У державному архіві Вінницької області ми знайшли проекти/схеми дерев’яних церков 1928-29 років, які знаходились (деякі ще знаходяться) в межах Вінницького району. Більшість з них були побудовані без єдиного цвяху ще у XVIII столітті. Переживши купу повстань, війн та інших лихоліть, 19 з 28 храмів були знищені, в своїй більшості, в мирні післявоєнні часи, адже в радянському союзі повинна була бути лише одна релігія – КПРС. Журналісти Агенції завдяки дореволюційним картам двоверстівкам відшукали всі ці храми у селах, відмітили їх на мапі Google та завдяки запитам, дізнались від сільських рад історію цих храмів. Нижче розповімо про деякі з них. 

Медвеже Вушко

Приблизно на тому місці, де сьогодні біля школи знаходиться монумент на честь загиблих під час Другої світової війни, знаходилась дерев’яна церква з трьома банями. 

Сільській раді про цю церкву нічого не відомо. 

Дерев’яну церкву Різдва Богородиці побудували у 1768 році. Капітальний ремонт храму за кошти прихожан провели у 1880 році. У той же час церкву розширили прибудовами з обох сторін. Старий іконостас замінили на новий однокупольний. Рік знищення храму – невідомий.

Вища Кропивна

Завдяки фотографії Стефана Таранушенка і Павла Жолтовського в рамках експедиції Харківського музею українського мистецтва в 1920-х роках, ми маємо змогу помилуватися дерев’яним храмом, який знесли десь на початку 1960-х років, тому що споруда просто “заважала” політичним настроям того часу. 

Працівники Райгородської сільської ради надали нам інформацію про історію цього храму, за що їм велика подяка та шана. 

Церква Покрови збудована у 1717 році – дерев’яна триверха, на кам’яному фундаменті, дах залізний, обшитий підмурок залізом. Перебудована у 1847 році. За переказами жителів, які пам’ятають цю святиню – це була міцнюща, як криця, споруда. Збудована із деревини, яка оброблена особливим способом (називали мочений дуб). Кажуть, що ні єдиного металевого гвіздка, як кріплення – не було. Кам’яний  фундамент клався на якомусь особливому розчині тих часів, який теж відрізнявся не аби якою стійкістю до атмосферних впливів. Фарбована церква була в світло-зелений колір.

Зі слів жителів, в 1957-58 році церкву Покрови в селі Вища Кропивна чинна влада на чолі з головою колгоспу – Грінчуком Михайлом Карповичем, головою сільської ради – Бевзом Михайлом Дмитровичем, парторгом – Малютою Федором Матвійовичем – закрили, як аварійну споруду.  “Приблизно три роки в церкву доступу не було. Потім, десь в 1960 чи 1961 році, не питаючи жителів – поставили за ціль взагалі знести. І таки знесли.

Знайшлися і «активісти» Сокольвак Іван Барткович, Маценко Георгій, Капкан Федір Федорович та інші. Кинули з дзвіниці дзвона, зачеплювали трактором тягачем баню за банею. Ікони з книгами кидали на купу – палили, руйнували жорстоко, безжально, не думаючи про те, що це все ж таки святиня і розплата за вчинений злочин таки буде . І вона була. Якісь вищі сили покарали цих людей: в одного народився хворий син, який мучився аж до 1985 року, в іншого народились доньки близнючки, які теж важко хворі були і теж мука їхня тягнулась не одне десятиліття. Ще інший – онімів назавжди. Тим, хто брав собі на будівництво деревину та матеріали – теж щастя в житті не було”. Можливо, збіг обставин, але жителі села впевнені, що то кара Божа за такий злочин.

На місці церкви Покрови звели пам’ятник загиблим воїнам 1941-1945 років. В 1967 році завершилось  будівництво і відкрився сільський Будинок культури, згодом посадили парк.

Юрківці

За 10 кілометрів від Вищої Кропивни знаходиться село Юрківці, де була велика дерев’яна церква.

Ніякої інформації про храм ми не знайшли. 

Парпурівці

Церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці збудували у 1751 році. Знищена у 1984 році. У 2010 році на місці старої церкви збудували новий храм. 

Лани

Там де зараз приватні житлові будинки, колись була дерев’яна церква. Будь-яка інформація про храм – відсутня. 

Іванівка

Раніше село носило назву Янків. Дерев’яний храм тут збудували у 1755 році на честь Воздви́ження Че́сного Хреста́ Госпо́днього. Одна з княгинь Святополк-Четвертинських – Варвара (цій родині у свій час належало село), яка постійно жила в цих краях, помираючи, заповідала передати в церкву частки святих мощей, які вона постійно носила з собою у срібній скриньці. На південній стороні біля храму знаходився пам’ятник, на якому польською мовою було написано, що тут захоронено серце княгині Варвари Четвертинської.

Рік знищення храму – невідомий.

Селище

З цією церковою одразу виникло багато питань. Ще у 2014 році блогер Стогуно Чевал на своїй сторінці LiveJournal розбірав фільм 1963 року “Стежки-дорожки”. В кінострічці є кадри закинутої дерев’яної церкви у Селищі, яку переобладнали на пожежну вежу. 

З цього моменту стало відомо, що у цьому селі була стара дерев’яна церква 1779 року побудови, яка пережила багато війн, а ось мирне життя при “совєтах” – ні. Тоді здавалось, що в цій історії можна поставити крапку, але ні…

На проекті 1929 року вказується, що на тому місці, де у фільмі знаходилась церква, насправді розташовувався зовсім інший храм, який був зруйнований від попадання в нього снаряду у 1943 році. 

Щоб розібратись в ситуації, ми опублікували пост у фейсбуці в групі “Ретро фото та історія Гнівань, Селище, Сутиски, Тиврів.” Найлогічніша відповідь була про те, що церква у фільмі є декорацією. Скоріше за все, воно так і було. 

Сідава

Завдяки завідуючої сільського клубу ми сьогодні знаємо історію цього храму, який знищили 87 років тому. 

Майдан

Церкву зруйнували в 1958 році. З будівельних матеріалів, що залишились, збудували шкільну майстерню. Сьогодні біля місця де стояв дерев’яний храм, розташована сучасна церква. 

Ксаверівка

Радянська влада спалила церкву в 1930-х роках. В 2000 році на місці старого храму збудували новий.  

Дашківці

Свято-Іоанно-Богословська церква побудована у 1752 році за кошти прихожан та поміщика Франциска-Ксаверія Вітославського. Це був міський суддя з Києва. Через аварійний стан церкви, совєтська місцева влада вирішила розібрати святиню. Роки невідомі. З матеріалів храму збудували нову церкву. 

Зарванці

Храм Параскеви Великомучениці збудували у 1745 році. 158 прихожан церква мала у 1785 році. Храм спалили в 1940-х роках.

Всі інші церкви можете переглянути на нашій мапі. Зеленим кольором відмічені ті храми, що існують досі, а червоним – ті що давно знищені. 

Фото у статті взяті з сервісів Google