Група “Воля народу” нараховує 19 нардепів — усі вони мажоритарники, чоловіки, частково стара кров, екс–вихідці з Партії регіонів. Від початку групу очолював покійний нардеп Ігор Єремеєв. Після його смерті у 2015 році головою став мажоритарник з Київщини, екс–”регіонал” Ярослав Москаленко. Депутати кажуть, що групу об’єднує пам’ять про Ігоря Єремеєва. Інші ж вступили в групу для її порятунку, пише ЧЕСНО.

Майже всі члени “Волі народу” прийшли у парламент як самовисуванці, але наразі орієнтовані на різні політичні проекти. Серед членів групи “Воля народу” є члени партії “Наш край” і “Єдиного центру”. Нардеп Сергій Шахов каже, що невдовзі може бути створена група “Наш край”.

Парламент голосував за надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності трьох нардепів групи: Олеся Довгого, Станіслава Березкіна й Олександра Онищенка.

Наприкінці лютого 2014 року, під час каденції Верховної Ради 7–го скликання (2012–2014), фракція “Партія регіонів” у парламенті почала розпадатися через події Революції гідності та втечу Віктора Януковича. На руїнах фракції “Партії регіонів” одразу виникло декілька нових парламентських утворень, зокрема, і група “Суверенна європейська Україна”.

Саме вона стала кістяком групи “Воля народу” у Раді 8–го скликання. З неї у “Волю народу” перейшло семеро нардепів. Група “Воля народу” на даний момент складається з 19–ти депутатів, де п’ятеро – новачки, а решта – були нардепами попереднього скликання.

Двоє депутатів “Волі народу” потрапили у парламент на довиборах 2016 року. По округу Сергія Шахова на Луганщині у 2014 році початково пройшов Юрій Гарбуз, якого згодом Петро Порошенко призначив головою Луганської обласної військово–цивільної адміністрації. А по округу Максима Микитася — Владислав Атрошенко, нині мер Чернігова.

18 народних депутатів “Волі народу” на виборах 2014 року були самовисуванцями. Окрім Євгена Рибчинського, який прийшов у Верховну Раду від партії “Блок Петра Порошенка” і деякий час перебував в однойменній фракції. Сергій Шахов на довиборах прийшов як висуванець від партії “Наш край”, а Василь Петьовка, хоча і йшов як самовисуванець, але є членом партії “Єдиний центр”.

Упродовж року після виборів групу “Волю народу” очолював Ігор Єремеєв, а у жовтні 2015 на його заміну, через передчасну смерть Єремеєва, прийшов Ярослав Москаленко.

Євген Рибчинський 6 листопада 2015 року вийшов з фракції “Блок Петра Порошенка”. Цікаво, що в той же день “Волю народу” покинув Михайло Ланьо. Можливо, переходи в групі були пов’язані зі зміною керівництва.

Групі “Воля народу”, як і нардепам–мажоритарникам групи “Відродження”, притаманна так само проукраїнська риторика — патріотизм, допомога й покращення армії, мир, злагода та захист незалежності. Утім, у деяких програми лише містять пункти по проблемах округу і не мають згадок про вирішення загальноукраїнських викликів.

Розглянемо деякі з них детальніше.

Лідер групи Ярослав Москаленко наголошував у програмі на посиленні обороноздатності держави, захисті незалежності та європейській інтеграції.

Фігурант антикорупційних розслідувань В’ячеслав Богуслаєв у програмі писав про необхідність зміцнення обороноздатності країни, глибоку модернізацію Збройних сил України, оснащення їх сучасною авіаційною технікою й високоточними видами озброєння.

Про напрямок в бік НАТО і ЄС, захист землі від ворога і розбудову сильної армії також писаву своїй програмі закарпатець Василь Петьовка.

Михайло Поплавський писав, що наразі важливими є розбудова армії і виховання патріотизму. Окрім того, його місією заявлялось відродження села.

Волинський мажоритарник Степан Івахів у своїй програмі торкався і загальнонаціональних питань, і локальних. Він згадує мир, повернення Криму і окупованих територій Донецької та Луганської областей, українську мову як єдину державну, виступає за особисте голосування і за відкликання нардепів, які не виконують своїх обіцянок. Цікаво, що при цьому Івахів порушує свої обіцянки — за каденцію Верховної Ради він кнопкодавив декілька разів.

Нардеп Фельдман, як він написав у програмі, є давнім прихильником мажоритарної системи виборів.

Натомість “за” Виборчий кодекс проголосували нардепи групи Сергій Мартиняк і Супруненко.

Програма Олеся Довгого акцентована виключно на локальних проблемах округу на кшталт слабкої інфраструктури, корумпованої влади, а також медицини і малих пенсій. Незважаючи на те, що вирішення деяких пунктів має відбуватися на національному рівні, Довгий стверджує, що знає, як їх вирішити самостійно.

Саме такі програми, як у Довгого, підтверджують тезу про те, що нардепи-мажоритарники не опікуються загальнонаціональними проблемами, а зосереджені винятково на проблемах округу. Хоча основна функція нардепів – представляти інтереси всіх громадян України, передусім вирішувати проблеми загальнонаціонального значення через розробку та ухвалення законопроектів.

Бачимо, що у групі “Воля народу” зібрався доволі строкатий склад. Громадський рух ЧЕСНО поцікавився у нардепів, що все ж таки тримає їх разом.

Обраний на Волині Сергій Лабазюк каже, що нардепів “Волі народу” об’єднував Ігор Єремеєв.

Натомість відповідь нардепа–перебіжчика Євгена Рибчинського була гранично коротка — на прохання прокоментувати питання по “Волі народу” він відповів: “Та ні, такої групи немає, що ви говорите вообще“.

У свою чергу Сергій Шахов сказав, що вступив до “Волі народу” у лютому 2017 року, оскільки групу потрібно було рятувати:

На питання, чи знає про це Ярослав Москаленко, Шахов відповів жартома: “Може, Москаленко буде в нашій групі”. Як розповідав “Українській правді” сам Москаленко, раніше очолити партію “Наш край” йому пропонував перший заступник глави АП Віталій Ковальчук.

Зауважимо, що Давиденко у 2014 році йшов від партії “Всеукраїнське аграрне об’єднання “Заступ”, а потім приєднався до фракції “Блок Петра Порошенка”.

Окрім того, Сергій Шахов у коментарі ЧЕСНО сказав про плани на президентську кампанію:

Серед мажоритарників “Волі народу” є чотири нардепи, які отримали на окрузі підтримку 50% і більше. Ці нардепи були у декількох скликаннях. Йдеться про Василя Петьовку, Олександра Фельдмана, Степана Івахіва і В’ячеслава Богуслаєва.

Часом перемогу нардепи групи отримували через не таку вже і велику різницю Так, конкурентом Степана Івахіва на виборах у 2012 році був нинішній нардеп Ігор Гузь. Останній програв лише через декілька сот голосів.

Такі результати дають неабиякі шанси переліченим нардепам отримати перемогу і на виборах 2019 року за умови збереження чинної виборчої системи.

Зараз теж ходять чутки, що “Блок Петра Порошенка” залишив за Ярославом Москаленком його округ.

Два мажоритарника “Волі народу” пройшли по довиборах у 2016 році: Сергій Шахов (114 округ, Луганська область) і Максим Микитась (206 округ, Чернігівська область). Справа в тому, що попередні обранці отримали інші посади. Юрій Гарбуз, 114 округ, очолив Луганську обласну військово–цивільну адміністрацію, а Владислав Атрошенко став мером Чернігова.

“Воля народу” зібрала у своїй групі п’ять нових облич, які не мали досвіду роботи в Раді. Йдеться про Олеся Довгого, Максима Микитася, Євгена Рибчинського, Олександра Супруненка і Сергія Шахова.

Олександр Супруненко отримав округ 216 (Київ, Дніпровський район) — він переміг з різницею в шістсот голосів. Його конкуренткою була Ксенія Ляпіна. Важлива деталь цих перегонів — близько тисячі голосів перетягнув на себе кандидат Дарт Вейдер. Цікаво, що у 2012 році цей округ взяла Ксенія Ляпіна, а її конкурентом був той самий Олександр Супруненко, який програв їй 1,5 тис голосів.

Максим Микитась взяв округ 206 на Чернігівщині на довиборах у 2016 році. Він виграв у Юрія Власенка. У 2012 році округ “належав” меру Чернігова Владиславу Атрошенку.

Євген Рибчинський “взяв” округ 211 в Києві. У 2012 на окрузі переміг Сергій Терьохін з “Батьківщини”.

Сергій Шахов переміг по округу 114 на Луганщині. У 2012 округ “дістався” Володимиру Демішкану з “Партії регіонів”.

Особливою активністю під час голосувань нардепи групи не відрізняються. Найгірше голосує В’ячеслав Богуслаєв, найкраще — Євгеній Рибчинський, але при цьому він не голосує у 61% випадків.

Загалом, рівень голосування групи “Воля народу” складає лише 20% — це найгірший показник серед всіх фракцій і груп Верховної Ради.

У коментарі Громадському руху ЧЕСНО нардеп Сергій Лабазюк казав, що група “Воля народу” завжди голосує за економічні питання, зокрема, бюджет.

Дійсно, “Воля народу” завжди надавала підтримку голосуванню за бюджет: від 50% до 94%. Зокрема, аналіз ЧЕСНО виявив у 2017 році зв’язок субвенцій з голосуванням за бюджет.

Голосування групи “Воля народу” за важливі законопроекти у 2018 році можна переглянути у підсумках Верховної Ради. Зазначимо, що нардепи групи голосували лише під час 16% голосувань.

Щодо ініціювання законопроектів, то тут нардепи “Воля народу” не так відстають – вони мають третє місце з кінця на одного нардепа.

Але зазвичай здають позиції, коли мова йде про загальну кількість ініційованих законопроектів від фракцій та груп. Це насамперед пов’язано з малою кількістю нардепів – всього дев’ятнадцять.

У середньому кожен нардеп “Волі народу” є автором п’яти законопроектів.

Попри те, що у Поплавського немає бізнесу, у 2016 році він заробив 34 млн грн на роялті. У його декларації 115 об’єктів інтелектуальної власності.

Раніше членом “Волі народу” був скандальний Олександр Онищенко — біглий з України нардеп–мажоритарник. З України Онищенко виїхав у 2016 році – одразу після того, як Верховна Рада дала згоду на притягнення його до відповідальності, затримання й арешт. Його звинувачували у розкраданні майна “Укргазвидобування”. Нині нардеп переховується за кордоном — найімовірніше, в Лондоні. Разом з тим, Онищенко і далі є депутатом, а групу “Воля народу” він покинув аж у 2017 році. Його колеги по групі, звісно ж, не дали голосів проти Онищенка. Єдиний виняток — Євген Рибчинський, який проголосував “за” під час притягнення до відповідальності.

Натомість найбільшим землевласником виявився мажоритарник Станіслав Березкін (“Воля народу”) з 593 гектарами.

Торік нардепа Станіслава Березкіна звинуватили за чотирма статтями Кримінального кодексу — 191 (розкрадання), 209 (відмивання), 364 (зловживання) і 366 (підробка документів). За словами Луценка, Березкін організував схему розкрадання коштів державного “Ощадбанку”. Зокрема, під його керівництвом, у змові зі службовцями банку, холдинг нардепа нібито заволодів 20 млн дол.

Останнім земельним скандалом, в якому фігурував Довгий, стала історія з “Речдоком” на Рейтарській. Його сестра Оксана Гуляєва через посередництво є власницею ТОВ “Георгієвський резиденс”, яка купувала власність на Рейтарській частинами.

На момент обрання депутатом Київської міськради у 2006 році нинішній нардеп Олесь Довгий працював директором з питань розвитку “Міжнародного центру перспективних досліджень”. Через місяць після обрання — у квітні 2006 року — Довгий стає заступникомЧерновецького. Так, у публічну політику Довгий прийшов у віці 25 років з уже заробленим першим мільйоном, про що він говорив у ЗМІ. В ефірі “Громадського” Довгий казав, що заробив перший мільйон до обрання на посаду секретаря (до 25 років), оскільки “він скупив акції центральних бань Києва”.

На посаді секретаря Київської міськради Олесь Довгий вів засідання Київської ради. Зокрема, ось так виглядало обговорення голосування за продаж земельної ділянки кінотеатру “Панорама” у центрі міста, який закрили у вересні 2018 року.

Голосування показує, що голоси “за” віддали і Олесь Довгий, і Сергій Березенко, і Ігор Кононенко, і Дмитро Андрієвський, і Віталій Кличко.

Як писали ЗМІ, особливо скандальною була сесія 1 жовтня 2007 року, коли роздавали землі лісу кооперативам. Близькі до Довгого фірми отримали землю біля Софії Київської.

Згодом у ВРУ навіть утворили спеціальну слідчу комісію, яка мала займатися приватизаційними справами Київради 2007–2010 років.

На парламентських виборах 2014 року Олесь Довгий раптово вирішує балотуватися на окрузі №102 на Кіровоградщині і перемагає. На таку географію Довгого знайдеться пару пояснень. По–перше, ще у 2012 році Довгий зрозумів, що йому не так вже й просто буде отримати мандат від Києва: тоді він програв округ №214 (Дніпровський район) Віктору Чумаку. По–друге, Світловодський район округа №102 – це місце народження батька Олеся Довгого Станіслава, який теж був нардепом свого часу. Про те, що це батьківщина його рідні, написано також у передвиборчій програмі.

Варто сказати декілька слів про виборчу кампанію Довгого у 2012 році. Вона була надзвичайно “грошомісткою”. Наприклад, Довгий орендував Жовтневий палац на три дні для педіатра Євгена Комаровського. Цікаво, що ведучим на заході був Євген Рибчинський, який просив глядачів “не шуршать кульками” – йдеться про подарунки в пакетах від Довгого.

При цьому округ Довгий “обробляв” доволі довго: ще у квітні 2011 році він заснував Благодійний фонд Олеся Довгого і Катерини Горіної (екс–дружини). ЗМІ майоріли новинами про роботу цього фонду з 2011–2012 років. Він був орієнтований на Дніпровський район Києва. Директором фонду була сестра Довгого Оксана Гуляєва, яка в інтерв’ю казала, що вибір на Дніпровський район впав не випадково – там “живе найбільше соціально незахищених людей у столиці“. Утім, завоювати прихильність мешканців Дніпровського району такими методами у 2012 році так і не вдалося.

Під час кампанії 2014 року Довгий продовжив користуватися методами, відтестованими ще Черновецьким: роздавав гроші, тонометри, роутери, встановлював автобусні зупинки – методами виборчої кампанії. Але цього разу це спрацювало. Вплинув, імовірно, і той факт, що кандидат від БПП Вадим Бондарь взагалі не проводив виборчої кампанії на окрузі. Окрім того, на окрузі роздавали газету з заголовком “Реальну ставку в 102 окрузі президент робить на Олеся Довгого“.

Варто також зазначити, що у 2012 переможцем по округу Довгого був “регіонал” Олександр Єдін.

Максим Микатась на момент обрання нардепом був президентом держкорпорації “Укрбуд”. Один із його помічників на громадських засадах Олександр Лятамбор у вересні 2017 року за розпорядженням Кабміну став президентом “Укрбуду”.

Структури держкорпорації не один раз потрапляли у скандали про будівництво в столиці нелегальних будинків. Зокрема, “Укрбуд” будував скандальне ЖК “Сонячна рів’єра” на березі Дніпра на Лівобережній. Як писали “Наші гроші”, корпорація має низку спільних проектів з будівництва житла на землях МВС. Йдеться про комплекси “Twin House”, “Lake House”, “Гвардійський”, “Гармонія”, “Верховина” та “Аристократ”.

У нардепів В’ячеслава Богуслаєва і Сергія Шахова є по три благодійних фонди.

У 2011 році фонд подарував шість автобусів луганському місту Кадіївка. А у 2017 році фонд нардепа оголосив, що готовий надати 100 тисяч гривень за допомогу у пошуку вбивць депутата Сергія Самарського.

Шахов регулярно публікує звіти про зустрічі з громадою – на фотографіях часто можна побачити пакети–подарунки від “Нашого краю” – для дітей в дитсадочках тощо.

Благодійна діяльність мажоритарника з Харківщини Олександра Фельдмана (“Воля Народу”) сконцентрована навколо “Фонд Олександра Фельдмана”, Oleksandr Feldman Foundation і ГО “Фельдман Еко–Парк”, що опікується одноіменним зоопарком. У Києві можна побачити досить велику кількість сітілайтів з Фельдманом.

Олександр Пономарьов раніше був головою правління ПрАТ “Бердянський райагропромпостач”. У своїй декларації народний депутат не вказав жодного бізнесу. Утім, Громадський рух ЧЕСНО раніше підрахував, що фірми з орбіти Пономарьова виграли тендерів на 1,45 млрд грн. В орбіті — родичі та помічники. Деякі фірми раніше належали самому депутату.

Водночас фірми з орбіти Пономарьова вигравали тендери по проектах державних субвенцій.

Група “Воля народу” — об’єднання мажоритарників, які мають шанс проскочити у наступний склад ледь не повним складом. Утім, є сумніви щодо того, чи збережеться ця група в наступному скликанні. Можливо, нардепи розбредуться по іншим політичним проектам.

У групі є амбітні нардепи на кшталт Сергія Шахова, який, можливо, навіть піде на президентські вибори від “Нашого краю”, з претензією на розвиток власного проекту. 

Громадський рух ЧЕСНО наголошує, що мажоритарна система стимулює прямий і непрямий підкуп виборців, у результаті якого до влади в Україні приходять політики, що мають свої бізнес–інтереси й не готові працювати на користь громадян.