Після публікації у соцмережі спогадів одного з журналістів нашої Агенції про селище Новопсков на Луганщині, яке зараз під тимчасовою евакуацією, з нами на зв’язок вийшов переселенець Андрій з цього населеного пункту, щоб розповісти свою історію евакуації з рідного містечка до Вінниці…

Чим ви взагалі займались в Новопскові?

– Чим я тільки не займався. Останнім часом стояв на обліку в центрі зайнятості. За освітою я соціальний педагог. Свого часу працював на державній службі, в радбезі

Які взагалі були настрої у місцевого населення? Більше проукраїнські чи проросійські?

– Ті хто пенсійного віку, то там радянські ще погляди. Достатнього й серед них малоосвідченої молоді проросійських поглядів. Є й пристосуванці, яким байдуже, яка влада буде. Багато хто працював в росії, багато там чого бачив, тому частина з них підтримує цю країну, порівнюючи їх життя з нашим. Частина моїх знайомих досі живе у Новопскові з різних причин. Ті що були проукраїнськими активістами, то виїхали майже всі.  

Як вас застала війна?

– 23 лютого я прийшов додому з тренувань (штанга) та ліг спати. О шостій ранку мене розбудили батьки, тому що розпочалась війна. Я не сприйняв це всерйоз.

Було у вас чути сирени?

– Точно не пам’ятаю. Здається була.

Що ви робили у перший день війни?

– Я все ж таки встав, включив інтернет й переконався, що війна таки розпочалася. Пішов зняти кошти з кредитної карти. Була велика черга. В селищі майже нічого не працювало. Відчувалось в повітрі, що трапилось щось погане. Прийшов додому, обзвонив всіх знайомих, вони всі були вже вкурсі . Я зібрав  речі в рюкзак та думав, як виїхати з Новопскова,  Але спочатку зайшов до друга, щоб разом поїхати. Ось коли йшов до нього, то якась сирена була.

Вибухи якісь було чути?

– Ні. 24 лютого військові та очільники громади виїхали з селища, щоб не наражати на небезпеку місцеве населення. У нас там  велика газорозподільна станція знаходиться за кілька сотень метрів від житлового масиву. Також у нас багато прикордонників, тому що поруч кордон з росією. То ось вони всі виїхали з технікою.

На другий день вам вдалося виїхати з селища?

– Я з другом вже хотіли  їхати.  25 лютого випадково дізнався, що останній евакуаційний автобус вирушає з Новопскова за півгодини. Я зібрався, а друг в останній момент вирішив залишитися. Мені необхідно було їхати, тому що я проукраїнський активіст і міг би бути в списку окупантів або мене б місцеві “здали”.

Скільки людей евакуювались з Новопскова?

– Біля автобуса нас було 15 чоловік. Їхали до Лисичанська на залізничний вокзал  через Білокуракине. Потяг затримувався на чотири години. Потім сказали, що сьогодні вже не буде, чекайте завтра. Заночували на вокзалі. 

Зранку вдарили “градом” по ринку, який за 500 метрів від вокзалу. Почалася паніка. Тому екстрено знайшли інший  поїзд, яким відвезли до Попасної. А далі нас повезли кого на Київ, а кого на Львів. Вагони до різних потягів чіпляли. Я прибув до Львова, де згодом зустрівся зі своїми друзями  .

Як зрештою ви опинились у Вінниці?

– За кілька годин зі Львова ми поїхали у напрямку Києва. Дорога була з пригодами як з негативними, так й з позитивними .Ввечері, зрештою дістались до Стрижавки. Були там тиждень – півтора. Друзі поїхали в Київ,а я залишився у Вінниці.Пожив трохи у церкві баптистів. Шукав де оселитися. Деякий час проживав в гуртожитку. Але довелося переїхати на інше місце. Зараз стажуюсь продавцем в магазині.

Тоді детально поговоримо про Новопсков. Хто зараз працює на окупаційну владу?

– Багато колаборантів. Секретарка школи стала директоркою. Один мій знайомий працював у ЦНАПі заступником начальника, зараз він перейшов працювати у прокуратуру “ЛНР”. Моя вчителька історії очолила ліцей. Пропагує там “руській мір”. Деякі знайомі на фотографіях з прапором росії, інші – працюють на окупаційну адміністрацію.

Скільки приблизно людей мали чітку проукраїнську позицію у Новопскові?

– Таких активних, які афішували свою позицію, десь 10 відсотків.  Взагалі проукраїнських було 20-30 відсотків, проросійських приблизно така ж кількість, а інші – пристосуванці.

На популярному відео з проукраїнським мітингом скільки приблизно людей було?

– Там два дні були мітинги ( 4 – 5 березня) десь по 500 осіб на кожному – для селища  це значна кількість. Мітинги стихійні були. Ніхто їх не планував наперед. Орки, автоматними чергами по ногам розігнали мітинг.

(відео youtube- канал Радіо Свобода Україна)

Очільники Новопскова у перший день виїхали?

– Думаю так. Секретарка селищної ради Тетяна Гречана перейшла на бік ворога

До 24 лютого у вас було відчуття, що повномасштабна війна все ж таки розпочнеться?

– Мені друзі казали, що буде, але я не вірив до останнього. Може підсвідомість це розуміла, але мозок відмовлявся в це вірити.

Чи є у вас відчуття, що Новопсков “здали”?

– Я думаю, що ЗСУ відійшло, щоб не завдати шкоди населенню. Це була така стратегія.

Коли Новопсков окупували?

– Зайшли орки 4 березня. До цього вулиці патрулювали працівники поліції, тому що були випадки мародерства. Коли окупанти прийшли у селище, вони захопили відділ поліції. Розпустили працівників. Хто проукраїнську позицію мав, виїхали, а хто ні – то залишились і перейшли на їх бік. З цього моменту вони патрулювали вулицю, можна сказати, вже під новим прапором.

Яке зараз життя у селищі?

– Комендантська година з 21 години, повернули пам’ятник леніну, святкують усі російські свята

(фото: ukrinform.ua)

Є бойові дії?

– Ні, тихо. Купа військової техніки окупантів через селище їде з росії на Рубіжне, Лисичанськ. Зараз ночами пруть й пруть. Комендантська година, ніхто нічого не бачить, тільки чує.

Що на вашу думку буде далі?

– В мене думки лише такі, що коли орки будуть відступати, а це точно буде, щоб тільки не зруйнували селище.

Як живуть ваші батьки у Новопскові?

– Мій друг, який тоді відмовився евакуюватися зі мною, відновив доступ до банківських карток батьків і їм приходять пенсія з України. Якість продуктів та товарів у магазинах різко змінилася, тому що везуть усілякий непотріб з Луганська. Взагалі з Новопскова всі цінні речі: техніка, медичні прилади, державні  автомобілі тощо, все вивезли в Луганськ, тому що там нічого не було. Ціни всі виросли на продукти. З’явилась дешева водка з Луганську “Луга Нова”. Народ спивають, щоб не бунтували. Газ дешевий. Бензин теж. Якщо не помиляюсь, то 19 гривень літр.

Ціни в гривнях?

– В гривнях і в рублях. Курс гривні до рубля приблизно один к двум. Тобто за одну гривню дають два рублі.

Як з місцевими поводяться окупанти?

– Не чіпають зайвий раз, але є різні випадки. Проукраїнського мешканця вивезли невідомо куди, тому що він йшов у комендантську годину. В іншого авто забрали. Ще одного атовця також вивезли невідомо куди. Був у нас ще один проукраїнський активіст, то його посадили у в’язницю на 25 років. Він не те що засвітився на мітингу, його ціленаправлено “здали” місцеві. Він чуба носив козацького, вуса. Син його десь теж пропав. Одна жінка там залишилася. Є дезертири, що повтікали з позицій й знову сидять у Новопскові: Хто на орків працює, а хто просто дома сидить.  

Мобілізацію проводять?

– Поки ні.

Хто з окупантів в Новопскові знаходиться? Російські війська чи “лнрівці”?

– Не знаю. Багато їх навезли, але хто вони – не відомо. У ліцей завезли під 300 осіб. Кажуть бородаті, а звідки вони – ніхто не знає. Думаю, що більшість з них “лнрівці”.

Головне фото: suspilne.media