Офіційний власник і директор ТОВ «Інсайдерс»  Віктор Довгопол розповідає, як за копійки став підставним бізнесменом:  «Я ніякої участі (в діяльності фірми – НГ) не приймав. Це просто мене за гроші попросили підписати папірці деякі, але не казали, що це фірма. Загалом заплатили 800 грн. Підписати – підписали, гроші отримали, ніяких проблем – та ні, ніяких. А потім як почалося, до суду дійшло».

Схожа історія і у «власника» компанії  «Ей Джейсі» Володимира Голошивця: «Треба були гроші, просто став якби цим – співзасновником, і потім це закрилось все. Там 205-а (вирок по ст.205 ККУ, фіктивне підприємництв – НГ). Там дуже багато людей у нас на районі ось так «попали», грубо кажучи».

Юрій Бородай, ще один фіктивний «власник» фіктивної фірми, взагалі зі слів його співмешканки підписав установчі документи на ТОВ «Квант Віюр» у нетверезому стані: «Його тоді так підставили, він уже й відсидів за це – умовно відсидів. П’яний був, підписав документи. За 200 грн.  Він тут взагалі ні при яких справах. Він просто підписував «під цим ділом», а що він підписував він і сам не знав».

У 2015 р. група фіктивних компаній, серед котрих і зазначені вище, починає торгувати технікою. Невідомо де вони нібито розживаються запчастинами до військової авіатехніки: літаків Іл-38, винищувачів СУ-30, та вертольотів типу Мі. Ці деталі, за документами, вони продають і постачають компанії  УТМГ.

У свою чергу УТМГ продає запчастини державній авіабудівельній компанії Індії «Hindustan Aeronautics Limited». Експорт за комісіонерською угодою оформлює ДП «Спецтехноекспорт» – державна компанія зі структури концерну «Укроборонпром», що займається експортом зброї та товарів військового призначення.

У тому ж році цими поставками цікавиться Слідче управління Київської фіскальної служби. Фіскали починають кримінальне провадження за ухилення від сплати податків. Закупівлю військових товарів у «фіктарів» визнали безтоварно, адже на допитах “директори” та “власники” фірм-постачальників зізнались, що оформили на себе фірми за гроші й ніяких запчастин нікому не постачали.

Водночас слідство виявило, що попри відсутність товару, УТМГ перекачала на «прокладки» близько 38 млн.гривень, які ті вивели в готівку. Це призвело до безпідставного формування податкового кредиту та несплати УТМГ понад 3 млн грн. податків. Однак останні активні дії в рамках провадження – річної давнини.

Тим часом УТМГ виграло в податківців суд, довівши, здавалося б, неможливе: що фіктивність постачальника – не означає фіктивності поставки ним товарів. Надати документи про співпрацю з «фіктарями» УТМГ не змогла, її усю за 2015 р. нібито хтось викрав. Але надала суду документи про подальшу реалізацію запчастин закордон через державну компанію. Суд дійшов висновку, що попри доведену фіктивність постачальників – фіктивність їхньої господарської діяльності не доведена, і скасував податкове повідомлення.

З джерел програми на митниці вдалося дізнатися, що саме «Спецтехноекспорт» відправляв на «Хіндустан» в 2015-2016 роках. Це в основному справді були ремкомплекти до літаків МіГ-21 і Су-30, до авіаційних двигунів Р-25 (МіГ) та ГТДЭ-117-1МО (МіГ і Су-30): запчастини від індукційних двигунів, реле і насосів –  до дріб’язку на кшталт клапанів і заглушок.

Довідково: літаки Іл-38 виготовлялися в Радянському союзі у 60-70-х роках, винищувачі Су-30 з 1990-х збирають у Росії, його базову модель – СУ-27 почали ще в 1980-х у Союзі, а МІГ-21 і 27 (а саме такі прийняті на озброєння в Індії та по ліцензії збираються «Хіндустаном») також почали збирати за Союзу. Тобто – мова йде про радянську та пост-радянську авіацію.

Військовий експерт та колишній співробітник Генштабу, полковник запасу Олег Жданов пояснює феномен магічної появи таких запчастин у «фіктарів» просто – складські запаси збройних сил: «На сьогоднішній день на складах є величезна кількість ще дрібних запчастин. Вік цих запчастин уже наближається до 50 років. Стандартний термін експлуатації в ВС СРСР та України є 25 років. Тому через 25 років можна сміливо брати аркуш паперу, створювати комісію з трьох осіб і списувати ці деталі. І так виходить, що на папері вони – списані, тобто на обліку їх немає, а реально вони є і абсолютно нові, ні разу не були у використанні».

Далі товар можна неофіційно продати за кеш, «відмивши» його появу нізвідки через «фіктарів» та «липові» документи, розповідає Жданов: «Для того, щоб «матеріалізувати» запчастини або комплектуючі, на них треба виписати документи, але вже без врахування їхнього руху по складу. По актах проведено, що їх списали/утилізували, а для того щою їх передати якійсь фірмі – їх треба легалізувати. Виписуються накладні без врахування руху по складу – от звідси й беруться такі партії комплектуючих. Звідси і їхня «матеріалізація» через підставні фірми».

При цьому відслідкувати, звідки саме взялися деталі, можна не завжди. Крупновузлові агрегати – двигуни, шассі, пульт управління – можна ідентифікувати за серійним номером. У дрібних деталей, таких як у нашому переліку, такого маркера немає.

«Все, що перераховано в цьому списку – воно не має серійного номера, – говорить Жданов. – Це витратний матеріал, це деталі, котрі змінюють по мірі зношення. І на сьогоднішній день, навіть якщо ви десь по номенклатурі складу визначите, що у них там пару років тому числилося 10 тис реле, а зараз 5 тис реле продають десь по документах на продаж або на поставку в Індію, і це якось можна прив’язати – інформацію про те, де/яка була номенклатура складу – вам Мо не дасть під видом секретності. Тому на сьогодні можна навіть не пробувати відслідкувати наявність цих комплектуючих на складах».

Наразі фірма УТМГ виведена з Києва у Чернігів та перебуває у стані ліквідації.  При цьому «Спецтехноекспорт» – не єдина компанія концерну «Укроборонпром», котра перераховувала гроші на «УТМГ». За даними «Bihus.Info», транші на цю фірму до останніх днів перед ліквідацією йшли також від чотирьох бронетанкових заводів. Загалом ідеться про суму щонайменше 31 млн грн. Зокрема у 2015-2017 р.р. Київський бронетанковий перерахував на «УТМГ» близько 9 млн грн., Житомирський – 10 млн грн., Львівський – 2 млн грн., Миколаївський – 10 млн грн.

На момент описаних фінансових операцій власником «УТМГ» була і нині є британська компанія «Tunbridge Developments Limited», що належить кіпрській «Bolsdoto Holdings Limited». При цьому кінцевий бенефіціар прихований: в українському реєстрі таким вказаний британський юрист Роджер Дадлі Ходкінсон, в британському – латвійський Олегс Тімофєєвс, а в кіпрському – кіпріот Гіоргос Американос. Разом з тим компанія має безліч опосередкованих зв’язків із відомим бізнесменом Олександром Юраковим. Останній відомий як екс-депутат Києво-Святошинської райради (УДАР) та помічник народних депутатів від Радикальної партії. На початку 2000-х Юраков очолював компанію «Укртранслізинг», саме тоді за її допомогою провернули схему з відчуженням у державної «Укрзалізниці» вантажних вагонів, пізніше компанії Юракова заробляли на тендерах Фонду соцстраху, а нині рідні фірми його дружини заробляють на тендерах аеропорту «Бориспіль».

Так, на вказаний вище «Tunbridge» у 2007-2013 р.р. була записана частка компанії ТОВ «Л.І.Т. ГРУП», в цей період компанію  очолював у якості директора Юраков. Сьогодні «УТМГ» на судах представляє особистий адвокат Юракова – Наталя Письменна. Саме на Письменну  у 2011-2013 р.р. оформлювали фірму-клон «УТМГ» – ТОВ «Універсальна транспортно-машинобудівельна група». Директором у ній від заснування і до 2015 р. був сам Юраков. Раніше фірми були приписані в одному бізнес-центрі по вул. Жилянська 101, пізніше «Універсальна» перереєструвалася на Мельникова 81а. Однак, коли податківці проводили обшуки «УТМГ» по справі з фіктивними постачальниками авіадеталей, то обшукували не тільки місце офіційної приписки на Жилянській, але й новий офіс клона на Мельникова. В судовій ухвалі фіскали назвали його глибоко законспірованим «додатковим офісом» УТМГ, організованого «з метою приховування своєї протиправної діяльності».

Сам Олександр Юраков у відповідь на запит «Наших Грошей» запевнив, що УТМГ та іноземні компанії в структурі власності цієї фірми – не його: «Більшість юридичних осіб, назви яких присутні у Вашому запиті, мені відомі, оскільки я надавав їм юридичні та адвокатські послуги. При цьому, ніякого відношення до комерційної діяльності зазначених підприємств, згідно наданих ними доручень, я не мав та не маю».

В «Спецтехноекспорті» спілкуватися журналістами на камеру щодо співпраці з УТМГ відмовилися. Обмежилися письмовою відповіддю, в котрій зазначили, що працюють з цією компанією вже 6 років, а все решта – конфіденційно.