Державний Інститут серця – один із найвідоміших медичних закладів країни. За обсягами фінансування із держбюджету не має рівних у вітчизняній медицині. Отримує вдвічі більше за Національний інститут імені Амосова. 800 мільйонів за останні три роки.

Цим інститутом вже десяток років керує відомий кардіохірург Борис Тодуров. Нині заклад підпорядкований МОЗ (до 2012-го перебував у комунальній власності). В.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун звинувачує очільника державного «Інституту серця»  у корупції. Попри це у Бориса Тодурова велика підтримка. Серед його прибічників політики, високопосадовці і представники шоу-бізнесу.

“Приїдете сюди лікуватися. Ви ж не до Супрун підете”, – каже Валерій Чигляєв, артист, член наглядової ради благодійного фонду Тодурових “Серце на долоні”.

От тільки Тодуров не лише лікар, а ще й керівник державної установи. І діяльність Тодурова-керівника викликає багато запитань. Достатньо бігло поглянути на статки, якими обросли Тодурови, аби зрозуміти, що цього не купиш на зарплату керівника державного Інституту серця (минулого року вона склала до 40 тис грн/міс, для порівняння у 2016-му – 15 тис грн/міс.). А аналіз діяльності приватних фірм, які заробляють завдяки держінституту, дає змогу скласти уявлення про джерела походження коштів на це майно.

КОЛЕКЦІЯ НЕРУХОМОСТІ

Під Києвом у Тодурових є маєток на шість гектарів землі, із озером, будинком на 700 квадрадів, гостьовим будиночком, соснами і власною електростанцією з сонячних батарей.

Формально і земля, і будинок – це подарунок дружині Бориса Тодурова. Дружині, яка за минулий рік офіційно заробила аж 50 тис грн. Дарувальник у державному реєстрі не називається. Але відомо, що відведенням цих гектарів під 700-метровий будинок з озером ще у 2009 році опікувалася юна донька Бориса Тодурова Наталія. Її прізвище залишилися у реєстрі санітарно-епідеміологічних висновків. Скільки міг коштувати такий подарунок самим собі?

За оцінкою директора девелоперської компанії Дениса Седакова, мінімальна вартість такого маєтку лише виходячи із затрат на будівництво і ландшафтний дизайн – півтора мільйони доларів. Утримання будинків, басейну, озера і зелених насаджень, зарплата для прислуги – це ще десятки тисяч гривень щомісяця.

І це не вся нерухомість Тодурових. У 2011 році дружина Бориса Тодурова стала власницею квартири на 100 квадратів у новобудові на Позняках. У 2016-му за один день найближчі родичі Тодурова оформили на себе ще чотири об”єкти нерухомості. Загалом на суму від півмільйона доларів. Усі чотири угоди датовані 24 лютого 2016 року.

Найдешевше придбання – ділянка землі для сина Михайла поряд із шестигектарним маєтком Тодурових. Вартість землі Денис Седаков оцінює у 15-20 тисяч доларів.

У той же день, 24 лютого 2016-го, дружина Бориса Тодурова отримала ще один подарунок – квартиру площею 110 квадратів на Печерських Липках у Києві. У декларації Борис Тодуров вказав, що її вартість – гривневий еквівалент 22 тисяч доларів. Утім, Денис Седаков переконаний – нове житло в самому серці Києва не може коштувати 22 тисячі доларів. Реальна вартість, за його оцінкою, від 250 000 доларів, якщо квартира придбана на початку будівництва. Це не рахуючи ремонту.

У той же день, 24 лютого 2016, донька Тодурова, Наталія, стала власницею квартири на 150 квадратів у новобудові на Осокорках. Приблизна ціна такої – 150 тисяч доларів. Наталія – молода лікарка, як і її чоловік. Але і він у той же день теж придбав однокімнатну квартиру у новобудові неподалік від дружини – орієнтовною вартістю 60 тисяч доларів.

Загальна вартість вказаної нерухомості Тодурових із заміським маєтком – понад два мільйони доларів. А через рік Борис Тодуров став власником ще двох квартир, по мільйону гривень кожна.

Попри такі витрати Борис Тодуров вказав ще й мільйонні заощадження. У 2016-му, в першій електронній декларації, незрозуміло звідки взялося 11 мільйонів – його і дружини. Це при тодішній зарплаті в держінституті – 173 тисячі на рік. Навіть додаткові 100 тисяч грн гонорарів і 36 тисяч соцдопомоги не зменшують цю прірву. Тодуров не заробляє мільйони як директор держінституту. Але має і декларує їх. Звідки ж ці гроші?

ПРИВАТНІ ЗАРОБІТКИ НА ДЕРЖІНСТИТУТІ

Статки очільника Інстутуту серця може дещо пояснити низка комерційних структур, в яких простежується зв’язок  із родичами або оточенням Бориса Тодурова. Це приватні фірми, які заробляють саме завдяки державному Інституту серця. Посилання, де видні цифри по тендерах ТОВ Профі Ко.

Наприклад, ТОВ “Профі Ко” має феноменальні успіхи лише на тендерах Інституту серця. За два роки ця контора отримала від державного Інституту під керівництвом Тодурова майже 15 мільйонів гривень. Понад 13 з цих мільйонів – це результат перемоги на двох тендерах, на яких Інститут Серця купив шовні матеріали. Обидва пройшли по однаковій схемі: один і той самий конкурент лупив максимальну ціну. “Профі Ко” трішечки знижувалася і перемагала. Виходило дорожче ринку. Але найцікавіше, що МОЗ паралельно теж купував шовні матеріали і забезпечував ними Інститут серця безкоштовно.

У цьому документі навіть прізвище Тодурова, щоб розподілив шовні матеріали від МОЗ. А це це ще один документ, на наступний рік, де Тодурова зобов’язують розподілити матеріали від МОЗ.

ТОВ «Профі Ко» не чужа родині Тодурова. Свого часу серед її засновників засвітився його зять Анатолій Іванюк. Може тому «Профі Ко» так щастило лише з Інститутом серця, бо на інших тендерах ця фірма виграла поставок лише на півмільйона гривень.

Або дві фірми-близнюки: «Альфа Медика». Вони відрізняються дефісом у назві (в одній він є, в іншій відсутній). Одна з «Альфа Медик» займає в Інституті серця цілий поверх і спеціалізується на підготовці пацієнтів до операції і реабілітації після.

Ці товки запрацювали і в регіонах. У Северодонецьк на відкриття комерційного філіалу приватної “Альфа Медики” поїхав особисто Борис Тодуров. При цьому в новинах ця подія подавалося як відкриття філіалу держінституту. Навіть на сайті самого Інституту серця написали, що відкрився його філіал.

Але після того, як в МОЗ заявили, що ніяких дозволів на відкриття філіалів держінституту не давали, новину з офіційного сайту Інституту серця прибрали. А от угоди регіональної влади з комерційними товками, яких у Тодурова видавали за філіал державної установи, залишилися.

Відкриття філіалу “Альфа Медика” у Северодонецьку виявилося супер-прибутковою справою.  У 2016 році компанія уклала угоду із міськрадою про надання послуг із лікування серцевих хвороб, але за космічними цінами. Коронароангіографія, тобто діагностика  – 20 тисяч гривень. Це було вдвічі дорожче, ніж у кращих клініках Києва. Платили з бюджету Северодонецька. І платили навіть не держінституту, а комерційній фірмі. За встановлення стенту ця ж товка лупила у Северодонецьку 50 тисяч гривень.

Це десь на 15 тис дорожче тодішніх комерційних розцінок столиці. Аналогічна угода укладена між владою Сум і фірмою-близюком ТОВ “Альфа-Медика”. МОЗ стверджував, що реальна вартість такої операції – максимум 17 тисяч гривень.

Фірми “Альфа-медика” і “Альфа Медика”  також не прості. Одна з них, та що з дефісом, записана на близьке оточення нардепа Андрія Деркача. Цей екс-регіонал – член наглядової ради благодійного фонду доньки і зятя Тодурова. Друга “Альфа-медика” – фактично клон першої, з тим самим директором і майже ідентичною назвою.

Комерційних структур, які роками заробляли завдяки державному Інституту серця на чолі з незмінним Тодуровим – безліч. Зазвичай пацієнти навіть не звертали уваги, кому і за що платили.

«Ми в жовтні 2015 року ставили 4 стенти, по швидкій з гострим інфарктом. Операція, ліки в лікарню і т.ін. обійшлися більше ніж 200 000 грн. Ми потрапили по швидкій, і саме в центрі Тодурова нас оперували вночі. Думати, вибирати не довелося. Що пропонували краще, на те ми й погоджувалися», –  пише Олена Ромашова.

Зараз операції для хворих у гострому стані мають проводитися безкоштовно. З 2016-го МОЗ спеціально централізовано закуповує стенти і безкоштовно передає їх в профільні державні і комунальні лікарні. Зокрема в Інститут серця на чолі з Тодуровим. За загальним правилом, відмовити там у безкоштовному стентуванні хворому в гострому стані можуть лише за відсутності стентів. Але Уляна Супрун стверджує, що інститут серця під керівництвом Тодурова саботує безкоштовні операції, аби не втратити заробіток.

Це підтверджує такий свіжий випадок. 27 січня 2019 мешканець Прилук Віктор Ляскун звернувся до лікарні із раптовим погіршенням стану. Після обслідування його одразу повезли до Києва, у Інститут серця. Там сказали, що потрібна негайна операція через об’ємну пухлину серця, от тільки коштуватиме операція 100 000 грн. Запитали чи є такі гроші. Їх не було. Тоді у Інституті сказали, що зроблять операцію в борг, але гроші потрібно зібрати до кінця тижня. Щоб розрахуватися із рятівниками, гроші збирали усім містом.

У Інституті імені Амосова зробили понад 900 операцій із подібним діагнозом – це найбільший показник в Україні. 500 з них на рахунку професора Ростислава Вітовського. Він переконаний, ця операція не може коштувати 100 000 гривень. Навіть більше – вона мала бути безкоштовною для пацієнта, адже потрапляє під наказ МОЗ.  “Що стосується термінової операції, то для цих пацієнтів у нас повне забезпечення”, – каже Вітовський.

Наразі в Інституті серця тимчасово інший директор, поки Бориса Тодурова знов не затвердять після перемоги на виборах. Від в. о. директора Інституту серця Віктора Шевченка отримуємо пояснення, що перевірки у роботі закладу порушень не знайшли.

Утім, Борис Тодуров називав неправдою і звинувачення у закупівлі медикаментів по завищених цінах через допорогові закупівлі.  Ці закупівлі активно практикував Інститут серця під його керівництвом. Так, у 2016-му Інститут закупив на 199 тисяч препарат Цефопектам виробництва Борщагівського фармацевтичного заводу. Завод продавав Цефопектам по ціні не вище 65 гривень, про що заявив офіційно на своїй сторінці. Але Інститут серця купив препарат поза конкурсом у посердника, ТОВ “Галафарм”, по ціні 108 гривень за флакон, із переплатою 68% від офіційної заводської ціни. Та найцікавіше, що цей же посередник звичайним покупцям продавав “Цефопектам” по 68 гривень. Тобто для для Інституту серця компанія “Галафарм” робила ексклюзивну ціну, яка була вища від звичайної на 68%. І це не єдина подібна угода: Інститут серця – головний замовник у ТОВ “Галафарм”.

Кінець 2018-го. Інститут серця так само робить масові допорогові закупівлі за завищеною ціною. Наприклад, препарат для до і післяопераційної обробки Кутасепт. У роздрібній торгівлі ціна 5 літрової каністри 1500-1600 грн. Але державний Інститут серця купує оптом такі каністри по 2044 гривні за штуку із переплатою понад 500 гривень на кожній, тобто на 33% відсотки дорожче від роздрібної ціни. У Інституті кажуть, що такі закупівлі цілком законні.

Такий от парадокс: Інститут серця скаржиться на нестачу бюджетного фінансування і одночасно закуповує медикаменти із шаленими накрутками. Віддає перемогу на тендерах за завищеними цінами фірмам, пов’язаним із керівництвом. А сам керівник Інституту протестує проти дешевших стентів, які закуповує МОЗ і передає клінікам для безкоштовних операцій, аби рятувати життя людей під час інфарктів.

Одночасно на родичах цього ж керівника з’являються елітні квартири і маєток на шести гектарах лісу. Таке от протиріччя між лікарем і керівником в одній особі.  Зрештою, протягом двох тижнів у частого гостя телеефірів Бориса Тодурова так і не знайшлося часу на коментарі для цього матеріалу.