий бізнес на українських надрах особисто найвище керівництво Російської Федерації.
Але номери телефонів декількох фірм, у яких керівником чи засновником значиться Дорноступ – вимкнені або недійсні.
«Схеми» також намагалися поставити питання про спільні «нові проекти» росіянина з Оренбурзької області та проросійського політика з планами на українську владу особисто Віктору Медведчуку. Журналісти декілька годин поспіль чекали на кума Путіна біля його офісу в Києві, але Медведчук в той день туди так і не приїхав. Відповідь на свій письмовий запит редакція також не отримала.
