Більшість мешканців Вінниці “щось чули” про “Вінницьку трагедію”. Якщо коротко, то це у період з 1937 року до самої німецької окупації міста у липні 1941 року розстрілювали людей за “антисовєтську діяльність” та ховали тіла у трьох місцях Вінниці: “Центральний парк”, “фруктовий сад”, “православний цвинтар”.
Більше всього заарештовано та розстріляно було у 1937-38 роках. На думку істориків, за чей час на теренах Вінниччині працівники НКВС заарештували понад 20 тисяч людей, з яких майже 17 тисяч були розстріляні. У 1943 році, коли німецька окупаційна влада проводила ексгумацію тіл з братських могил, то всього було знайдено майже 10 тисяч осіб. Опізнали лише майже 700 осіб.
Більше деталей про “Вінницьку трагедію” ми розповімо у серії наших наступних статтях по цій тематиці.
Якщо у Вінниці з Хмельницького шосе заходити у сквер за універмагом, то зліва ви побачите меморіал жертвам сталінських репресій.
На цьому меморіалі ви побачите пам’ятну табличку про 4-ох розстріляних братів 27 березня 1938 року.
Їх немає серед ексгумованих тіл німцями у 1943 році, тому ми вирішили їх знайти у книзі “Реабілітовані історією” (Вінницька область) Там ми про цих братів знайшли наступні факти:
Ми звернулись до Вінницької міської ради, щоб спитати, що вони знають за цей випадок. Відповідь – нічого не знаємо. Тоді журналісти Агенції звернулись до Ямпільської громади, на території котрої знаходиться село Тростянець, де народились й проживли ці брати.
Там віднеслись серьезно до нашого питання і знайшли родича цих осіб – Олега Заріцького, який написав чотири листа про цих своїх родичів. На його думку, коли один з цих розстріляних його родичів у 1938 році, дід Янко, відмовився очолити одне з місцевих управлінь, їх родину розпочала переслідувати совєтська влада. Неодноразово до них уночі приїжджали “чорні воронки” НКВС.
(ілюстративне фото)
Закінчилось все тим, що всі чотирьом братам інкримінували звинувачення у: “Сприянні переховування польського священика”. Хоча зі слів Олега Заріцького – костьола ніколи не було в їхньому селі.
Те, що німці під час ексгумації у 1943 році не знайшли тіла цих 4-х братів – не означає, що вони не були поховані у братській могилі у Вінниці, тому що багато братських могил не було досі розкопано. З цього виходить, що, можливо, тисячі жертв сталінського режиму досі перебуває у братських могилах на території Центрального парку, скверу за універмагом та на території кладовища “Підлісне”.
Наша Агенція висловлює подяку журналістці Раїсі Ніконової за допомогу у створенні цього матеріалу та публікацію цієї історії у друкованій газеті “Вінниччина”.
