“Не було, й одразу є” – така думка може виникнути, коли переглядаєш фотографії Вінниці початку XX століття. Наприклад, як з маєтком Кумбарі, якого є купа фотокарток, але немає жодної фотографії самого процесу будівництва.
Сьогодні любителям історії рідного міста було б цікаво подивитись, наприклад, як будувались будинки на сучасній вулиці Соборній, але на даний момент маємо лише процес будівництва готелю “Савой”. І то він випадково потрапив в кадр, коли у Вінниці відзначали 300-річчя царської династії романових.
Експерти та експертки коментуються це історичне питання наступним чином:
Інна Дашивець – дослідниця українського культурного простору
Варто сказати, що в той час існувала тенденція фотографувати архітектурні об’єкти, які вже були завершені та представляли собою певну візуальну або культурну цінність. Будівництво вважалося менш привабливим та важливим сюжетом для документування. При цьому фотографія ж була досить дорогим та складним процесом. Не кожен міг дозволити собі фотографію, тому фотографи, як правило, обирали зображувати більш значимі та естетично привабливі об’єкти. Навряд чи існувала якась конкретна заборона на фотографування будівництва. Швидше за все, це було пов’язано з вищезгаданими культурними та технічними аспектами.
Денис Олофінський – директор «Стан Комплект»
На період початку XX століття дійсно лише зрідка можна побачити будівлі на етапі спорудження. Жодної конспірології. Лише технологічні, культурні та фінансові причини. У той час фотографуватися могли собі дозволити досить заможні люди. Та навіть вони за все життя мали лише кілька фото. Наприкінці XIX сторіччя замовити портрет художнику інколи було дешевше, ніж оплатити роботу фотографа.
Сфотографувати будівлю без замовлення справа занадто дорога, навіть, якщо просто порахувати витратні матеріали. Отож у фото мав бути конкретний замовник. Та й сам фотохудожник повинен бути надзвичайним професіоналом своєї справи, адже технологічно процес був недосконалим і від того складним. Крім того, процес фотографування був досить тривалим, адже для чіткості кадру треба було досить довго зберігати непорушність об’єктів у фокусі.
Важливо враховувати, що на першому етапі фотографія була аналогом живопису: красиві портрети та естетичні пейзажі становили головні сюжети зображення. А будівництво не вважалося естетичним об’єктом.
На початок XX століття технологічний рівень фотографії трохи покращився. Фото стало дешевше та простіше виконувати, а, головне, з’явилася можливість фіксувати момент без довгої витримки. Відтак, у 1910 роки у з’явився рух модернізму у фотографії (у тому числі пробудилася цікавість і до індустріальних сюжетів). Але це стосується лише США. В Європу цей рух прийшов лише у 1920-ті роки.
Відтак, на фото недобудованих об’єктів на початку XX століття не вистачало коштів, запиту та моди.
Андрій Мартинов – доктор історичних наук, професор Інституту історії України НАН України
Фотографування до 1917 року не було масовим явищем. Це була досить коштовна справа в матеріальному сенсі і складна в технічному. Навіть світлина “на пам’ять” окремої особи була статусною справою, за яку платили грубі гроші. Тому витрачати ресурси на фотографування невідомо чого і з якою метою було марно витратною справою для фотографів.
Євгенія Губкіна – архітекторка, історикиня архітектури та містобудування, кураторка, яка спеціалізується на архітектурі та містобудуванні XX століття в Україні
Я бачила різні фото на різних етапах будівництва. Треба розуміти що фотографування мало відбуватися з якоюсь метою. Не було архітектурних журналів, як от вже у 1920-ті, тож не було де і задля чого висвітлювати хід будівництва. І до того ж, майже всі архіви було втрачено з того періоду, тож ми просто ніколи не дізнаємося, що насправді тоді фотографувалося. Це кілька думок які спали а думку.
Радянська епоха
За часи совєтів, починаючи з післявоєнної відбудови, будівництва вже почали фотографувати, але теж доволі рідко. Ось до прикладу кілька світлин 1960-70-х років:
Вінницька міська рада
Арка
Готель “Жовтневий”
Універмаг
Житловий будинок на Гоголя, 1
Кінотеатр імені М.М. Коцюбинського
Сучасна доба
Зараз, не дивлячись на те, що майже у кожного при собі є смартфон з камерою, теж будівництво рідко хто фотографує просто так. Це справа більше журналістів, ріелторів чи інших осіб, кому подібні фотографії потрібні для справи. Тому той факт, що до наших днів дійшло вельми мало фотографій будівництв у Вінниці – немає нічого дивного.