Авторки: Анастасія Демянчук, Інга Фляжнікова

Вінницька міськрада витрачає щороку близько мільйона гривень на  інформаційні послуги у “Вінницькій газеті” з накладом 150-500 примірників на 375 тисячне місто. Чому  замовляють публікації саме в Вінницькій газеті? Найбільша перевага – це низька вартість газетної площі. 

Видання – приватне, гроші – бюджетні

“Редакція газети “Вінницька газета” була заснована, як друковане видання Вінницької міської ради в січні 1993 року і мала 30 тисяч примірників. Згодом газету перейменували в Міське комунальне підприємство “Редакція газети “Вінницька газета”. 

Протягом 2016—2018 років в Україні відбувалося “роздержавлення” преси — медіареформа, яка мала обмежити вплив публічних органів на друковані ЗМІ через засновані ними видання та редакції. Під дію реформи потрапили усі державні та комунальні друковані ЗМІ.

“Вінницьку газету” реформували у січні 2019 року. Власниками нової ТОВ Редакція “Вінницька газета ” став трудовий колектив з 5 осіб на чолі з директоркою Наталею Косминою з часткою 61%.

У 2024 році газета отримала ідентифікатор друкованого медіа від Нацради з питань телебачення і радіомовлення. За Законом “Про реформування державних і комунальних друкованих медіа” який дозволив надавати в оренду  приміщення редакцій таким медіа на таких самих умовах, як бюджетним організаціям, вони отримали приміщення комунальної власності за 8 копійок на місяць. Це офіс у центрі міста, на Оводова, 15, площею 158 квадратних метрів. Договір оренди підписаний у квітні  2019 року строком на 15 років.

Після початку самостійного плавання газета почала отримувати бюджетні кошти через державні закупівлі. Так в 2018 році річний бюджет організації був більше двох мільйонів гривень. В ньому державні закупівлі становили близько шести тисяч гривень, все інше – пряме фінансування з міського бюджету. Після реформування, в 2019 році річний бюджет організації зменшився майже вдвічі, але основними доходами стали державні закупівлі. 

Газеті платили все з того ж міського бюджету, але через інший механізм. Ця динаміка зберігалась і у наступні роки – щорічно газета отримувала близько мільйона гривень з бюджету Вінниці за розміщення офіційної інформації, друк оголошень, розміщення інформаційних матеріалів та висвітлення діяльності Вінницької міської ради. 

За інформацією, яку надали у відповіді на наш запит, у 2023 році Вінницька міська рада та її виконавчі органи на ці послуги витратили близько 710 тисяч гривень, у 2024 році – близько 750 тисяч гривень, у 2025 році (станом на 1 липня) – понад 600 тисяч гривень. 

Також у відповіді на цей запит зазначили, що для закупівлі послуг у 2023-25 роках були оголошені відкриті торги з особливостями. У ході відкритих торгів переможцем обирали “Вінницьку газету” через найнижчу ціну та відсутність пропозицій від інших учасників. У 2025 році через не подання жодної тендерної пропозиції на відкритих торгах, з “Вінницькою газетою” уклали прямий договір.

За даними порталу використання публічних коштів Spending, за період з 1 січня по 1 липня 2025 року “Вінницькій газеті” надійшло 40 транзакцій за договорами на суму трохи більше 600 тисяч гривень. Найбільша трансакція була у квітні 2025 на суму – 212 тисяч гривень від департаменту фінансів Вінницької міськради.

Це частина від повної оплати за послуги. згідно договору від 27 січня 2025 року. Договір підписали на основі закупівлі без використання електронної системи. Закупівля стосувалась опублікування офіційної інформації Вінницької міської ради, виконавчого комітету Вінницької міської ради та департаменту фінансів Вінницької міської ради. Очікувана вартість закупівлі була 700 тисяч гривень, фактично договір підписали на 688 тисяч. Департамент фінансів ВМР оголосив цей тендер ще у грудні 2024 року, але торги відмінили через те, не було подано жодної тендерної пропозиції для участі у закупівлі. Реалізувати її газета має до 31 грудня 2025 року. 

За даними аналітичної системи YouControl, на 26 серпня очікувана вартість послуг “Вінницької газети” в державних закупівлях вже перевищила мільйон гривень. 

За даними аналітичної платформи Clarity Project найбільше договорів серед публічних закупівель, “Вінницька газета” підписала з департаментом фінансів Вінницької міської ради. Починаючи з 2019 року газета уклала 12 договорів з департаментом на суму майже чотири з половиною мільйони. Усього, з 2019 року “Вінницька газета” стала переможцем в публічних закупівлях на суму понад вісім мільйонів гривень. 

Газета без читачів 

Де-юре – усе законно. Але фактично – міська рада витрачає бюджетні кошти на розміщення інформації у газеті, яку мало хто читає. Газета складається з одного розвороту, який у переважній більшості наповнений матеріалами прес-служби Вінницької міської ради та її офіційними документами, інформацією комунальних підприємств та установ. Серед офіціозу трапляються  журналістські матеріали, на теми, які теж переважно дотичні до діяльності місцевої влади. 

Наприклад, на першій шпальті 27 номеру опубліковано матеріал з авторством Наталки Терен “На передову – все”. Він розповідає про те, як міський голова Сергій Моргунов разом з представниками Міжрегіонального координаційного штабу (очолює екс прем’єр-міністр України та екс-мер Вінниці Володимир Гройсман) передали бійцям спецобладнання на мільйон гривень.   

“Вінницька газета” має офіційний тираж 750 примірників на тиждень (зазначено в газеті). Хоча, як повідомила у коментарі директорка Наталя Космина, навіть ця цифра не завжди відповідає дійсності. За її словами, наклад буває й меншим. Усе залежить від того чи замовляють додатковий тираж 100-200 газет замовники якихось інформаційних матеріалів чи оголошень. Підписки на газету, за її ж словами, майже немає. Сайт газети, який міг дати додаткову аудиторію, не працює. Пані Наталя каже, що людина, яка відповідала за сайт наразі в ЗСУ. Найняти когось іншого – не вистачає коштів.

Наші журналісти три тижні підряд, починаючи з 27 червня по 15 серпня купували  примірник щотижневика в мережі кіосків “Преса” та розпитували продавчинь, як продається газета. Опитування провели у 9 кіосках. В одному з них, який знаходиться віддалено від центру міста, сказали, що таку газету їм не привозять взагалі. Так само відповіла продавчиня, яка торгує газетами з палатки навпроти “Будинку офіцерів” .  В інших газету вдалося придбати, але сказали, що це єдиний екземпляр, який їм привозять. Кажуть, що в основному його доводиться повертати. У п’ятницю, в день виходу газети, 15 серпня газету взагалі не вдалося знайти в жодному кіоску з 9 відвіданих.     

Чому замовляють публікації в “Вінницькій газеті”? 

Крім вінницької міської ради та її виконавчих органів інформаційні послуги на невеликі суми замовляють комунальні чи державні заклади. Іноді – приватні підприємства, коли Закон зобов’язує їх обов’язково публікувати інформацію в газеті.  До прикладу, ЗУ “Про охорону атмосферного повітря”  вимагає  обов’язкове публікацію повідомлення в місцевих друкованих ЗМІ про намір отримати дозвіл на викиди. 

Чому  замовляють публікації саме в Вінницькій газеті? Найбільша перевага – це низька вартість газетної площі. За словами директорки Вінницької газети Наталії Космини, такої вартості як у них, більше ні в кого немає. 

 

 

У нас один квадратний сантиметр площі коштує 9 гривень, угоди ми укладаємо відповідно до об’єму матеріалу. Місту ми даємо значно нижчу ціну, і фактично ми на цьому виживаємо, – каже вона. 

 

 

Насправді, вартість 1 квадратного сантиметру друкованої площі в газеті “33 канал” з накладом 92 тисяч екземплярів (як вказано на сайті 33 каналу) на тиждень місту обходиться в 16 гривень, а в “Вінницькій газеті” – майже 8 гривень. Це інформація з офіційних договорів з тендеру “Послуги пов’язані з друком”.  Крім того в завантажених до тендеру інформаційній довідці, журналісти знайшли інформацію, що тираж “Вінницької газети” складає від 150 до 500 примірників.

“Вигідна пропозиція”: що кажуть замовники послуг про газету?

Ми запитали у інших замовників інформаційних послуг у “Вінницькій газеті”, оплати яких знайшли через веб-портал використання бюджетних коштів Spending, чому вони обрали саме її.

З головного управління ДФС у Вінницькій області у відповідь на запит  повідомили, що у 2023 та 2024 році друкували в цій газеті оголошення на суму 2448 гривень. Пишуть, що обрали цю газету, щоб розширено оприлюднити інформацію про суб’єктів господарювання, які можуть здійснювати реалізацію безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави у Вінницькій області.

Вінницький національний технічний університет, у відповіді на запит повідомив, що за останні три роки замовляв у Вінницької газети одну послугу з розміщення інформації на суму 1911 гривень. Університет відповів, проводив моніторинг цін, за результатами якого саме цю газету було обрано через найбільш економічно вигідну пропозицію. 

КП “Муніципальна варта” на закупівлю інформаційних послуг витратила за три роки 18 з половиною тисяч гривень. На запитання, чому саме цю газету обрало підприємство, “Муніципальна варта” відповіла, що при виборі газети звертала увагу на тривалість роботи на ринку інформаційних послуг в області, ціну послуги та репутацію. 

Комунальна установа «Центр професійного розвитку педагогічних працівників Вінницької міської ради» у відповіді на запит повідомила, що за останніх чотири роки витратила 151 550 гривень на закупівлю інформаційних послуг. Чому обрали саме цю газету, у відповіді не зазначили.

Чи обов’язково друкувати офіційну інформацію в газеті?

Директорка “Вінницької газети” Наталія Космина розповіла, що газета ледве виживає і, що вона не бачить перспективи в подальшому існування видання. Каже, що в газеті наразі працює, крім неї, ще два працівники за трудовими договорами – бухгалтерка, яка здає звіти і журналіст-пенсіонер, який іноді дописує матеріали.

 

Я збираюсь, насправді йти, тому що, якщо чесно я вже втомилась. Ми побачимо, яка буде ситуація, до кінця цього року дотягнемо, а далі буде видно. Я спілкуюсь з багатьма колегами по області, і вони кажуть – ми теж закриваємось, ми призупиняємо роботу, – говорить пані Наталя.

За її словами, вона піднімала питання перед представниками міської ради і запитувала для чого публікувати документи в газеті, якщо є офіційний сайт.

 

Там кажуть, що не скасований пункт Закону про публікацію документів на паперових носіях, тобто в газетах. І виходить, що виникає конфлікт в Законах, що ОМС мають публікуватись і на сайті і друкуватись в газеті. Тому я пропонувала, щоб можливо подати запит на Верховну Раду, щоб скасувати цю норму про газети, бо для чого публікуватись там і там. Але, оскільки вони заручники цього конфлікту цих Законів, то вони мусять публікуватись, – каже директорка.

У запиті до міськради ми попросили надати перелік Законів України, які зобов’язують органи місцевого самоврядування публікувати офіційні документи та інформацію про висвітлення їх діяльності в друкованих засобах масової інформації. 

Нам відповіли, що вимогу щодо оприлюднення інформації щодо органів місцевого самоврядування, у тому числі шляхом публікації в друкованих медіа містять: Бюджетний кодекс України, Закон України: “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, Закон України “Про адміністративну процедуру” Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності”. 

Чи дійсно в Законах існує вимога публікувати офіційні документи ОМС лише в друкованих ЗМІ, ми запитали у медіа-юристки, адвокатеси Оксани Максименюк.

З набранням чинності Законом України “Про медіа” (31.03.2023) втратив чинність Закон України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”. Діючим законодавством не встановлено вимог висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування саме в друкованих медіа. – каже юристка. – Законом України  «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено обов’язок органів місцевого самоврядування офіційно оприлюднювати рішення ради, які відповідно до закону є регуляторними актами та іншої інформації передбаченої законодавством України. Згідно з Законом України “Про доступ до публічної інформації”, органи місцевого самоврядування зобов’язані оприлюднювати інформацію, яку визначає частина перша статті 15 цього Закону. ОМС обов’язково повинен розмістити інформацію на своєму офіційному сайті, може видавати інформаційний бюлетень (виключно з офіційною інформацією, яку передбачено до обов’язкового оприлюднення законодавством), а також має право розміщувати цю інформацію в друкованих та інших медіа”. 

За її словами обов’язок публікувати в саме в друкованих медіа містить ч. 5 статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Вона встановлює, що «регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих медіа відповідних рад, а у разі їх відсутності – у місцевих друкованих медіа, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання». 

Ми запитали в міськради, скільки регуляторних актів були прийняті Вінницькою міською ради, Виконавчим комітетом Вінницької міської  ради протягом 2023 – 2025 років. Виявляється, лише два. 

Перелік усіх регуляторних актів тут:  https://www.vmr.gov.ua/rehuliatorna-polityka#3 

Отже, місту було б набагато дешевше замовити друк цих актів в тиражному “33 каналі”, який теж отримує кошти “на висвітлення”, ніж фактично утримувати за ці кошти окрему газету. А головне, більша кількість вінничан справді б отримали можливість їх прочитати.  (У 2025 році “33 канал” отримав через тендер договір “на висвітлення” у сумі 643 839 гривень)   

Корупція чи недоцільне використання коштів?

Чи є корупційна складова в тому, що колишня комунальна газета, яка була “роздержавлена” 6 років тому, досі функціонує лише за рахунок бюджетних коштів, є бойовим листком з мінімальним накладом і контентом з новинами прес-служби та рішеннями міської ради? 

Медіа висвітлюють діяльність органів місцевого самоврядування на умовах, передбачених в укладених між цими ОМС і редакціями медіа договорах. Видатки на фінансування висвітлення діяльності ОМС передбачаються в місцевих бюджетах. Редакція газети надає послуги та отримує за це кошти. Навіть якщо газета фактично утримується за рахунок договорів на висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування, це не є порушенням – закупівлі проведені, послуги надані.  Тим більш при відсутності конкурентів під час закупівель. – пояснює медіа-юристка, адвокатеса Оксана Максименюк.

Про те, що немає ніяких питань до “Вінницької газети” від Нацради України з питань телебачення і радіомовлення каже регіональний представник Вадим Мазурик. (У 2023 році, коли вступив в силу ЗУ “Про медіа” Нацрада і її представники в регіонах долучилась до процесу реєстрації і почали вивчати ситуацію з друкованими медіа.)

Ми їздили на місця знайомились, дивились, як працюють. У більшості випадків – це складна історія. Це, фактично, сподвижницька праця. Виживання на рівні волонтерства. В основному колектив, це кілька уже не молодих людей, які прийшли туди працювати ще в 1970 роках. Які пережили історію тих газет. І зараз лишились лише вони, а якщо не вони, то хто?  Доки ці люди живуть, є ці газети. Що буде далі ніхто не знає. Джерела доходів Нацрада не досліджує, ми моніторимо лише контент.  “Вінницька газета” могла б бути просто бюлетенем, а не газетою. Якби в ній публікувались лише офіційна інформація і не було журналістської роботи,  могли б не реєструватись як газета. Це був би варіант Голосу України. До “Вінницької газети” з точки зору Національної ради – питань немає. Вони зареєстровані і мають ідентифікатор, а тому   можуть друкувати все, що не порушує Закони, – каже він.

Ставить під сумнів доцільність витрачання бюджетних коштів на “Вінницьку газету” регіональний представник “Інституту масової інформації” Антон Булгаков.

Витрачати мільйони гривень міського бюджету на видання з мізерним тиражем і сумнівною актуальністю під час війни як мінімум недоцільно. На утримання реліктових форматів без зрозумілої стратегії, які ще нещодавно були комунальним виданням, мають йти гроші підписників, рекламодавців та інших зацікавлених у такому продукті вінничан, але не бюджетні кошти, – каже він.- До того ж міська рада має свою прес-службу, департаменти, комунальні заклади та установи мають хоч й іноді не штатних, але відповідальних осіб за зв’язки з громадськістю – в тому числі  і з медіа. Навіщо міській владі ще одна прокладка між ними та вінничанами? Телеграм-канал Вінницької міської ради має 80 тисяч підписників, телеграм комунального каналу «ВІТА» – 1250, комунального радіо «Місто над Бугом» – майже 7500. «Вінницької газети» там немає. Канал з такою назвою є, але стосунку до медіа не має жодного. З іншими соцмережами та сама ситуація. Про порівняння тиражів «20 хвилин», «33 каналу» та «Вінницької газети» навіть мова не йде. Відтак, навіщо міській раді валіза без ручки, окрім як заради підтримки своїх екс-депутатів – не знаю…

За його словами, якщо місто так прагне підтримати місцеві медіа, це можна зробити  через відкриті конкурси або грантові програми з чіткими критеріями (аудиторія, контент суспільного інтересу, умови звітності). Це дасть змогу витрачати ресурси ефективніше і справедливо.