Корупційні схеми, які діють в Укроборнпромі, працюють і на державній Укрзалізниці. Про це йдеться у розслідуванні проекту “Zалізниця без корупції”
Це вагонний повітророзподільник 483-А, який відповідає за гальмування поїзда через пневматичну гальмівну систему. В Україні офіційно ці пристрої не виготовляє жодна компанія. Їх виробництво здійснює лише російський ВАТ «МТЗ Трансмаш».
Проте, на відміну від оборонних деталей, повітророзподільники офіційно продаються в Україні, а «МТЗ Трансмаш» має навіть офіційного дилера – ТОВ «ВО «Укрспецкомплект».
В 2016 році УЗ оголосило про відродження виробництва вантажних вагонів на власних заводах, а це говорило про великі замовлення і великі контракти. Ну і звісно ж залізниця не збиралася закуповувати повітророзподільники напряму у дилера.
З 2016 року створюється цілий ряд фіктивних компаній, які розігрують між собою всі тендери, де фігурують повітророзподільники 483-А. Спочатку всі закупівлі розігрує трійка швидкоруч створених компаній ТОВ «Українська машинобудівельна техніка», ТОВ «Технорейлгруп» та їх постійний формальний конкурент – ТОВ «Українська великовантажна техніка».
За лічені місяці існування фірми виграють сотні мільйонів гривень, а вартість закупівель УЗ завищувала в 2,5 рази.
Так в 2017 році у дилера ВАТ «МТЗ Трансмаш» – ТОВ «ВО «Укрспецкомплект» повітророзподільники 483-А можна було придбати вроздріб по ціні 16 380 грн. з ПДВ за штуку. В цей же час залізниця закуповувала ці ж повітророзподільники по 35 300 грн. оптом, тисячами штук.
УЗ мала змогу купувати ці пристрої принаймні в 2,5 рази дешевше вже на українському ринку, але не стала. А фірми-прокладки почали колекціонувати мультимільйонні замовлення, не маючи ні працівників ні виробництва.
Та очевидно, багатомільйонної маржі від посередництва на російських деталях організаторам схеми показалося замало. І ці ж фірми-посередники починають постачати інші деталі, які вже виготовляють в Україні.
Жоден зі справжніх виробників конкуренцію моторним ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» та ТОВ «Технорейлгруп» не міг скласти, адже тендерний комітет з будь-яких підстав відхиляв пропозиції їх конкурентів. Навіть попри те, що ці пропозиції були вдвічі дешевшими.
В одному з тендерів виробник «Дніпродзержинський сталеливарний завод» пропонує значно дешевші ціни на свою продукцію, але тендерний комітет відхиляє його пропозицію через відсутність сертифікату на позицію “дошка фірмова” загальною вартістю 6000 грн.
Замість того аби заплатити 2 мільйони виробнику, УЗ платить 3,8 мільйонів посереднику. А через деякий час всі виробники розуміють – на ці тендери не має сенсу подаватись.
Сказати, що керівництво Укрзалізниці не знало про існування цієї схеми досить складно. Так в 2017 році після чергової публікації до керівника проекту ZБК звернулася прес-секретарчлена правління УЗ Іренеуша Василевського, який відповідає за ремонт і будівництво вантажних вагонів.
Прес-секретар заявила, що інформація є «неправильною» та про те, що УЗ невдовзі надасть «не публічно» відповідь.
“Я думаю нам варто розібратись до кінця і по закінченню ми вас повідомимо…” – запевнила прес-секретар члена правління. Проте навіть через рік з гаком жодної відповіді так і не було надано. Напевно польським менеджерам платять мільйонні зарплати зовсім не для того, аби вони копирсалися «в брудній білизні» найбільшої державної компанії і за сумісництвом годівниці владних структур.
Так на 1,5 роки в закупівлях Укрзалізниці встановлюється гегемонія двох прокладок – ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» та ТОВ «Технорейлгруп». Але дуже скоро з’ясовується, що ці компанії існували лише на папері.
Національна поліція, за зверненням СБУ, відкрила кримінальну справу №42017200000000064 та під час перевірки рахунків фірми встановила, що тільки 20% коштів, отриманих від залізниці йшли на закупівлю запчастин до рухомого складу. Решта витрачалася нібито на закупівлю побутових товарів та харчових продуктів. А по факту просто перераховувалася на рахунки конвертаційних центрів для оготівкування.
Більше того, отримавши дозвіл суду на перевірку документів діяльності ТОВ “Українська машинобудівельна техніка” слідчі встановили, що фірма відсутня за місцем своєї реєстрації. А під час перевірки інформації про працівників було встановлено, що постачальник Укрзалізниці не має зареєстрованого спеціалізованого персоналу для виконання постачання такої продукції як запчастини рухомого складу.
Після подальшої перевірки випливають іще більш шокуючі обставини – більшість продукції, яку поставляли ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» та ТОВ «Технорейлгруп» була підпільно виготовлена в таємному цеху на Полтавщині. Там вживані або непридатні запчастини перефарбовували, відновлювали кущовим способом і поставляли як нові на вагонобудівні заводи Укрзалізниці.
Враховуючи, що на УЗ щодня розкрадають близько 150-170 вантажних вагонів, фіктивні компанії займалися лише легімітизацією тіньового ринку вживаних деталей.
Участь в тендерах Укрзалізниці ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» та ТОВ «Технорейлгруп» приймали з одного комп’ютера, в офісі по вул. Матросова 19, м. Кам’янське. Там же знаходилися документи учасників цієї схеми.
Підпільне “виробництво” СБУ виявить ще в лютому 2018 року та повідомить, що в результаті його діяльності на залізницю було реалізовано неліквід запчастин на 400 мільйонів гривень.
Але мине зовсім небагато часу і Генеральна прокуратура «поховає» резонансну справу, а учасники фіктивної схеми навіть відсудять кошти в УЗ за поставлений брак.
Після арешту рахунків ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» та ТОВ «Технорейлгруп» кураторам схеми доводилося швидко шукати альтернативні варіанти прокладок. Та особливо ніхто навіть не переймався: наступниками «великої» справи стали ТОВ «Рокадатрейд», зареєстрована в приватному будинку на тренера з вільної боротьби Олександра Костюка; ТОВ «Стар Пак Груп», документи якого також були виявлені в офісі по вул. Матросова 19 під час обшуків та ще дві прокладки ТОВ «Віс Груп Плюс» і ТОВ «Мантікор» (останнє також постачає обладнання пасажирських вагонів і локомотивів).
Загалом фіктивне угрупування за 2,5 роки роздерибанило понад мільярд гривень коштів Укрзалізниці, які пішли на переплати за постачання російських запчастин та закупівлю підпільного неліквіду замість нових деталей. Але жоден з правоохоронних органів не може зрушити схему з місця. На скільки міцно вона тримається в найвпливовіших кабінетах можновладців.
ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» – 330 млн. грн.
ТОВ «Технорейлгруп» – 211 млн. грн.
ТОВ «Стар Пак Груп» – 220 млн. грн.
ТОВ «Віс Груп Плюс» – 156 млн. грн.
ТОВ «Рокадатрейд» – 111 млн. грн.
ТОВ «Мантікор» – 194 млн. грн.
І це лише одна зі схем, які й до нині працюють в УЗ, попри гучні заяви про скорочення цієї державницької хвороби.
Ну і звісно, варто згадати про «смотрящих» і «друзів» президента в схемі Укрзалізниці. Загалом слово «смотрящий» за Укрзалізницею можна застосувати до 5 осіб: Михайла Бейліна, Андрія Альоші, Станіслава Лєснікова, Сергія Шута та Владислава Лебедя.
Так в кримінальній справі НАБУ про розкрадання на Укрзалізниці фігурують нардеп БПП Валерій Іщенко і тодішній радник глави Адміністрації президента Михайло Бейлін. Останній нібито здійснював негласний нагляд та сприяння в розкраданні Укрзалізниці.
Іще одним «смотрящим» УЗ називають Андрія Альошу. Протекцію Олександру Альоші, близькому до сім’ї Януковича, після початку АТО нібито забезпечував Георгій Тука, призначений Порошенком в 2015 році головою Луганської цивільної-військової адміністрації.
Наявність впливу Альоші на Укрзалізниці підтверджував і Міністр інфраструктури Володимир Омелян.
Проте найвпливовішими «смотрящими» нібито є Станіслав Лєсніков, Сергій Шут та Владислав Лебедь.
За словами голови правління УЗ Євгена Кравцова з представником трійки «смотрящих» Станіславом Лєсніковим його познайомив особисто Міністр інфраструктури Володимир Омелян. Проте Омелян говорить, що з Лєсніковим Кравцов був знайомий раніше їх спільної зустрічі, а призначення Кравцова головою правління УЗ в Адміністрації президента України нібито лобіював саме Лєсніков.
«Євген Кравцов як-то мило сказав, що це я його познайомив зі Станіславом Лєсніковим. Я твердо переконаний, що Станіслав Лєсніков знав його набагато раніше. Але знову-таки, це неважливо. В українській політиці є багато людей, які когось з кимось знайомили. Головне те, на кого вони працюють… Я знаю, що Станіслав Лєсніков раніше точно був в орбіті Євгена Кравцова, або Євген Кравцов був в орбіті Станіслава Лєснікова. Наскільки ця ситуація триває зараз, мені складно коментувати, оскільки я не контактую зі Станіславом Лєсніковим. Хоча я чув відлуння розмов темних особистостей з бізнесом: “УЗ під повним контролем, давайте працювати разом”. Сподіваюся, це – блеф», – зазначив Омелян в інтерв’ю РБК-Україна.
Станіслав Лєсніков, Сергій Шут та Владислав Лебедь фігурували в кримінальній справі СБУ про вплив на правління УЗ під час надання «знижок» на тарифи вантажних перевезень для «Другої вантажної компанії в Україні», яка займається російським транзитом.
