Журналісти Агенції поспілкувалися з майором поліції, дільничною офіцеркою мікрорайону «Верхня Слов’янка» Людмилою Сторож. Вона каже, що «не дівчачу» професію обрала у супереч тому, що говорили інші тому, що це була її мрія.
Чи багато жінок працює у поліції у Вінниці?
- Серед дільничних, то є Анна, яка обслуговує центр міста. Ще є Олександра, яка обслуговує мікрорайон «Корея». Це саме ті, що виїжджають на території. Є дівчата, які працюють з документами. Коли прийшла працювати у міліцію, то серед слідчих було дуже мало жінок, зараз вже є 5 чи 6 жінок. У всіх відділах поліції зараз працюють дівчата.
Чому ви вирішили стати поліцейською?
- Ми зростали на таких фільмах, як «Місце зустрічі змінити не можна», де Володимир Висоцький казав: «Вор повинен сидіти у в’язниці». На таких патріотичних фільмах ми виховані. Я хотіла цього, розуміла, що це моє. Мені казали, що я ж дівчинка, навіщо мені це, але я на це не зважала.
А є щось що не подобається вам у роботі ?
- Якщо казати про те, що мені не подобається , то скажу так, що свою роботу треба любити. Звичайно, що є нюанси, що подобаються/не подобаються. Я хочу, наприклад, щоб з’явились знову медвитверезники, щоб люди за порушення правопорядку частіше займались громадськими роботами, наприклад, прибиранням вулиць. Важко знайти понятих, люди не дуже хочуть допомагати. А зараз, навіть коли людина померла, то повинно бути два понятих, які це підтвердять. Ще бувають проблеми з іноземцями, які живуть в гуртожитку. Хлопці люблять випити міцні напої, люблять українських дівчат, через це відбуваються конфлікти з місцевими хлопцями. Ми це не кваліфікуємо, як прояв мови ворожнечі, тому що це дуже серйозно. Це всі наші студенти, ми знаходимо до них підхід. Багато хто з іноземців не повертається додому, залишаються тут, отримують громадянство України. Що цікаво, що іноземці завжди сплачують штраф, відповідальні в цьому, а нашого громадянина треба шукати зазвичай.
Яка ситуація у місті з випадками домашнього насильства?
- Багато людей вважають, що ми повинні таких вивезти у ліс, щось з ними страшне зробити або хоча б одразу посадити. Зараз коли береш «родинників», ті що вчиняють домашнє насильство, ми їх забираємо з дому, привозимо у райвідділ, спілкуємось, складаємо адмінпротокол, і всі вони знають, що більше трьох годин їх не можна затримувати. Я не можу їх більше тримати, тому що потім мене буде прокуратура до себе викликати за порушення закону. А раніше ми «родинників» забирали, привозили їх до райвідділу, закривали, людина спокійно до ранку сиділа, були «дев’ятки» у кожному райвідділі. Потім його везли до суду, де йому давали 5/10/15 діб або штраф, і людина, протверезівши, якщо була п’яна, йде додому. І ми знали, що вона не скоїть одразу якийсь злочин. Сьогодні, ми повинні через три години його відпустити. Він йде додому і невідомо, що там знову зробить. Зараз випадками домашнього насильства займаються окремі служби, але це наші працівники, які пройшли окремі курси підготовки. Щоб виїздити на факти домашнього насильства, потрібно вміти спілкуватися з людьми. Потрібно на місці вирішити, чи ця людина може ще скоїти злочин, чи ні. Бувають випадки, коли жінки перебільшують небезпеку, викликаючи поліцію до чоловіка, який прийшов додому п’яним та просто ліг спати.
Яка різниця між дільничними та патрульними ?
Ми пропрацювали багато років та маємо досвід роботи з людьми. Я ось дуже хотіла працювати в правоохоронних органах, це була моя мрія. Довго на це вчилася. А коли набирали патрульних, то багато хто туди пішов заради непоганої зарплати на той момент. Вони мало чого розуміли в цьому, а зараз наздоганяють все те, що було напрацьовано працівниками правоохоронних органів за багато років. Зараз вони займаються більше порушенням правил дорожнього руху. Мешканці нашого мікрорайону часто кажуть, що якщо приїжджає «Duster», то це райвідділ і вони можуть вирішити питання. Якщо «Prius», потрібно просити допомоги «Duster».
А ви хотіли б піти вище по кар’єрній драбині ?
Скажу вам чесно, приходиш з роботи з розумінням того, що комусь допоміг – так душа радується. Не хочу я на «верх», ходити у формі, бути обвішаною орденами. Тут ти спілкуєшся з людьми, знаєш що відбувається у тебе на території. Дуже приємно, коли людина тобі каже: «Спасибі». Це найголовніше в моїй роботі.
Публікація створена у рамках Програми партнерства з організацією GenderZ
