Вчора, 24 липня, пройшло публічне громадське обговорення (громадські консультації) на тему «Як допомогти безхатченкам у Вінниці». Обговорювали: чиєю відповідальністю є вирішення проблем безхатченків; що можна зробити аби задовольнити їхні базові потреби; де взяти кошти на вирішення гострих проблем людей, що не мають постійного місця проживання. В публічній консультації, крім громадськості, взяли участь представники міських і обласних служб та департаментів дотичних до проблем безхатченків, поліції, рятувальників та медичні працівники.

Для того, щоб заглибитись у проблему, учасникам обговорень продемонстрували фільм «Заговори – і я Тебе побачу»  про життя жінок-безхатченок у Вінниці створений «Інформаційно-просвітницьким центром «ВІСЬ» Одна із організаторок обговорень, керівниця організації «ВІСЬ» Світлана Дубина, розповіла, що перед початком зйомок вона сама провела ніч на вінницькому вокзалі, уявивши себе людиною, що опинилась на вулиці: ні телефона, ні грошей, ні бажаючих допомогти.

 – Важливо не шукати крайніх і винних, а шукати вирішення. Робота у цьому напрямку у місті ведеться і соціальною службою, і громадськими організаціями, такими, наприклад, як «Полум’я надії». Також у процесі вивчення цього питання ми дізнались, що є люди, які одноосібно допомагають безхатченкам. Але хочеться, щоб ця проблема у нас вирішувалась системно. Кожен по-своєму зіштовхується з такими людьми, хтось тому, що порушується правопорядок, комусь шкода, до когось телефонують та звертаються. Ми всі по-різному взаємодіємо з цією категорією. Саме для цього ми хочемо, щоб всі висловились і ми разом змогли знайти той універсальний механізм, як допомогти, – каже одна з організаторок. координаторка ГО «ЦентрUA» у Вінниці Олена Данилова.

Серед симптомів проблеми у місті, які потребують обговорення,  вона назвала відсутність реєстру безхатченків, спеціальної міської програми по їх підтримці, тимчасового притулку, цільової фінансової підтримки дотичних до проблеми громадських організацій та ставлення громади – такої проблеми не існує тому, що безхатченки самі зробили свій вибір.

За словами Олени Данілової серед безхатченків є різні категорії людей. Для когось це дійсно власний вибір та спосіб життя, і вони не хочуть нічого змінювати.  Хтось, не витримавши життєвих випробувань, надломився і дуже потребує допомоги, щоб повернутися.

Міська влада

Заступник директора департаменту соціальної політики Вінницької міської ради Ірина Малачевська розповіла, що у місті діє Комплексна програма «Основні напрямки соціальної політики Вінницької об’єднаної територіальної громади на 2015-2020 роки». В ній багато розділів, в одному з них є посилання на надання соціальних послуг бездомним громадянам, в тому числі надання тимчасового притулку, відновлення документів, психологічні консультації, надання харчування.

Вона поставила під сумнів те, що потрібно створювати окрему програму, якщо можна розвивати цей напрямок у рамках існуючої. Також вона повідомила, що у Стратегії «Вінниця-2030» розглядається питання створення притулку для базхатченків. Потрібно лише знайти відповідне приміщення та фінансування.

 – Це може бути муніципальний притулок чи притулок при громадській організації, чи благодійному фонді, якщо будуть пропозиції. А далі потрібно виробляти конкретний механізм взаємодії. Проблема ця стоїть не з сьогоднішнього дня. Уже виділяли приміщення на Маяковського. Зробили експертизу, а воно не підлягає капітальному ремонту, – повідомила Ірина Малачевська.

Громадські організації

Керівник ГО «Полумя надіїї» Анатолій Загляда розповів, що безхатченками його організація опікується давно, але раніше у них не було для цього спеціалізованого приміщення. Кілька років тому департамент комунального майна виділив їм підвальне приміщення, де вони власними силами з допомогою громади зробили ремонт.

 – Зараз ми другий рік втілюємо проект «Допоможемо вижити» (проект фінансується з міського бюджету: 2018 рік – більше 45 тисяч гривень, 2019 рік-близько 100 тисяч гривень – авт.) . Які у нас проблеми? Є категорія людей, які самі до нас приходять. Ми можемо надати визначену допомогу, яку ми називаємо комплексною. Люди можуть у нас помитись, перевдягнутись, поїсти. На жаль, ми не можемо надати їм можливість переночувати. З людьми, які самі не хочуть до нас йти, ми також будуємо відносини. Ми заємо їх поіменно, де вони переважно знаходяться, – каже він.

За його словами департамент соцполітики виділив автомобіль, який з написом «Соціальне патрулювання» курсує містом для виявлення таких людей.

– Головна проблема таких людей, на мою думку, в тому, що вони не мають у суспільстві ступеню довіри. Тому нам доводиться глибоко вникати у їхній життєвий процес. Коли вони потрапляють до нас в центр, ми людей анкетуємо, намагаємося дізнатися подробицями їх життя, щоб знати як вчинити в кожному конкретному випадку. За бажанням ми відправляємо людей, хоча вони рідко приймають таке рішення, у центри адаптації. Ми співпрацюємо з багатьма містами, в тому числі під Вінницею є такі центри для чоловіків та жінок окремо, – каже Анатолій Загляда. 

Ще однією серйозною проблемою він назвав надання медичної допомоги.

Волонтери

Жінка, яка назвала себе Жасмін, розповіла, що уже сім років годує безхатьків разом з своєю сестрою. Вона також назвала головною проблемою надання медичної допомоги.

– Ми взимку стикнулися з проблемою, коли наш підопічний зламав бедро. Він три місяці пролежав у лікарні, де йому навіть не наклали гіпс. Його викидали на вулицю з лікарні. Тому ми забрали його до себе. Через деякий час у нього почалися сильні болі, і ми на таксі повезли його назад в лікарню. Нам сказали: «Забирайте його туди, звідки взяли, він у нас вже тут був. Людина корчилась від болю, а йому навіть укол не зробили», – розповіла жінка.

За її словами такі випадки трапляються часто тому, організація надання медичної допомоги – це першочергова проблема.

Медицина

Представниця від медичної сфери, пояснила, що вони мають надати медичну допомогу незалежно від того чи є у людини постійне місце проживання, з якого вона міста чи країни. Але за її словами існують клінічні  протоколи, за якими вони мають лікувати ту чи іншу хворобу. Завдання лікарів, медична допомога, а не надання притулку. Жінка каже, що іноді, щоб врятувати людину з вулиці взимку лікарям доводиться навмисно ставити їй діагноз та класти в лікарню.  Але це виключення з правил, яким в жодному разі не можна вирішувати проблему.

Поліція

Інспектор по зв’язкам з громадськістю Управління патрульної поліції у Вінницькій області Олена Вотякова звернула увагу на специфічний бік проблеми – безпеку: багато безхатченків знаходяться в розшуку по кримінальним провадженням. Тому поліція неодмінно має бути задіяна у механізмі надання допомоги  безхатченкам і володіти усією, у тому числі, зібраною іншими  службами та організаціями інформацією про них.

– З мого досвіду перебування у США, там життя безхатченків винесено абсолютно на інший рівень. Там це спосіб життя. Якщо ми зустрічаємося з людьми, які в багатьох випадках втратили майно чи сім’ю, то там люди, маючи іншу можливість, самі обирають вулицю. Але там є місця, де можна залишитись на ночівлю. У нас такої можливості немає навіть взимку, – каже вона.

Вінницькі рятувальники розгортають пункти обігріву, та  коли температура повітря падає нижче нуля. Тобто вони не працюють на постійній основі.

Шляхи вирішення

Серед шляхів вирішення проблеми говорили про створення комунального міського притулку, створення міської комплексної програми підтримки бездомних та фінансування її з бюджету, делегування вирішення проблеми громадським організаціям через механізм соціального замовлення. Кожен з запропонованих варіантів мав своїх прихильників та опонентів.

За результатами обговорень вирішили створити робочу групу та напрацювати конкретні пропозиції вирішення проблем безхатьків у місті, які запропонувати для внесення у Стратегію «Вінниця-2030».

ЦГК «ДІЙ!-Вінниця» також долучиться до робочої групи.

– Ми бачимо вирішення проблеми через механізм соціального замовлення, як це робиться у багатьох країнах світу. Приміщення притулку має бути на балансі міста, але опікуватись ним має профільна громадська організація, яка отримує соціальне замовлення та кошти на його виконання з бюджету міста. Саме такі організації знаходяться найближче до цільової групи, знають їх потреби та можуть надати найнеобхідніші послуги. Інакше буде як з муніципальним притулком для тварин, який побудували за майже сім мільйонів гривень, створили нові посади, які фінансуються з бюджету, виділяються кошти на утримання та комунальні послуги, а проблему це так і не вирішило. Громадські організації та волонтери, які й раніше займалися порятунком безпритульних тварин, так і продовжують це робити, залучаючи благодійну допомогу та кошти міжнародних організацій. Чому ми маємо сплачувати податки, а потім ще з світу по нитці збирати кошти на вирішення соціальних проблем громади?,   – каже координаторка ЦГК «ДІЙ!-Вінниця» Інга Фляжнікова.

Нагадаємо, що ми писали про те, що вінницький муніципалітет не знає, скільки у місті людей-безхатченків, та у Вінниці збирають підписи на підтримку безхатченків. До кінця збору підписів під петицією лишилось шість днів.