“Прийняв Вінницю з глинобитними хатами, а залишив з трамваєм та з готелем “Савой” – так можна сказати про відомого багатьом вінничанам/кам мера Вінниці Миколу Оводова, який очолював місто з 1899 по 1917 роки. На його честь названа одна з головних вулиць у місті, але комплексного біографічного портрета цієї людини немає. Є лише розповіді, де розказують, що Микола Оводов зробив для міста добре, а що дуже добре.
“Домерський період”
З офіційної біографії відомо наступне: “Микола Оводов народився 17 листопада 1864 року у Воронезькій губернії у збіднілій дворянській сім’ї. Здобув медичну освіту в університеті святого Володимира у Києві та був направлений у Подільську губернію, де 7 березня 1889 року його призначили ямпільським міським лікарем. Через рік Оводов був переведений на таку саму посаду у Вінницю. Крім того, в 1890 році він став лікарем місцевого реального училища, а в 1892 був призначений консультантом по хірургічним хворобам при Вінницькій окружній психіатричній лікарні. Плідна професійна і громадська діяльність не залишилась непоміченою і 30 березня 1899 року постановою Вінницької Міської Думи він був обраний міським головою на чотирирічний термін, пізніше неодноразово перебирався і займав цей пост до початку 1917 року.” Тобто, з цього виходить, що він був з незаможної родини та працював “звичайним лікарем” поки за “плідну професійну і громадську діяльність” його обирають на посаду міського голови.
Насправді Микола Оводов був доволі заможною людиною для Вінниці тих років. Велика земельна ділянка в центрі міста, яку в 1894 році придбав Кумбарі, належала саме Миколі Оводову.
Відповідно до цієї схеми, йому належала ще одна велика ділянка поруч.
У Вінниці досі зберігся будинок на Магістратській 64, де проживав Микола Оводов.
Спочатку Микола Оводов хотів побудувати собі одноповерховий маєток. Зберігся проєкт 1896 року.
Часи мерства
В історико-краєзнавчому науковому альманасі “Південний захід. Одесика” (випуск 29) є стаття кандидата історичних наук Олександра Музичка, де згадуються події 1901 року, які стосуються Миколи Оводова. В одній з тогочасних провідних газет “Одесский листок” виходили статті, які звинувачували вінницького міського голову, як би сьогодні сказали, в корупційній діяльності. В одному такому дописі Миколу Оводова нарікали за те, що він покриває міського архитектора Григорія Артинова у розтратах в процесі будівництва гімназії (школа №2). Микола Оводов змушений був виправдовуватися на шпальтах цієї газети.
Історикиня Тетяна Кароєва в одній зі своїх лекції про Миколу Оводова зазначала, що він мав багато ділянок землі, але на її думку, він міг собі це дозволити, адже в нього була велика заробітна плата…
Смерть в Одесі
Коли влада царя пала, міський голова Вінниці відразу зрозумів, що старій еліті не вижити в ці буремні часи. Тому він склав свої повноваження та поїхав жити в Одесу, де навчався його син. Перед своєю смертю від бронхопневмонії 29 березня 1941 року (77 років) працював лікарем у санчастині станції “Одеса-порт”, з чого можна зробити висновок, що репресивна сталінська машина пройшла боком повз екс-мера Вінниці.
У 2018 році пройшла новина у ЗМІ, що знайдена могила Миколи Оводова на 2-му Християнському цвинтарі в Одесі.
У 2019 році Вінницька міська рада планувала упорядкувати місце поховання колишнього міського голови, а “Центр історії Вінниці” ініціював внесення даного поховання до переліку пам’яток історії місцевого значення Одеси з відповідним охоронним статусом. Чи упорядкували поховання та чи внесли його до пам’яток історії?
З відповідними питаннями ми направили запит до Одеської міської ради, яка нам відповіла, що нічого подібного не робила.
Тоді ми звернулись з подібним запитом до Вінницької міської ради. З отриманої відповіді стало відомо, що могилу Миколи Оводова знайти не вдалося, ймовірно, через утворене пізніше військове поховання.
Подібна ситуація з могилою архітектора Григорія Артинова, який був похований на кладовищі біля сучасної церкви Воскресіння Христового, що на Хмельницькому шосе, 5.
