З 2014 року вінничани Юля та Ярослав допомагають нашим військом. Після повномасштабного вторгнення вони зайнялись волонтерством більш активно, і постійно через пости у соцмережах збирають кошти на потреби військових: дрони, рації, старлінки, нічники, зарядні станції, обмундирування тощо. Що мотивує волонтерів цим займатись – дізнавались журналісти Агенції.
Чим ви взагалі займались до 24 лютого 2022 року?
Юля:
Я вчителька англійської мови, викладаю одинадцятий рік. На даному етапі мене запросили у молодіжний центр “Квадрат” викладати для ВПО (внутрішньо переміщені особи). Волонтерством я займаюсь з 2014 року, тому у мене вже пішов дев’ятий рік цієї справи.
Ярослав:
Працюю в сфері IT, займаюсь розробкою сайтів та інколи технічною підтримкою зум-конференцій. В 2014-2015 роках допомагав із волонтерською справою Артему Михайлову. Я тоді вів соцмережі і публікував звіти на сайті, це допомагало об’єднати у єдиний процес людей, що бажають допомогти ЗСУ та волонтерів, які їздили до військових на східну Україну.
Де вас застало повномасштабне вторгнення?
Юля:
23 лютого мені написали друзі військові, що їх підняли по тривозі, але не треба цим перейматися – все буде добре. 24 числа я прокинулась о п’ятій ранку. Мені подзвонила знайома і сказала, що прокидайся, збирай речі, тому що все вже почалося. Коли я встала, то побачила, що в школі, яка знаходиться навпроти мого дому, у всіх вікнах горіло світло. Такого ніколи не було, я не знаю, що там відбувалось, але мене це налякало, мабуть, більше, ніж слова подруги.
Ярослав:
Тривожні хвилювання розпочались ще десь в листопаді-грудні 2021 року. Було відчуття, що щось має бути. В лютому 2022 року це вже дуже добре відчувалося. 24 лютого в мене почалось з дзвінка мами, який я, напевно, ніколи не забуду. Я спробував її заспокоїти, списався з друзями і почав моніторити ситуацію. Що мене тоді більше всього надихнуло то це те, що ЗСУ дають неабияку відсіч загарбникам.
З чого розпочалося ваше волонтерство після вторгнення?
Ярослав:
Я зрозумів, що можу волонтерити і в мене це виходить. Спочатку намагався допомагати в межах регіону, коли сформувалась місцева тероборона. Потрібні були ліхтарики, рації. Пробною партією у нас були звичайні китайські рації Baofeng, які дозволяли спілкуватися між бійцями на невеликій відстані, щоб не користуватись телефонами. Цей пост про збір коштів на рації побачила подруга Надія Базлянкова, яка проживає за кордоном. Ми з нею списались і вона погодилась допомогти. Перша партія рацій йшла з Болгарії через Польшу. На ці рації був великий попит, тому ми доставили їх чимало. Десь за рік ми їх привезли біля 200 штук.
Чому свою волонтерську організацію назвали “Байрактар”?
Ярослав:
Почалось з того, що я спитав в Юлі як ми назвемо наш робочий чат. Вона запропонувала “Байрактар”, тому що тоді це слово було наслуху. Згодом я зрозумів, що звіти нашої діяльності в соцмережах губляться, тому створив сайт, який так і назвав “Байрактар”. Юридично ми не оформлювали нашу організацію, тому що, на мою думку, це створить більше бюрократичних проблем і навряд допоможе нашій волонтерській діяльності.
Як ви дізнаєтесь, що якій бригаді на фронті саме потрібно? Де шукаєте потрібний інвентар? Як кошти збираєте?
Ярослав:
Вони самі нас знаходять. Тут потрібно бути активним в нашій діяльності. У кожного з нас є друзі/знайомі/родичі, а в них свої: друзі/знайомі/родичі. Все одно у когось будуть ті, хто зараз на передовій. В мене там друг, у мого брата колеги по роботі на фронті, а там постійно щось потрібно. Ми зосередились на технічній частині.
Загалом процес відбувається так. Наші друзі, які знаходяться на передовій, комунікують з нами та кажуть, що саме їм потрібно. Далі ми шукаємо де це все можна купити, яка ціна, знаходиться тут чи за кордоном, вибудовуємо логістику. Потім формуємо приблизну ціну та пишемо пости в соцмережах, на що ми збираємо і публікуємо наші реквізити. Таким чином оголошуємо збір. Коли зібрали необхідну суму, купуємо та перевіряємо товар. Передаємо його військовим, які також перевіряють і надсилають нам фото-відео з отриманим товаром, що ми й публікуємо у звіті. З цього моменту ми готові для нових зборів.
Я правильно зрозумів, що у вас не було таких ситуацій, коли ви не змогли зібрати необхідну суму для купівлі того чи іншого пристрою?
Ярослав:
В нас буває, коли ми перевантажені, то змушені відмовляти. Але якщо беремось, то доводимо до кінця. Наприклад, коли просять нас автомобіль привезти, то ми розуміємо, що фізично та фінансового ми не потягнемо. Там дуже багато нюансів, все може заглохнути надовго й затягнутися на невизначений термін. Розуміючи свої можливості, за таке ми не беремось.
На що ви збирали кошти, яка була максимальна для вас сума?
Ось будемо збирати кошти на дрон з приладом нічного бачення “mavic 3 enterprise 3t”. Подивились, що він коштує десь 240 тисяч гривень.На даний момент завершуємо збір на радіостанції “motorola dp4400e”. Нас попросили шість штук знайти. По прайсу подивились, що разом це біля 208 тисяч гривень. Наразі це був найбільший такий запит. Ми його розбили на дві частини. Спочатку купили три радіостанції і зараз завершуємо збір, щоб купити ще три. Раніше купляли звичайні китайські радіостанції Baofeng від 900 гривень за штуку до 1100. В Україні вони коштували в два рази дорожче. Ми їх в Болгарії купляли через друзів. По такій ціні ми їх закупляли до вересня 2022 року.
Перший наш старлінк ми замовили в кінці липня. Він був потрібен військовим в районі Соледару. Ми тоді замовили на офіційному сайті старлінк. Його доставили до Польщі і звідти вже доставили в Україну. Було доволі швидко. Спочатку його самі перевірили на площі біля Вежі і вже після цього відправили нашим військовим.
Ви переважно за кордоном купуєте товар?
Ярослав:
Раніше – так. Тоді було простіше доставити за кордону. Зараз з цим важче, але ми знайшли волонтерську ініціативу “укрспецімпорт”. Вони контактують із поставщиками по всій Європі. Ціни у них приблизно такі ж по яким ми купляли за кордоном в першій половині 2022 року. Я вже по одному нашому запиту з ними комунікую і думаю, що через них будемо й надалі купляти, тому що економія дуже суттєва.
Якщо ми купуємо в Україні, то тут доставка значно швидше, але прайс вище. Через це ми збираємо кошти довше, а в них прайс нижче, але доставка довша. Відповідно ми економимо час по збору коштів, але довше товар доставляється. В сумі виходить той самий час. Спробуємо так працювати.
На сторінці в фейсбуці Ярослав постив, що за 2022 рік ви зібрали понад 630 тисяч гривень. Що це за сума?
Ярослав:
Це була сума, яку ми зібрали з початку повномасштабного вторгнення і до кінця грудня 2022 року. Зараз на початок березня сумарно це вже біля 900 тисяч гривень. Наближаємось до мільйону.
Ви їздили на передову?
Ярослав:
Що стосується доставки, то переважно ми все відправляємо Новою поштою або через військових, якщо їдуть в потрібному нам напрямку.
Юля:
Після повномасштабного вторгнення я була лише на південному напрямку. А до цього то на всіх напрямках. Багато їздила в 2018 році. Ми ночували на нульових позиціях в окопах, в бліндажах.
Восени 2022 року я була в Херсонській області, в тих селах, які були тільки що звільненні. Після себе рашисти нічого не залишають. Ось заїжджаємо в село і немає жодної цілої хати. Я була здивована тим, що люди вже тоді почали повертатись до своїх домівок, а були такі, що й не полишали їх.
Який випадок вам більше всього запам’ятався у вашій волонтерській діяльності?
Ярослав:
В вересні, коли було похолодання, для взводу на південному напрямку потрібно було 25 комплектів термобілизни. Розпочали збір, справа рухалась повільно, здебільшого нам переказували десь по 100-200 гривень. В мене є подруга, Наталя Ракитянська, яка час від часу нам суттєво допомагає. Так ось пам’ятаю, що зайшов якось у кав’ярню випити кави, а вона мені пише, що там у вас зараз по запитам. Я кажу, що збираємо кошти на термобілизну, залишилось зібрати біля восьми тисяч гривень. До того, як мені зробили каву, ця сума вже була на нашому рахунку. Я їй тоді ще написав “Ти нормальна?!”. Сказати, що я був здивований це нічого не сказати. Подібні випадки потім були неодноразово. Це дуже мотивує. Наші люди, напевно, найкраще, що в нас є.
Юля:
В мене є подружка Віка. Ми з нею вчилися в педуніверситеті. Коли бачу, що приходить 5 тисяч, 7 тисяч гривень, то я знаю, що то точно Віка. Я їй кажу: “Віка, ти що сказилася?” А вона каже: “Я не можу спілкуватись з військовими, не можу туди їздити. А ти можеш. Тому бери гроші та мовчи.”
Що для вас волонтерство? Чому цим займаєтесь?
Юля:
Це вже стиль життя. Це те що не лікується. Якщо ти сьогодні не полінуєшся, то принесеш комусь користь. Коли приїжджаєш з фронту, приходиш додому і думаєш, що я можу просто прийняти душ та лягти спати в чисту постіль, розумієш, яке це велике благо, порівнюючи з тим, в яких умовах зараз воює ЗСУ. Коли бачиш на скільки вони вдячні твоїй допомозі – це дуже сильно мотивує.
Волонтерство – це не тільки збирати та знаходити кошти. Наприклад, візьмемо молодіжний центр “Квадрат”. Там постійно потрібні руки щоб плести сітки, шити певні девайси. У нас є цілий штаб бабусь, які плетуть шкарпетки та сідушки в танки. Діти є, які малюють для військових. Кожна людина може знайти свій напрямок. Мене дивує, коли людина каже, що я нічим не можу допомогти, тому що я бідна. Це не правда. Допомогти може кожна людина від двох рочків і до 102 рочків, було б лише бажання.
Ярослав:
Від кожного з нас залежить коли буде Перемога, наскільки швидко нам вдасться її прискорити. Тож, якщо кожен буде по максимуму викладатися – здобудемо Перемогу швидше. Коли ти бачиш в яких умовах знаходяться там бійці, то тут в тилу просто шикуєш і тобі хочеться докладати все більше й більше зусиль у своїй діяльності, тому що наша робота не йде ні в які порівняння з їхнім подвигом.
Мене мотивує, коли вдається дістати військовим щось таке, що їм дійсно дуже потрібно. Був цікавий випадок. Заходжу якось у фейсбук і бачу, що в подруги збір для військових з ближньої розвідки, потрібен був будь-який дрон. Ця подруга нам неодноразово допомагала закривати й наші запити. І тут я згадую, що буквально 10 днів тому мій товариш запитував чи потрібен комусь простенький дрон, який не надто далеко літає. Вже за кілька днів цей дрон був у згаданих бійців, а через тиждень нам вже прислали відео, як за його допомогою у ворога сталась “бавовна”.
На вашу думку, що буде далі?
Юля:
Війна затягнеться на деякий час. Все це потребує великих зусиль. Але те що ми дочекаємось позитивного завершення – це однозначно. По-іншому – не може бути. Військові дуже мотивовані, вони чітко знають чому там знаходяться. Це справа часу.
Ярослав:
Нас чекає багато роботи – Перемога – й ще більше роботи. Якщо казати про волонтерство, то не важливий розмір доната, як сам його факт. Нам якось одна гривня приходила. Просто коли є цей донат, ти бачиш рух вперед, а це вже на крок ближче до Перемоги, в нас навіть девіз такий “Наближаємо Перемогу!”.
Реквізити:
Приват: 4149 6090 1474 3324
Моно: 4441 1144 1795 9614
Банка mono: https://send.monobank.ua/jar/5oc5TV3doZ
Отримувач: Юля Брилюк
PayPal: [email protected]
Наближаємо перемогу разом!
Інтерв’ю проводилось у рамках проекту Програми Партнерства в галузі мас-медіа в Україні (UMPP) за фінансової підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX)
