На позачергових парламентських виборах “Громадянська позиція” йде до Ради разом із трьома партіями: “Народний контроль”, “Рідна країна” та Європейська партія України. Політична сила може отримати від 1,7% до 4,5% голосів. Про це свідчать дані соціологічних досліджень. Під час президентських виборів 2019 року Гриценко здобув майже 7% голосів. Отже, його персональний рейтинг наразі вищий за рейтинг партії.
Рух ЧЕСНО проаналізував першу десятку кандидатів політичної партії “Громадянська позиція”.
.
Лідером “Громадянської позиції” та першим номером у партійному списку єАнатолій Гриценко. Він очолює партію з 2010 року. Гриценко був кандидатом на посаду президента під час чергових виборів 2019 року й у першому турі набрав 6,91% голосів. У 2010 році він балотувався у президенти як самовисуванець, а 2014-го – від “Громадянської позиції”.
Гриценко тричі балотувався до парламенту: у 2007 році став народним депутатом ВРУ 6-го скликання від НУНС (№4 у списку), у 2012-му – нардепом 7-го скликання від ВО “Батьківщина” (№3 у списку). Також був №1 у списку “Громадянської позиції” 2014 року, однак до парламенту не пройшов. Тоді його політична сила здобула лише 3,1%, не подолавши 5%-й бар’єр.
У 2004-2005 роках працював керівником інформаційно-аналітичного підрозділу у виборчому штабі Віктора Ющенка. Коли Ющенко став президентом, Гриценковпродовж 2005-2007 років обіймав посаду міністра оборони України.
До початку політичної кар’єри очолював Центр Разумкова, ще раніше був військовим експертом на керівних посадах у Генштабі ЗСУ, РНБО, Громадській експертній раді при президентові України, Національному НДЦ оборонних технологій та безпеки України. Викладав у військовому училищі, а також у Києво-Могилянській академії.
Як депутат ВРУ 6-го скликання Гриценко пропустив 40% засідань та допускав неособисте голосування. Також він є фігурантом журналістських антикорупційних розслідувань через те, що під час перебування на посаді міністра оборони надав у користування держслужбовцю Валерію Файсту будівлю з гектаром землі у центрі Харкова.
Нагадаємо, син кандидата Олексій Гриценко балотується у Дарницькому районі Києва (212-й мажоритарний округ) від “Громадянської позиції”. Ще від часів Майдану він залишається одним з лідерів “Автомайдану”. Був депутатом Київської міської ради 7-го скликання (2014 рік) від “Громпозиції”. Служив в АТО, тому пропускав засідання міськради. Під час служби в АТО його викрали й утримували на окупованій території.
Цікаво, що в Шевченківському районі столиці (223-й округ) кандидатом від цієї партії є Павло Аніськович, пов’язаний з “Батьківщиною”. На місцевих виборах 2015 року він балотувався від “Руху нових сил” Думчева, який мав зв’язок з донецьким бізнесом. Є підстави вважати, що роль цього кандидата суто технічна.
“Даю вам пряму відповідь. Усі, хто висувається від “Громадянської позиції”, будуть виконувати програму “Громадянської позиції”, працювати в рамках цінностей “Громадянської позиції”. І крапка. Так ясно?” – роздратовано відповів Гриценко на запитання про Аніськовича.
“Громадянська позиція” в одномандатних виборчих округах виставила лише 34 кандидатів зі 199 можливих.
Під другим номером у списку до ВРУ балотується чинний нардеп Дмитро Добродомов. Він теж брав участь у цьогорічних президентських виборах, однак зняв свою кандидатуру на користь Гриценка.
Добродомов є лідером заснованої 2015 року партії “Громадський рух “Народний контроль”. Двічі балотувався до парламенту: у 2002-му – як самовисуванець (округ №116), у 2012-му – від партії “УДАР” (округ №115), але обидва рази вибори програв.
У 2014 році Добродомов знову балотується до ВРУ як самовисуванець у 115-му окрузі (м. Львів) та проходить у Раду. Офіційно кандидат був самовисуванцем, але у своїй агітації послуговувався брендом БПП. Упродовж року він був членом фракції БПП, після виходу з неї залишається позафракційним. Нардеп висував свою кандидатуру на посаду мера Львова на виборах 2015 року.
До початку політичної кар’єри Добродомов був журналістом, працював у львівській газеті “Експрес”, згодом – у газеті “Інформатор”. У 2012 році став генеральним директором медіа-холдингу “ZIK”. На однойменному телеканалі був автором та ведучим телепрограм журналістських розслідувань “Хто тут живе?” та “Народний контроль”. Залишивши посаду гендиректора, він і далі використовував бренд “Народний контроль”, перетворивши його на партію та громадську організацію. Телеканал “ZIK” відреагував на це заявою, назвавши використання бренда програми маніпулюванням: “ZIK же залишається рівновіддаленим від усіх партій та рухів, відтак вважає неприпустимим маніпулювання думкою громади з використанням створеного телеканалом бренду “Народний контроль”.
Зазначимо, що Добродомов є фігурантом низки антикорупційних розслідувань. За підрахунками Руху ЧЕСНО, нардеп витратив на рекламу під час президентської кампанії більше, ніж заробляє. Про витрати також не звітувала його партія.
Третій номер у списку – екс-нардеп Микола Томенко. Він є лідером політичної партії “Громадський рух Миколи Томенка “Рідна країна”, що йде на цьогорічних виборах разом із “Громадянською позицією”.
Томенка обирали до ВРУ останніх п’яти скликань. У 2002 році (4-е скликання) він потрапив до парламенту у складі блоку “Наша Україна”. Наступні три скликання (2006-2012 роки) провів у команді Юлії Тимошенко: спочатку – у БЮТі, згодом – у ВО “Батьківщина”. Політик двічі обіймав посаду заступника голови Верховної Ради – у 2007-му та 2008-2012 роках.
На парламентських виборах 2014 року пройшов до ВРУ вже у складі БПП. Однак наприкінці 2015 року подав заявку на вихід із фракції БПП, причиною стало голосування за бюджет на 2016 рік. За це його позбавили депутатського мандата.
Томенко є головою благодійної організації “Фонд Миколи Томенка “Рідна країна” та керівником і засновником кількох організацій, веде наукову та викладацьку діяльність. Також екс-нардеп є ініціатором та організатором акційзагальнонаціонального проекту “7 чудес України”.
Четверте місце у списку “Громадянської позиції” посів лідер Європейської партії України, прогульник парламентських засідань Микола Катеринчук.
Із п’яти спроб балотування до парламенту чотири були вдалими – Катеринчук був парламентарем у ВРУ 4-7 скликань. Уперше потрапив до Ради 2002 року як самовисуванець, згодом приєднався до фракції “Наша Україна”. У списку цієї партії пройшов до ВРУ на парламентських виборах 2006 року. 2007-го був обраний нардепом за списком блоку НУНС. У 2012 році пішов на вибори від ВО “Батьківщина” як безпартійний у 13-му окрузі (Вінницька область). У цьому окрузі його обирали ще до ВРУ 4-го скликання. На позачергових парламентських виборах 2014 року знову балотувався у 13-му окрузі як безпартійний, але вже від БПП, проте до Ради не пройшов.
Катеринчук висувався в мери Києва 2008 року. Тоді ж у дострокових виборах до Київради брав участь “Блок Миколи Катеринчука”. П’ятеро його представників стали депутатами міської ради. Також Катеринчука звинувачували в тому, що його виборча кампанія велася з урахуванням інтересів Леоніда Черновецького. За даними “Радіо Свобода”, уже на першій сесії під час обрання секретаря Київради троє з п’яти депутатів від “Блоку Катеринчука” проголосували за кандидатуру протеже міського голови Леоніда Черновецького – Олеся Довгого.
Катеринчук входив до команди юристів, що успішно оскаржила у Верховному Суді результати другого туру президентських виборів 2004 року. До початку парламентської діяльності був генеральним директором ТОВ “Адвокатська компанія “Моор і Кросондович”. Згідно з даними YouControl, залишається її керівником до сьогодні. З 2014 року працює адвокатом у компанії “Катеринчук, Моор і партнери”.
До першої п’ятірки списку увійшла й Марина Соловйова – адвокатка та членкиня координаційної ради партії “Громадянська позиція“.
Уперше балотувалася до парламенту 2014 року за списком партії “Громадянська позиція” (№3 у списку). Від цієї ж політсили у 2015 році намагалася пройти до Київської міської ради. У 2013-му була помічницею-консультанткою на громадських засадах у нардепа Гриценка. Найбільше відома тим, що обстоює громадські інтереси та історико-культурну спадщину в судових процесах.
Соловйова веде адвокатську діяльність в адвокатському об’єднанні “Невмержицька, Соловйова та партнери”. Згідно з даними Opendatabot, є однією з його засновників. У 2016-2018 роках була членкинею Громадської ради доброчесності – громадського органу, що бере участь в оцінюванні суддів і кандидатів на суддівські посади. У 2014-2016 роках – членкиня тимчасовоїспеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції при Вищій раді юстиції.
Як громадська діячка з 2012 року очолює ГО “Андріївсько-пейзажна ініціатива”, а з 2014-го керує ГО “Чотири королеви”, що надає послуги зі створення та інтерпретування мистецьких і літературних творів, а також з організації виставок, ярмарків і конгресів. Зокрема, ця організація організувала та провела Міжнародний фестиваль мистецтв Anne de Kiev Fest.
Шостий номер у списку – голова Львівської обласної партійної організації “Громадянської позиції” Анатолій Забарило.
Політичну кар’єру кандидат у нардепи розпочав з посади помічника-консультанта народної депутатки від “Нашої України” Зореслави Ромовської у 1998-2002 роках. Паралельно у 1999-2003 роках був головою Львівської міської організації БЮТу. У 2002 році брав участь у виборах як кандидат від БЮТу (№115 у списку).
Забарило був членом громадянської партії “Пора” (з 2005 року), від якої у 2006-2010 роках був депутатом Львівської міської ради 5-го скликання. У 2015 році вдруге обраний до Львівської міськради 7-го скликання від партії “Громадянська позиція” (№1 у списку). Того ж року став секретарем Львівської міської ради – він був єдиним кандидатом на цю посаду. Балотувався до Верховної Ради 8-го скликання 2014 року від партії “Громадянська позиція” (№8 у списку).
Зазначимо, що львівський осередок “Громадянської позиції”, керівником якого є Забарило, торік не задекларував жодних внесків.
У 2007-2015 роках обіймав посаду директора в ТОВ “Професійна ліга”, котре випускало газети.
На сьомому місці у списку перебуває Петро Ландяк – теж очільник партійного осередку “Громадянської позиції”, цього разу тернопільського. З 1998 року до сьогодні він є депутатом Тернопільської міської ради, куди його обирали 5 каденцій поспіль (3-7 скликання). За даними Руху ЧЕСНО, є прогульником: у 2015 році пропустив більш ніж 50% засідань комісії, у 2016-му – понад 25%.
У 1998-му та 2002 роках був обраний до міськради як мажоритарник і самовисуванець. У 2006 році став депутатом Тернопільської міськради за списком Республіканської християнської партії, того ж року балотувався на посаду мера Тернополя як самовисуванець. У 2010-му та 2015 роках потрапив до міськради за списком “Громадянської позиції”. У 2015-му знову висувався на посаду Тернопільського міського голови.
Ландяк неодноразово балотувався до ВРУ у списках різних політсил. Так, 1998 року був у списку вже згадуваної РХП, 2012-го був 169-м номером у списку “Батьківщини”, а 2014-го – 6-м номером у списку “Громадянської позиції”. На парламентських виборах 2014 року був одним зі “спонсорів” виборчої застави для “Громпозиції”.
Політичній кар’єрі Ландяка передувала робота на підприємствах Тернополя, зокрема в ТОВ “Універсам Текстерно”, ТОВ “Торговий дім “Універсальний”, “Фірма Басарабія”. Сьогодні він є співзасновником і кінцевим бенефіціаром ТОВ “Продлюкс плюс”, що було чи не єдиним донором місцевого осередку” Громадянської позиції” у 2018 році. Переказані цією компанією кошти становлять 77% суми всіх внесків.
Голова Івано-Франківської обласної організації партії “Громадянська позиція” Микола Ладовський посідає восьме місце в партійному списку.
Політичний шлях кандидата розпочався 2010 року, коли він висувався до Івано-Франківської міської ради 6-го скликання за списком партії “Громадянська позиція”, того ж року балотувався на посаду міського голови Івано-Франківська. У 2015 році як №1 у списку “Громадянської позиції” йшов до Івано-Франківської обласної ради 7-го скликання. Із 2015 до 2017 року був депутатом Снятинської районної ради від “Громадянської позиції”. У 2017-му став депутатом ради Заболотівської селищної ОТГ. Двічі балотувався до ВРУ 7-го та 8-го скликань від ВО “Батьківщина” (№186 у списку) та партії “Громадянська позиція” (№17 у списку) відповідно.
Ладовський є керівником, засновником і бенефіціаром низки організацій. Про це свідчать дані Clarity Project. А згідно з інформацією на сайті ЦВК, він є генеральним директором ТОВ “СПМК-618”.
У 2012 році його звинувачували у вимаганні хабаря. Колишній заступник Гриценка В’ячеслав Кредісов заявив, що Ладовський вимагав у нього 300 тисяч доларів, щоб Гриценко не втручався у виборчий процес в окрузі №86.
Дев’яте місце у списку “Громадянської позиції” дісталося екс-нардепу Єгору Фірсову.
Як і Миколу Томенка, 2016 року його позбавили депутатського мандата за вихід із фракції БПП. Із цим рішенням Фірсов не погодився.
У 2011-2012 роках він був помічником на громадських засадах у народної депутатки від блоку НУНС Ірини Геращенко. До того був членом “Народного союзу “Наша Україна”. Від 2011 року був членом партії УДАР, а з 2012 року очолював її донецьку обласну парторганізацію. Балотувався до парламенту за списком УДАРу, але пройшов до Ради лише 2014 року, замінивши Романа Ванзуряка. У ВРУ 7-го скликання був помічником на платних засадах в Едуарда Гурвіца. На позачергових парламентських виборах 2014 року потрапив до ВРУ за списком БПП як безпартійний (№54 у списку).
Після того, як Фірсова позбавили мандата, він брав участь у проміжних виборах до парламенту 2016 року. Балотувався у 206-му окрузі (Чернігівська область) як безпартійний самовисуванець.
У 2017 році створив партію “Альтернатива”, котра вже наступного року об’єдналася з “Громадянською позицією” Гриценка.
Фірсов є фігурантом антикорупційного розслідування: 2011 року він не задекларував свій дохід.
Замикає першу десятку списку “Громадянської позиції” Віктор Трепак.
Побудував кар’єру в правоохоронних органах, раніше не балотувався. На сайті ЦВК зазначено, що він доцент кафедри ЛНУ ім. І.Франка, безпартійний. До команди Гриценка приєднався в січні 2019 року, перед президентськими виборами.
Балотуванню Трепака до ВРУ 9-го скликання передувала робота на посадах оперуповноваженого, старшого оперуповноваженого, начальника міжрайвідділу, заступника начальника відділу, начальника відділу головного відділу Управління СБУ в Львівській області, заступника начальника Управління СБУ в Одеській області. У 2011-2012 роках обіймав посаду начальника Управління внутрішньої безпеки, а з 2012 до 2014 року перебував у розпорядженні керівництва СБУ. У 2009-2011 роках — начальник управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБУ. У 2015-2016 роках працював першим заступником голови – начальником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ.
У 2012-2013 роках Трепак викладав спецкурс із протидії корупції в ЛНУ ім. І.Франка та в Національній школі суддів України. У 2016-2018 роках був професором кафедри Національної академії СБУ. У 2018 році став доцентом кафедри кримінального права та кримінології ЛНУ ім. І.Франка.
У разі перемоги Гриценка на президентських виборах 2019 року Трепак мав очолити СБУ. Зазначимо, що саме він передав до НАБУ “чорну бухгалтерію” Партії регіонів.
