Володимир Бабій вважає, що журналіст – це воїн на інформаційному фронті.  І як, на будь якому фронті, є приватні армії, які захищають чиїсь інтереси, є внутрішні війська, а є просто гарматне м’ясо. А ще, не вірить в незалежних журналістів, та зізнається, що новини для нього – на рівні заголовків, адже по них можна зрозуміти, що відбулось в місті.

Чи віриш ти в незалежну журналістику?

Я не вірю в незалежних журналістів. Давайте ототожнимо поняття незалежності журналістики. По яких параметрах має вимірюватись залежність, чи незалежність?

Має бути перш за все власна ініціатива і самофінансування. В моєму розумінні незалежний журналіст, це адекватна людина, яка максимально об’єктивна у будь якій ситуації. Яка підбирає максимально об’єктивні слова для опису будь якої події, і при цьому вживає максимально об’єктивні терміни.

Я не спеціаліст у цій галузі, але на мою думку, якісна робота може бути тоді, коли медіа подають цікавий, об’єктивний матеріал, цим заслуговують повагу своєї аудиторії, і тим самим розширюють її. Медіа, якщо воно має широку аудиторію, здобуває собі можливість існувати, наприклад за рахунок реклами. При чому, вартість реклами має бути для кожного на рівних умовах.

Звідки ти дізнаєшся про події у Вінниці?

Зазвичай, з соціальних мереж. В основному – Фейсбук. Я підписаний на сторінки різних всеукраїнських та локальних новинних сайтів. Взагалі, новини для мене – на рівні заголовків. Тобто, по заголовку можна одразу зрозуміти, що відбулось. Якщо мене зацікавили подробиці, тоді вже читаю матеріал. Ніколи не читаю про подію, яка мене цікавить з якогось одного джерела. Тільки декілька джерел. Людьми дуже легко маніпулювати за допомогою звичайних навиків в орфографії. Елементарно, застосовуєш інше слово, і одразу змінюється сприйняття інформації, настрої. Описавши просто звичайну подію оперувавши термінами, можна змінити соціальне сприйняття події, яку ти висвітлюєш.

Чи є у тебе улюблена сторінка/cпільнота/автор?

Ніколи не дивлюсь на авторів статей. Мені важливий сам спосіб подачі матеріалу, контент. Взагалі, мені подобається «Телебачення Торонто» (відеоканал в Youtube.ред). Я вважаю, що іронія – найбезболісний вихід в реальність, позбавлення рожевих окулярів. І у них добре це виходить.

Якій тематиці ти надаєш перевагу?

Культура, історія, музика, мистецтво. В новинах ти рідко читаєш щось нове. Все, що відбувається досить прогнозоване. Варто розібратись в одній, глобальній події, яка дає наслідки, і потім можна читати п’ять років заголовки.

Якої інформації про життя у Вінниці тобі не вистачає?

Хотілось побільше інформації про історію не тільки Вінниці, а й регіону. Про персоналії. Про відомих подолян. Про людей епохи Середньовіччя, які жили на території сучасної Вінниччини. Про козацьких полковників, які жили на цих теренах. Вся інформація, яка про них подається, це документальні фільми 90-х років. Вони дуже сумні, бо там немає картинки, на яку тоді бракувало коштів. Вони зняті на дешевій плівці, відсотків 80 з них озвучується одним і тим же голосом. Хоча, там є досить багато цікавої інформації.  Потрібно вкладати більше коштів, робити яскравішу картинку, щоб популяризувати це серед людей. Робити більше культурних заходів, присвячених цим персоналіям. Розповідати про них, у якісь цікавій, доступній формі, а не зганяти усіх на нудні лекції.

А взагалі, не вистачає інформації про культуру. Усе життєдіяльність міста впирається в культуру. У людей, які формують місцеве суспільство, і формують місцевий менталітет. Це стосується абсолютно будь якої сфери: від поведінки у громадському транспорті, поведінки дитини у школі, до поведінки людини у закладі громадського харчування.

Чи можуть журналісти своїми публікаціями вплинути на життя міста?

Можуть. Якщо будуть ефективно висвітлювати питання, важливі для міста. Без жодних упереджень та власних симпатій.

Кожен журналіст має усвідомлювати, які наслідки несе за собою інформація, яку він висвітлює. І до чого це може призвести. Наприклад, можна оприлюднити таку інформація, після якої країна вибухне.

Чи потрібно проводити журналістські розслідування у Вінниці та на яку тематику?

Однозначно так. Тільки при умові, що ми говоримо саме про об’єктивні матеріали. Я вважаю, що журналістське розслідування повинно бути одним із методів тиску та контролю громадськості на владу, з допомогою виявлених фактів. Народ має право мати достатньо інформації, оперувати нею, і робити висновки. Але, враховуючи те, що в Україні досить серйозне конкурентне середовище в медіа, дуже важко будь якій людині одразу повірити в об’єктивність будь якого, хай навіть самого незалежного журналістського матеріалу. У нас в країні війна, а правда – це перша жертва війни. Людство завжди маніпулювало правдою, і є безліч методів, які не доведеш. Якщо ти хочеш знати, що сталось – запитай себе, кому це вигідно. І все стає зрозумілим.

Журналіст – це воїн на інформаційному фронті. І як, на будь якому фронті, є приватні армії, які захищають чиїсь інтереси, є внутрішні війська, а є просто гарматне м’ясо. Так от, в моєму розумінні, чесний журналіст і є цим гарматним м’ясом. Який свідомо знає, на що він іде. Він знає свою місію, як от доброволець в армії.

Чи готові ви підтримувати експертно чи фінансово діяльність нашої організації?

Можливо. Схема проста – реклама-гроші. Взагалі, ми готові надавати будь яку підтримку, яка є в межах нашої компетенції та можливостей. Ми завжди відкриті до нових ідей, та підтримуємо різні івенти. Ми не одноразово робили багато чого такого, чого зазвичай Джонні Ро не робить. Виїжджали з десертами на локації, виступали колективом, як рок-гурт на фестивалях. Це було круто, хоча цього ніхто не вимагав, і мало хто так робить.

Все по чесному – ми задамо питання, чи нам це потрібно, і чи нам це подобається.

Чи вважаєш ти роботу журналістів соціально важливою?

Я вважаю її соціально відповідальною. За ту інформацію, яку журналістика несе в маси. Тому що це може бути і інструментом пропаганди, і ідеології, і відповідати чиїмось інтересам. Колись так само люди маніпулювали суспільною думкою, а в наш час, хто володіє інформацією – володіє світом. Тому на журналістів покладена дуже важлива відповідальність.

Інтерв’ю проводилось у рамках проекту «Впливаймо на владу разом» за фінансової підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX), Програми Партнерства в галузі мас-медіа в Україні (UMPP)