В українських виборах не останню роль відіграють силовики. Кримінальні справи на опонентів, збір інформації про конкурентів, контроль над вуличними акціями – неповне меню послуг, доступних кандидатам, які заручились підтримкою очільників різних правоохоронних органів.

До того ж, як вже показує практика, для ще більш радикальних дій в орбіті силовиків є дружні організації-сателіти. Як українські правоохоронці масово порушують закладений в закон принцип аполітичності силових органів – і чим це може загрожувати на виборах президента України, розбиралися журналісти програми “Схеми”

​Аполітичність правоохоронних органів в Україні прописана в українських законах.

«Національна поліція у своїй діяльності є незалежною від рішень, заяв чи позицій політичних партій та громадських об’єднань», – йдеться в статті 10 закону «Про Національну поліцію».

«Використання Служби безпеки України в партійних, групових чи особистих інтересах не допускається», – зазначено в статті 6 закону «Про Службу безпеки України».

Утім, у реальності – особливо у передвиборчий час – силові структури стають інструментами в руках окремих кандидатів для перемоги на виборах.

Внутрішні протистояння між СБУ і Генпрокуратурою із МВС та Нацполіцією все частіше помітні назовні. Причина цьому – політика. Тож і загострення перед виборами – прогнозоване.

Служба безпеки та Генеральна прокуратура – це вертикаль глави держави, креатури президента Петра Порошенка, які грають на його боці.

По іншу сторону – Міністерство внутрішніх справ і підпорядкована йому Національна поліція. Партнер Порошенка по коаліції Арсен Аваков, схоже, вже давно грає свою гру, самостійну від президента. І на цих виборах він як політик, вочевидь, зробив ставку не на нього – а на інших лідерів президентських перегонів.

До чого може призвести це порушення принципів аполітичності силових структур?

Силовики для кандидатів

«Правоохоронна система України має спільну позицію щодо забезпечення чесних і конкурентних виборів» – із такою декларацією менше ніж за 3 тижні до виборів спільно виступили керівники Генпрокуратури, МВС і СБУ.

​Та чи насправді існує ця єдність та неупередженість? Аналіз дій правоохоронців і силовиків протягом кількох останніх місяців, який провели «Схеми», доводить протилежне.

«В Україні зараз унікальна ситуація, коли різні правоохоронні органи, схоже, знаходяться в різних таборах, – пояснює директор Центру демократії та верховенства права Тарас Шевченко. – Правоохоронні органи мають розслідувати потенційні злочини, реагувати на них. Але під впливом певних обставин можуть не реагувати або реагувати лише вибірково – закривати очі на представників одних кандидатів і ретельно виконувати свої обов’язки щодо інших».

​Один із перших яскравих прикладів, який свідчить про прихильність силовиків до конкретних кандидатів – це майже одночасне викриття виборчих маніпуляцій штабів Порошенка та Тимошенко.

21 лютого цього року СБУ вийшла із заявою про побудовану начебто в інтересах лідерки «Батьківщини» мережі з агітаторів – людей, які за гроші переконують інших, чому треба голосувати саме за цю кандидатку.

«Служба безпеки України спільно з Генеральною прокуратурою України та Державним бюро розслідувань в межах відкритого за ознаками створення злочинної організації кримінального провадження у значній частині регіонів України сьогодні проводиться більше 30 обшуків», – заявив на брифінгу заступник голови СБУ Віктор Кононенко.

Вчергове прізвище Тимошенко пролунає за два тижні після історії із мережею агітаторів. 7 березня вже Генпрокуратура виступила із заявою, що начебто член команди Юлії Тимошенко причетний до спроби зняти з перегонів іншого кандидата – теж Тимошенка, але Юрія.

​«Смска з переписки – від «Валери БЮТ», – показував на брифінгу оперативні напрацювання журналістам генпрокурор Луценко. – Це – номер народного депутата Валерія Дубіля, який, очевидно, є замовником шантажу та підкупу кандидата в президенти».

​Тоді майже одразу із дзеркальною заявою щодо кандидата-конкурента вийшов міністр внутрішніх справ Арсен Аваков і розповів про інші схеми з підкупу виборців, до організації яких, за його словами, імовірно причетний заступник голови президентської фракції Сергій Березенко.

«Його називають організатором схем. Він – народний депутат, і стосовно нього слідчих дій проводити не можна. Але за фактом – так, у провадженнях фігурує», – зазначив тоді Аваков.

​У свою чергу Сергій Березенко відреагував на це у фейсбуці, опублікувавши пост із вимогою вибачень за образу своєї гідності та репутації.

Того ж місяця черговий виток протистояння між відомствами став публічним завдяки ще одному кандидату в президенти – шоумену Володимиру Зеленському.

Операція «Прослуховування»

4 березня поліція Києва виявила під офісом кандидата в президенти Володимира Зеленського елементи апаратури прослуховування – і розпочала за цим фактом розслідування.

Сам міністр внутрішніх справ відреагував на цю ситуацію коротким питанням у Twitter: «Де межа між змаганням у боротьбі за пост і злочином?»

​А його соратник Антон Геращенко додав – таку техніку можна купити тільки з дозволу СБУ: «Україна стоїть на порозі свого «Уотергейту»? Прослуховуючі пристрої, які поруч з офісом кандидата в президенти Володимира Зеленського – спеціального призначення. Цю техніку не можна купити в інтернеті або на базарі. Вона продається тільки суб’єктам оперативно-розшукової діяльності, які мають ліцензію, що видається СБУ».

В той же день у Службі безпеки своєю чергою визнали: пристрій таки належить їм – утім, Зеленський тут ні до чого.

Пізніше у цьому відомстві з докором зазначили, що правоохоронці знали про операцію СБУ – тож це, за їхніми словами, «дискредитація та заподіяння шкоди національним інтересам». Тепер з інцидентом розбиратиметься Державне бюро розслідувань.

Та вже за кілька годин від МВС надійшла відповідь, що міністерство жодним чином не втручається в роботу дружнього правоохоронного органу, а про плани спецслужби не знало, бо «не має штатних посад чаклунів, мольфарів та екстрасенсів».

Радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк, з яким поговорили «Схеми», списав ситуацію, що виникла, на «не зовсім професійне спрацювання» спецслужби.

​Давнє протистояння

Боротьба між відомствами триває давно – ділиться спостереженнями Іван Ступак, колишній співробітник СБУ із десятирічним стажем.

«Протистояння між системами – між МВС та СБУ – завжди існувало, – каже він. – Мені достеменно відомо, що в 2016-17 роках СБУ готувало депеші на адресу Адміністрації президента, де викладала своє занепокоєння зростанням впливу МВС та особисто міністра Авакова на різного роду озброєнні формування, які знаходяться в Києві та поза Києвом. І тут вже СБУ просило Адміністрацію президента «слухайте, там така історія, зробіть що-небудь, повпливайте на нього».

​Та в історії цього міжвідомчого протистояння з’явилося і дещо відносно нове – це силова підтримка з вулиць. Хоча Іван Ступак пояснює, що сама ідея заручитися підтримкою інших організацій – не нова.

«Завжди була ідея фікс – взяти негласний контроль над будь-якою громадською організацією, яка має силовий блок, – пояснює екс-спецслужбовець. – СБУ на певних етапах залучала на своїх оперативних контактах, тобто, знаходили певні точки зору спільні з керівниками «С14» і направляли їх на вирішення певних оперативних завдань. Пошук, виявлення сепаратистів, яких СБУ з певних причин законодавчих не може затримати – а якщо направити громадську організацію, вона може розбити машину, завдати тілесних ушкоджень».

​Згадана організація «С14» – або «Січ» – це праворадикали, які називають своєю метою захист прав українців і боротьбу з проросійськими інтересами. В той же час раніше у Державному департаменті США категорично висловилисьщодо діяльності праворадикалів.

Лідер «С14» – Євген Карась.

Його можна побачили на фото під час важливої для президента події – церемонії вручення томосу про автокефалію Української православної церкви, він стоїть поряд із генпрокурором Юрієм Луценком.

​Чи може це вказувати на його наближеність до президентського політтабору? Сам Карась це заперечує.

«Завтра може бути другий президент – і, якщо, наприклад, вони б нам давали гроші або прикривали, це одразу полетять погони. Тому, щоб хтось взяв на себе покривання націоналістичної організації – навряд чи, – каже Карась. – Часто тролять, що ми напряму Грицаку (голова СБУ Василь Грицак – ред.) підпорядковані. Я Грицака перший раз побачив на томосі в Софії. І там же ж настроїли, що ми туди потрапили по квоті «порохоботів»-СБУ».

​Утім, «Схеми» промоніторили резонансні акції, організовані «С14» – і звернули увагу на певну тенденцію.

«С14»

9 лютого цього року кандидатка в президенти Юлія Тимошенко проводила зустріч з виборцями на Контрактовій площі в Києві.

Паралельно там же зібралися й активісти «Січі», щоб запитати, зокрема, і в лідерки «Батьківщини» – хто замовив вбивство херсонської активістки Катерини Гандзюк? Адже головний підозрюваний – голова Херсонської обласної ради Владислав Мангер, на той момент – однопартієць Тимошенко.

В той день активістів затримала поліція – у них забрали ножі та газові балончики, щоб, за їхньою версією, запобігти провокаціям на мітингу кандидата.

​Натомість Євген Карась вважає затримання представників «С14» політично вмотивованим.

«З міністром МВС, із його заступниками зараз почалась якась війна. Наскільки я розумію, він дав наказ пакувати людей на акції по Катерині Гандзюк. Це було політичне рішення. Поліція діалогу каже «Беркуту»: а чого ви їх пакуєте? У них плакати, ми про цю акцію знаємо, ми дзвонили їм о 9-й ранку, і о 12-й, що пакувати? Причина? – знизує плечима Карась. – «Беркут» каже – ні, приказ зверху пакувать. У них по рації було: «Пакувать «пернатих гандзюков» – і вони запакували».

Масі Найєм, який товаришував із Катериною Гандзюк, а тепер працює як адвокат з ініціативою розслідування її замовного вбивства, був свідком подій 9 лютого на Контрактовій площі.

«На мою думку, конфлікт був спровокований. Ми попросили хлопців заспокоїтись, я пішов до начальника поліції на другий поверх – і ми домовились, що після закінчення акції «Батьківщини» вони спокійно віддають ці балончики. – пригадує він. – Та коли я спустився вниз, то побачив, що всі хлопці вже лежали обличчям до землі. Це зробила група, яка приїхала на підмогу за викликом когось з поліції Подільського району. Хоча не було ніяких підстав, ніякої загрози для цього відділку».

​Після цього інциденту активістів відпустили просто із відділку поліції – усіх і одразу.

«Знайшлась якась постанова Генеральної прокуратури, на підставі якої всіх звільнили взагалі прямо з відділку поліції – я такого в житті не бачив!» – пригадує Найєм.

Уже наступного дня Владислава Мангера виключили з «Батьківщини», а Генпрокуратура оголосила йому підозру. І на першому ж суді – знову зібралися активісти «Січі».

Екс-співробітник СБУ ​Іван Ступак каже, що це – яскравий приклад того, як система працює в розпал передвиборчих перегонів.

«Включилася громадська організація, яка пікетує засідання суду, каже: «не дамо йому вийти, давайте, щоб відповів за Катерину Гандзюк», – пояснює Ступак. – Тобто, це тонка гра, де СБУ направляє, рухайтесь туди. В принципі, «С14» це вигідно – більше інформаційних приводів, більше розкрутка, більше членів, більше вигоди для них».

Сам Євген Карась пояснює зв’язок «Січі» зі спецслужбами лише наглядом:

«Воно не курує, воно за всіма наглядає. Є департамент, який займається всіма політичними рухами, – розповідає він. – Що мається на увазі під курують? За кожним приставлений якійсь опер, є якісь оперативники, які кажуть, що ви робите і так далі. Це як така розсилка, повідомляють: роби не роби. А кожен сам вже робить вибір: слухати – не слухати. Їхнє завдання, щоб ти відчував весь час, що за тобою спостерігають».

Тож «Схеми» запитали в СБУ напряму – якою є взаємодія спецслужби з праворадикалами?

Заступник голови Служби безпеки Віктор Кононенко, який раніше очолював Департамент захисту національної державності, відповідального за нагляд за активістами, від будь-яких контактів із «С14» відхрестився.

– СБУ який стосунок має до організації «С14»?

– Жодного.

– Ви маєте з ними якусь взаємодію?

– Ні.

​Ще одним індикатором став корупційний скандал в оборонній сфері, з яким пов’язують, в тому числі, тепер вже екс-заступника секретаря Ради нацбезпеки Олега Гладковського.

Під Адміністрацію президента чи додому до сина Гладковського націоналісти із «Січі» не навідувались. На відміну від інших праворадикалів – «Національного корпусу» та «Національних дружин».

«Національний корпус» та «Національні дружини»

Парамілітарна структура «Національні дружини» – це «дочка» партії «Національний корпус».

​Лідер партії – Андрій Білецький.

Він був головою полку «Азов», що входив до структури Національної гвардії України, яка, у свою чергу, підпорядковується МВС.

Там же служив нинішній заступник міністра Авакова Вадим Троян – соратник Білецького ще по організації «Патріот України».

​Нині ж Білецький – народний депутат. Під час виборів до парламенту чинний радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк зняв свою кандидатуру з округу на його користь.

«Національні дружини» та «Національний корпус» неодноразово влаштовували акції протесту під Адміністрацією президента. Після корупційного скандалу в оборонній сфері вони також кілька разів приїжджали до будинку сина екс-заступника секретаря РНБО Гладковського. Згодом були акції у Житомирі, Полтаві та Черкасах – із бійками та затриманнями.

Після однієї із таких сутичок у Черкасах міський голова Анатолій Бондаренко, представник «Батьківщини», за повідомленнями місцевих ЗМІ, приїхав під стіни райвідділу поліції і разом з іншими націоналістами закликав відпустити затриманих: «Я вважаю, що якщо ти – президент України, то не потрібно ховатися за бронемашинами і за поліцією, потрібно виходити до патріотів», – заявляв він.

​У свою чергу, у Полтаві під час зустрічі Порошенка з виборцями також сталися сутички «Нацкорпусу» та «Нацдружин» із правоохоронцями. Пізніше керівництво місцевої поліції вийшло до активістів, які зібралися під управлінням.

«Я – керівник кримінального розшуку Полтавської області. Ми перепрошуємо за дії наших співробітників, якщо вони переступили закон. Ми проведем службову перевірку і ви будете при ній присутні: хочете – штаб створимо, що хочете – те й зробимо».

Сам лідер «Нацкорпусу» Андрій Білецький заявив, що його побратими будуть продовжувати акції виключно проти президента Порошенка – і звинуватив СБУ в можливих нападах на представників руху.

«Вони також готують фізичні напади і всерйоз говорять про фізичне усунення лідерів руху. Як це буде робитися – я назву конкретні імена і прізвища, і хай подають до суду і так далі. Тому що я на 100% переконаний в цій інформації: замовником цієї історії виступає Порошенко, виконавцем – Віктор Кононенко», – заявив Білецький на прес-конференції 11 березня.

При цьому, зв’язок із міністром внутрішніх справ Білецький категорично заперечує.

– У яких ви наразі стосунках з міністром Арсеном Аваковим?

– Та ні в яких, як і все життя був.

Та «Національні дружини» – це не тільки голос з вулиці та силова підтримка. Вони також братимуть участь у виборах президента – як спостерігачі.

Вибори під наглядом «Нацдружин»

Праворадикальна організація «Національні дружини», за рішенням ЦВК, є серед офіційних спостерігачів за президентськими виборами 2019 року.

​Андрій Білецький заявляє, що їхня участь має «привнести краплю чесності в безчесні вибори».

«Ми знаємо про величезні схеми підкупу, ми знаємо про величезні мережі, які зараз будують основні кандидати, – розповідає лідер «Національного корпусу». – У нас є три основних кандидати – Коломойський, Порошенко і Тимошенко. Враховуючи, що всі ці люди представляють найбільші олігархічні групи країни, мають фінансові ресурси, медійні ресурси і так далі, якщо і будуть такі процеси, то вони будуть навколо цих трьох прізвищ крутитися, думаю, що це ні для кого не секрет. Але безумовно зараз в цьому напрямку показує першість, лідирує Порошенко».

​Та чи не має ризику в тому, що з боку таких спостерігачів в день виборів може бути застосована сила?

Сам Білецький це заперечує: «Хай порядком на виборах, як вони кажуть, силовим, займаються ті, хто отримує державні бюджетні кошти».

Та, схоже, його думку поділяють не всі побратими. За кілька днів після розмови журналістів «Схем» із Білецьким речник «Національних дружин» Ігор Вдовін в ефірі Радіо Свобода заявив, що силовий сценарій – не виключений.

​«Якщо правоохоронці будуть закривати очі на відверті правопорушення, і не захочуть їх фіксувати, то ми будемо робити те, що заявив наш командир (командир «Нацдружин» Ігор Михайленко у Telegram раніше заявив, що «якщо за справедливість треба буде дати комусь по пиці – ми це зробимо, не зволікаючи» – ред.), – сказав Вдовін. – Ми говоримо про звичайних людей, які можуть робити вкидання бюлетенів, підводити на виборчі дільниці агітаторів».

Тоді заява розлетілася по ЗМІ та соцмережах, Арсен Аваков закликав всіх до співпраці в межах закону, а Центрвиборчком – як орган, уповноважений організовувати та проводити вибори в Україні, звернувся до СБУ та Нацполіції з проханням перевірити ці факти.

«Національні дружини» мають право спостерігати на дільницях, пояснюють юристи. Та головна небезпека – можливе застосування сили.

«Якщо їх завдання – просто моніторинг, спостереження на предмет дотримання законодавства, то незважаючи навіть на назву організації – це позитивний фактор, – пояснює генеральний директор «Комітету виборців України» Олексій Кошель. – Але побоювання, звичайно, є. І вони не безпідставні, тому що під час виборів в об’єднані територіальні громади в 2018-му, ми були свідками прикладів, коли відбувалися навіть спроби захоплення виборчих дільниць іншими праворадикалами. Тому я вважаю краще застерігатися».

Аналітик «Громадянської мережі «Опора» Олександр Клюжев зазначає, що «Нацдружинам» необхідно розуміти свою роль у виборчому процесі та її межі.

«Важливо, щоб будь-яка організація, в тому числі «Національні дружини», розуміли межу відповідальності і межу повноважень у виборчому процесі – це спостереження, це – фіксація порушень, але будь-яка організація, в тому числі ця організація, мають розуміти, що втручання в процес заборонене відповідно до чинного законодавства», – заявив він.

Такої ж думки дотримується і директор Центру демократії та верховенства права Тарас Шевченко.

«Коли ми говоримо про проблему можливої присутності представників парамілітарних груп на виборчих дільницях, то, звичайно, це може створювати атмосферу тиску, особливо через, наприклад, специфічний одяг, через сумніви, чи немає якогось озброєння, – пояснює Шевченко. – І психологічний стан виборців, і атмосфера, коли всі і так дуже напружені, може, на жаль, впливати на хід голосування і використовуватися певними політичними силами в своїх інтересах».

«Нацдружини» вже навіть встигли провести перший тренінг для спостерігачів. Серед тез, які старанно конспектували хлопці у формі та з татуюваннями під час лекції юриста-волонтера, була така: «Національні дружини» не підтримують жодного з кандидатів.

​Та схоже, такий кандидат все ж таки є.

(Не)підтримка кандидатки

16 березня представники «Нацкорпусу» та «Нацдружин» вчергове організували акцію. За маршрутом – від майдану Незалежності до Адміністрації президента.

В цей же день кандидатка на посаду президента України Юлія Тимошенко прийшла на запис інтерв’ю до Радіо Свобода. Вона прокоментувала сутички, у яких брали участь «Нацдружини» – але проігнорувала питання, чи мала вона зустрічі з міністром Аваковим.

– Воювати проти поліції, проти силових структур – недопустимо у той час, коли насправді треба воювати з аморальністю головнокомандувача, його оточення, їхніх корупційних метастаз.

– Чи намагалися ви якось протидіяти тому, щоб поліція не постраждала? Можливо, зустрічалися з паном Аваковим, говорили на цю тему?

– Я ще раз хочу сказати, що я проти того, щоб агресивно діяти. Це недопустимо, але висловлювати протести – ви подивіться на європейські країни…

Журналісти «Схем» вирішили подивитись, хто в цей день відвідує МВС. 16 березня центр Києва був перекритий – поліція стояла на всіх під’їздах до адміністративних будівель і не пропускала автівки.

Біля самого Міністерства внутрішніх справ чатували автобуси Національної гвардії. У самому відомстві, схоже, теж був робочий день –туди постійно заїжджали та виїжджали автомобілі. Всіх перевіряли охоронці з собаками.

Усіх – окрім машин однієї візитерки.

Журналісти «Схем» помітили, як до бокового заїзду заїхав Mercedes із автівкою супроводу. Всі авто швидко запустили на територію і не перевіряли, як інших відвідувачів при в’їзді.

​

​Ті ж два авто виїхали з території МВС уже за годину – в одному з них «Схеми» помітили Юлію Тимошенко.

​І це – далеко не перша зустріч міністра Авакова та кандидатки Тимошенко.

Зустрічі Тимошенко з Аваковим

У жовтні минулого року «Схеми» зафіксували її візит до МВС.

З території відомства виїхав той самий Mercedes з автівкою супроводу, які журналісти побачать згодом, 16 березня.

За інформацією джерел журналістів, міністр та лідерка «Батьківщини» зустрічалися також 23 грудня минулого року в «Фортеці» – комплексі спеціальних об’єктів, де мешкає Аваков, як раніше встановили «Схеми».

​Ще одна зустріч була на початку цього року, 28 січня, у будівлі МВС.

​Про мету цих зустрічей журналісти поцікавилися в самої кандидатки Тимошенко.

– Всі зустрічі, які ми проводимо з Арсеном Аваковим, присвячені тільки чесним виборам. Діючий президент думає, що він може купити вибори – не вийде. Вибори він не купить.

– А можете, будь ласка, пояснити, яким чином ваші розмови з Арсеном Аваковим можуть допомогти чесним виборам?

– Тому що я подала дві заяви на ім’я Арсена Авакова про здійснення злочину. І кожен раз я спілкувалася на цю тему, щоб передати ці заяви, передати докази.

– Поки що ситуація складається так, що МВС викриває ймовірні сітки Петра Порошенка, а СБУ викриває ймовірні сітки, начебто організовані у ваших інтересах.

– По-перше, це не так. Те, що я чую від міністра внутрішніх справ – він всю інформацію дає дуже збалансовано. Служба безпеки і Генеральна прокуратура, на жаль, стали «департаментом корпорації «Рошен», а МВС, на наш погляд, стало над політичним процесом і намагається захистити вибори від фальші.

​Водночас, від прямої відповіді про долю Авакова в разі її перемоги лідерка «Батьківщини» ухилилася.

– Чи існує попередня домовленість з Арсеном Аваковим про те, що він займе пост у вашому уряді у разі вашої перемоги?

– Ми забобонні всі, да? І ми віримо в те, що будь-які переговори треба вести тільки після перемоги. І взагалі мені здається, що в правильній моральній політиці не потрібні якісь домовленості, якісь кулуарні речі. Треба просто знати, що кожен робить свої справи, і я сьогодні дякую міністру внутрішніх справ.

У свою чергу очільник МВС Арсен Аваков, до якого «Схеми» звернулись з аналогічними запитаннями, пояснив ці зустрічі так: «Як міністр внутрішніх справ, я спілкуюсь майже з усіма кандидатами. Юлія Тимошенко, як кандидат у президенти, протягом останніх місяців неодноразово візитувала МВС. Вона подавала заяви про порушення, надавала свідчення по справах, брала участь у слідчих діях, зверталася про надання особистої охорони тощо. У тому числі, вона мала зустрічі із міністром внутрішніх справ».

​При цьому, питання щодо збереження своєї посади у разі президентства Тимошенко Арсен Аваков вважає таким, що виходить за межі компетенції президента: «Які там будуть прізвища – вирішуватиме нова коаліція».

А ось підтримку кандидаткою позиції МВС щодо недопущення фальсифікацій він назвав «абсолютно адекватною реакцією кандидата, якій прагне отримати чесну і легітимну перемогу».

І додав: «Щодо висловлювань пані Тимошенко, то вона лише підтримала позицію МВС щодо забезпечення законності виборів та недопущення фальсифікацій, і це є абсолютно адекватна реакція кандидата, який прагне отримати чесну і легітимну перемогу».

До виборів залишається трохи більше тижня, а у боротьбі за голоси українців кандидати, схоже, готові використовувати будь-які інструменти. Іноді це трансформується у протистояння силовиків та численні акції націоналістів. Водночас, ключова небезпека – це можливе застосування сили, якого можна уникнути за умов, коли правоохоронні структури будуть виконувати покладені на них функції із захисту громадян, а не підігравати кандидатам у президенти. Навіть якщо вони натякають на місце у майбутній команді.