Зниження тарифів було, напевно, найпопулярнішою обіцянкою на президентських виборах 2019 року. І хоча президент за своїми повноваженнями не може зменшувати ціни на газ та тарифи ЖКГ, кандидати вперто запевняли українців, що суми у їхніх платіжках будуть іншими.
У результаті – українці найбільше очікували від нового президента не закінчення війни чи впровадження реформ, а… зниження цін на комунальні послуги, чого він у своїй програмі не обіцяв.
От тільки є одне “але”. Тарифоутворенням в Україні займається не глава держави, а Кабінет міністрів, який, у свою чергу, формується партіями, які представлені у Верховній Раді. Відтак, саме партії, які подолають 5% бар’єр та сформують коаліцію, матимуть вплив на формування ринку енергоносіїв.
Тож не дивно, що напередодні позачергових парламентських виборів у програмах партій з’явилися нові обіцянки на тему тарифів. Спецпроект “Вибори вибори” та ГО Центр UA проаналізували, що ж пропонують виборцям 12 партій, які посідають топ-10 місць у загальнонаціональних рейтингах. Окрім теми тарифів також дослідили позиції політичних сил у питаннях енергетики та екології.
Що там з тарифами?
11 з 12 партій у своїх передвиборчих програмах зафіксували обіцянку змінити тарифи, здебільшого у сторону зниження.
І це не дивно, вважають експерти. Адже для типового виборця енергетика – тема непроста, водночас високі комунальні платіжки чіпляють усіх, і тут можна добре грати на емоціях.
“Чи цікавлять пересічного споживача, наприклад, якісь деталі про розподільчу мережу, щоб краще працювали відновлювальні джерела енергії? Звісно, що ні, і намагатися тут щось продати виборцям дуже складно. А от питання тарифів, яке, за опитуваннями, найбільше хвилює людей – це вже інша історія”, – констатує експерт з енергетичних питань Андрій Зінченко.
Традиційно, приваблює виборців дешевими платіжками “Батьківщина” Юлії Тимошенко: “Ціну на газ для населення буде знижено в 2 рази. Це дозволить вдвічі зменшити тарифи на тепло й гарячу воду, адже газ – це головна складова у їхній вартості”. У два рази хоче знизити тарифи і “Радикальна партія Олега Ляшка.
А от решта партій не такі прямолінійні – хоч і обіцяють знизити тарифи, але конкретних цифр не називають.
Наприклад, “Слуга народу”, “Сила і честь”, “Свобода”, “Громадянська позиція” планують руйнувати корупційні схеми та економічно необґрунтовані складові в тарифоутворенні.
“Скасуємо всі формульні ціноутворення на кшталт “Роттердам+” та “Запровадимо державну стратегію оптимізації житлово-комунальних тарифів”, – агітує виборців “Слуга народу”. Водночас, слід зазначити, що через перехід на новий ринок електроенергії з 1 липня формули “Роттердам+” вже не існує – формульне ціноутворення в Україні залишилося лише на ринку газу.
Водночас директор асоціації “Енергоефективні міста України” Святослав Павлюк вважає вираз про формульні ціноутворення маніпулятивними: “Всі ціноутворення є формульними – туди закладено вартість матеріалів, праці, затрат, витрат, втрат і т.д. Формула є правилом, за яким можна контролювати формування тарифів і виловлювати зловживання – наприклад, не допускаючи понаднормативних втрат у мережах. Якщо не мати таких правил, тариф проконтролювати неможливо”.
Як саме обіцяють знижувати тарифи політичні партії?
Пропрезидентська політична сила, а також “Батьківщина”, “Голос”, “Сила і честь”, “Радикальна партія Олега Ляшка”, “Опозиційний блок”, “Самопоміч” планують зменшити цифри у платіжках за рахунок збільшення власного видобутку газу.
Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко вбачає у цій позиції протиріччя: “Сьогодні в Україні кінцеві ціни на газ для споживачів, вже не кажучи про промисловість, найнижчі в Європі. І теза, що в нас дорогий газ і якщо знизимо ціну і почнемо більше видобувати, то я оцінюю це як популізм для виборців”.
За словами експерта, покладів українського газу може вистачити і на 100 років, але чи треба нам використовувати такі запаси – питання відкрите. “Нам потрібно, щоб газу вистачило рівно на стільки, коли відбудеться перехід на відновлювані джерела енергії. Це десь в районі 40 років, я думаю. На цей час нам вистачить власного газу, якщо його добувати грамотно і збільшувати запас”, – каже Омельченко.
“Опозиційна платформа – За життя” вирішила виділитися і у своїй програмі цілий розділ назвала вже класичним “Ні!” політиці тарифного геноциду!”. Політсила збільшувати видобуток газу не обіцяє, але планує скерувати український газ на забезпечення потреб населення. Такі ж плани декларує і “Свобода”.
Демонополізацію енергетичних ринків задля зниження тарифів планують провести “Слуга народу”, “Батьківщина”, “Сила і честь”, “Громадянська позиція”, “Свобода” та “Самопоміч”.
У свою чергу, “Голос” планує забезпечити “адекватні комунальні витрати для населення”, а “Самопоміч” – зробити ціну на газ “справедливою”. Як політсили розшифровують “адекватність” та “справедливість” тарифів – не уточнюється.
“Опозиційний блок” обіцяє провести всеукраїнський аудит тарифів на комунальні послуги і лише тоді перерахувати тарифи. А “Опозиційна платформа – За життя” бачить порятунок від високих платіжок “за рахунок прямих поставок газу із РФ” та й взагалі налаштована списати заборгованість населення за житлово-комунальні послуги.
“Це на наївних громадян розраховано, що “Росія-матушка нас спасет”, – каже Володимир Омельченко з Центру Разумкова, – Я думаю, що цього не буде, оскільки слова російських політиків нічого не варті, вже не кажучи про те, що всі контракти і угоди між нами стабільно порушуються”.
Скасування боргів населення за комуналку експерт називає чистим популізмом: “Списати то можна, але тоді треба забути про пенсії, освіту, медицину і дороги. Зате буде дешевий газ! Не треба забувати, що якщо в одному місці береться, то в іншому забирається – це закон збереження енергії”.
Єдиною партією, яка оминула тарифне питання у своїй передвиборчій програмі, є “Європейська солідарність”.
Перспективи вугілля та енергонезалежності
“Батьківщина” планує розвивати і вугільну промисловість “замість імпортування дорогого закордонного вугілля”.
Такі ж плани можна побачити і в програмі “Опозиційного блоку”, який обіцяє створити державну програму з підтримки шахт та шахтарських регіонів. У плани цієї політсили входить і розвиток ядерної енергетики, а саме: “будівництво нових, сучасних, безпечних блоків АЕС”.
Досягнення енергетичної незалежності за час своєї каденції у парламенті є у планах “Української стратегії Гройсмана” та “Голосу”. Зокрема, політсила Вакарчука обіцяє збільшити видобуток власних енергоресурсів, щоб Україна була повністю незалежною від енергетичного впливу Росії або будь-якої іншої країни. Також політики “Голосу” підтримують “перехід країни на енергетику майбутнього, що спирається на чисті технології і відновні джерела (сонце, вітер, біомаса тощо)”.
За “зелену” енергетику також “Слуга народу” та “Батьківщина”.
А от “Сила і честь” Ігоря Смешка бачить “незалежність України на базі модернізованої ядерної енергетики безпечного типу, відновлюваних та екологічно чистих джерел енергії, диверсифікації джерел постачання паливно-енергетичних ресурсів, створення прозорого ринку видобутку, транспортування та реалізації нафти і газу в Україні”.
Заради зменшення споживання енергоносіїв “Українська стратегія Гройсмана”, “Голос”, “Батьківщина”, “Самопоміч”, “Радикальна партія Олега Ляшка” та “Слуга народу” будуть впроваджувати стратегії енергозбереження та енергомодернізації. Програму встановлення лічильників планують впровадити партії “Голос”, “Радикали” та “Самопоміч”.
Партія “Європейська солідарність” щодо розвитку енергетичного сектора обмежилась загальними планами забезпечити інтеграцію енергетичного ринку України з Європейським Союзом. “Батьківщина” та “Самопоміч” планують запустити біржову торгівлю енергетичними ресурсами заради формування прозорих цін.
Екологічні маркери
Чимало партій обіцяло збільшення власного видобутку газу, однак видобуток енергоресурсів напряму впливає на екологічний стан країни. Проте про екологію у своїх програмах партії говорять вже не так охоче.
5 з 12 партій, які ми проаналізували, не мають позицій щодо політики збереження довкілля. Зокрема, оминули цю тему у своїх програмах “Опозиційна платформа – За життя”, “Опозиційний блок”, “Радикальна партія Олега Ляшка”, “Свобода” та “Голос”. Однак на запит аналітиків ГО Центр UA, партійці “Голосу” уточнили, що покращувати екологію будуть за рахунок використання чистих технологій.
Широкими неконкретними фразами обмежились “Європейська солідарність” та “Українська стратегія Гройсмана”. У програмі “ЄС” загальними фразами сказано, що “захист довкілля – невід’ємний фактор для комфортного життя громадян”, а от у Гройсмана зазначено, що за умови потрапляння у парламент політики цієї сили будуть забезпечувати безпечне середовище.
В останні роки перед Україною гостро постала проблема сортування та утилізації сміття. Щоб не возити відходи з одного регіону в інший, партії “Слуга народу” і “Батьківщина” планують законодавчо врегулювати питання будівництва сміттєпереробних заводів.
“Громадянська позиція” та “Самопоміч” планують посилити регулювання та відповідальність за забруднення довкілля від промислового виробництва та транспорту. “Самопоміч” також хоче нормативно врегулювати системний моніторинг якості повітря та запровадити програму захисту річок.
Окрема тема – протидія вирубуванню лісів. Нею у Верховній Раді планують зайнятись “Слуга народу” та “Громадянська позиція”. Політсила Анатолія Гриценка виступає за мораторій на вивіз лісу-кругляка, а партія президента – “за” електронне маркування дерев та встановлення кримінальної відповідальності за незаконну вирубку лісів.
“Громадянська позиція” та “Сила і честь” не залишили поза увагою території України, які зазнали шкоди від бойових дій. В планах цих партій впровадження програми відновлення довкілля територій Донбасу, Криму та Азовського моря.
Те, що українські політики досить побіжно означили свої позиції щодо екологічної сфери, можна вважати тривожною ознакою, адже глобальні кліматичні зміни впливають не лише на економіку, але і передусім на якість життя людей.
“Українці не хочуть визнавати, що вони самі засвинячують простір навколо себе. З іншого боку вони не хочуть за це платити. Тим часом, сучасні підходи передбачають, що або держава, або громадяни сплачують за переробку сміття. А пояснити бідній людині, чому вона має платити за сміття, дуже складно. Тут досі панує таке собі соціалістичне уявлення”, – пояснює непопулярність теми екології у програмах партій експерт з енергетичних питань Андрій Зінченко.
Висновок
Комунальні тарифи – тема, якою найпростіше привернути до себе увагу виборців, і політики постійно цим користуються. І хоча в передвиборчих програмах партії щедро обіцяють зменшити комунальні платежі, економічне обґрунтування способів досягнення низьких тарифів потребує глибокого експертного вивчення та подальшого детального роз’яснення громадянам.
Усі проаналізовані програми партій містять позиції щодо енергетичної сфери, адже це вагома частина формування безпекової стратегії України. Відтак, партії означили принаймні ключові орієнтири своєї подальшої політики у цій сфері. Чого не можна сказати про політику збереження довкілля. Лише 7 партій у програмах чітко зафіксували свої позиції щодо охорони навколишнього середовища, при цьому 2 з них обмежились загальними фразами без визначених планів.
