У Вінниці електронних петицій стає дедалі менше. Якщо у 2019 році мешканці подали понад 350 петицій, то у 2023 році їх було 85, у 2024-му – 60, у 2025-му – 56, а за перше півріччя 2026 року – лише 20.
Петиція мала стати простим способом впливати на міську владу: зібрати 350 голосів і домогтися розгляду проблеми. Але що відбувається з нею після цього? І чи бачить громада реальний результат?
Від 350 до 40 петицій за рік
Електронні петиції у Вінниці з’явилися у 2015 році. У перші роки мешканці громади активно користувалися цим інструментом.
Тобто порівняно з 2019 роком кількість таких ініціатив може скоротитися майже вдесятеро. Самі цифри не дозволяють сказати, що причиною такого падіння є саме розчарування мешканців у петиціях. На активність громади може впливати війна, зміни у житті міста чи інші фактори. Але чітко прослідковується тенденція: підтримані петиції дуже рідко стають конкретними рішеннями міської влади.
Що відбувається після набрання 350 голосів?
Сьогодні, щоб петицію розглянули за окремою процедурою, а не як колективне звернення, вона має набрати 350 голосів за 14 днів.
У 2023 році необхідну кількість голосів набрали 19 петицій із 85. Позитивно розглянули чотири, інші чотири – отримали відмову, а інших дев’ять – роз’яснення, дві залишалися на розгляді.
У 2024 році із 60 петицій необхідну кількість голосів набрали 11. Одну з них розглянули позитивно, двом відмовили, щодо семи інших надали роз’яснення, а одна на момент складання звітності залишалася на розгляді.
У 2025 році із 56 петицій необхідну кількість голосів набрали 13. За результатами розгляду два позитивні рішення, дві відмови, чотири роз’яснення, інші залишилися на контролі або розгляді.
За перше півріччя 2026 року до міської ради надійшло 20 петицій. П’ять із них набрали необхідну кількість голосів. Водночас у звіті міської ради є арифметична невідповідність: серед результатів підтриманих петицій зазначено одну, щодо якої надали роз’яснення, три відмови та дві петиції, що залишалися на розгляді. Разом це шість петицій, хоча вище у тому самому звіті зазначено, що необхідну кількість голосів набрали п’ять.
Ці цифри ми отримали проаналізувавши звіти на офіційному сайті Вінницької міськради за 2023-2026 роки.
Загальна картина очевидна – кількість підтриманих петицій значно більша, ніж кількість конкретних рішень, які можна пов’язати з ними.
Ми вже намагалися змінити правила
Це питання у Вінниці порушували ще кілька років тому.
У 2019 році Агенція (в рамках проекту ЦГК «ДІЙ!-Вінниця») проаналізувала перші роки роботи електронних петицій. На той момент на сайті було опубліковано близько півтори тисячі петицій, з яких 331 отримала відповіді.
Але лише за однією підтриманою петицією було розроблено проєкт рішення, який дійшов до голосування депутатів міської ради. Депутати його прийняли. Йшлося про рекомендаційне рішення щодо заборони у Вінниці пересувних цирків, які використовують тварин.
Тоді стало зрозуміло, що проблема не в тому, що петиції не доходять до міської влади. Вони доходять. Проблема в тому, що після розгляду питання може залишитися лише відповіддю на звернення, а не перетворитися на рішення.
Тому три громадські організації в рамках місцевої ініціативи розробили проект рішення міської ради і запропонували змінити порядок розгляду петицій.
Що хотіла змінити громада
Громадські організації пропонували три ключові зміни. Перша стосувалася збільшення строку збору підписів під електронними петиціями з 14 до 30 днів
Другою пропозицією було зробити обов’язковим винесення підтриманих петицій, якщо порушені в них питання належать до повноважень органів місцевого самоврядування
Третя пропозиція передбачала запровадження регулярного звітування про результати розгляду та реалізації електронних петицій
У результаті депутати підтримали альтернативний проєкт рішення, який виніс на розгляд один із департаментів міськради. До нього увійшла лише одна із запропонованих нами змін – обов’язок регулярно звітувати про стан розгляду електронних петицій
Звіти є, але за цифрами губиться результат
Сьогодні міська рада регулярно публікує статистичні звіти. У звітах можна побачити, скільки петицій подали, скільки з них набрали необхідну кількість голосів і який формальний результат вони отримали.
Але така статистика не завжди відповідає на головне запитання: що насправді сталося з петицією після того, як її підтримала громада?
Наприклад, у звіті може стояти статус «позитивно». Але що це означає на практиці? Чи ухвалили рішення, виділили кошти, зробили ремонт або змінили відповідний порядок? Без цієї інформації незрозуміло, чи призвела підтримана петиція до реальних змін.
Так само складно відстежити долю петицій зі статусами «на розгляді» або «на контролі». Формально питання ще не закрите, але мешканці не завжди можуть зрозуміти, що з ним відбувається і чим зрештою завершилася його історія.
Що стоїть за цими цифрами
Щоб перевірити не лише статистику, а й конкретні результати, журналісти Агенції направили до міської ради інформаційний запит. Відповідь дала ще одну важливу цифру.
Із 43 підтриманих петицій за цей період лише за однією було прийнято рішення Вінницької міської ради. Йдеться про рішення №2284 від 26 квітня 2024 року «Про перейменування, найменування вулиць у місті Вінниці». У відповіді зазначено, що петиція набрала 380 голосів.
Але навіть тут є прогалина: міська рада не повідомила, яка саме це була петиція. Тобто з відповіді можна встановити, яке рішення прийняли та скільки голосів набрала відповідна петиція, але не можна безпосередньо побачити зв’язок між конкретною петицією та рішенням. Проаналізувавши усі підтримані петиції за 2024 рік на сайті електронних петицій, можна припустити, що це була петиція Михайла Щетиніна, який просив перейменувати лише вулицю Болгарську на честь загиблого Захисника Володимира Іпатова. Саме вона набрала підтримку у 380 голосів і у відповідь отримала повідомлення, що рішення передали на розгляд сесії. Але в цьому рішенні мова йде про перейменування чотирьох провулків і однієї вулиці. І ні слова про петицію, яка передувала цьому рішенню.
Результати розгляду петицій не зрозумілі
Також у відповідь ми отримали 10 листів із інформацією щодо результатів розгляду. В ній було трохи більше інформаціїї, ніж у звітах, були вказані автори, кількість голосів на підтримку, які петиції були розглянуті позитивно, за якими відмовлено чи дано роз’яснення. Ще за 18 сторінок нам запропонували оплатити їх викопіювання. Ми не стали цього робити тому, що вважаємо, що документи про те, як міська влада розглядає ініціативи, підтримані мешканцями міста є публічною інформацією створеною в процесі діяльності. Вона має бути у вільному доступі.
Якщо міська рада звітує, що петиція «позитивно розглянута», мешканець міста має без зайвих перешкод побачити, що саме було зроблено, і що змінили голоси, які громада віддала на її підтримку. . Якщо петиція «на контролі» – має бути зрозуміло, хто її контролює, що вже зроблено і чим цей контроль завершився. Лише так можна показати, що громада справді впливає на прийняття рішень і порядок денний в своїй громаді.
Петиція за збереження пологового будинку №2
Для прикладу ми знайшли кілька гучних петиції, які мали шалену підтримку громади але не вплинули на рішення влади.
У вересні 2022 року мешканці та працівники Вінницького міського клінічного пологового будинку №2 звернулися до міського голови із петицією проти ліквідації закладу. Автори заявляли, що рішення про його реорганізацію фактично було ухвалене на підставі рішення Медичної ради, яка, на їхню думку, не мала повноважень вирішувати питання ліквідації підприємства. Вони просили зберегти пологовий будинок та його роботу.
У відповіді виконком міськради зазначив, що Медична рада діяла в межах своїх повноважень, оскільки має право розглядати проблемні питання галузі та надавати пропозиції щодо розвитку закладів охорони здоров’я. Водночас остаточне рішення ухвалила міська рада: 30 вересня 2022 року депутати проголосували за реорганізацію пологового будинку №2 шляхом приєднання до лікарні «Центр матері та дитини».
Бібліотеку просили залишити, але приміщення віддали музею
У квітні 2021 року вінничани звернулися з петицією на захист дитячої бібліотеки імені Івана Франка на Соборній. Автори наголошували, що бібліотека є важливим освітнім простором для дітей, зручним для відвідування завдяки розташуванню в центрі міста. Вони просили продовжити договір оренди комунального приміщення і не виселяти бібліотеку.
У відповіді виконкому міськради конкретної обіцянки залишити бібліотеку у приміщенні не було. Влада послалася на закон та урядовий порядок, якими визначається процедура продовження договорів оренди комунального майна.
Зрештою бібліотеку з приміщення перенесли, а саме приміщення передали в оренду під приватний Музей української марки імені Якова Балабана. Тобто прохання громади зберегти дитячу бібліотеку у зручному приміщенні в центрі міста не було задоволене.
Укриття збудували, але про петицію вже не згадують
А про цю петицію ніде не згадують, хоча питання вирішено позитивно.
У 2024 році завершили будівництво протирадіаційного укриття біля ліцею №11, яке дозволило учням повернутися до навчання у рідній школі. До цього діти навчалися у змішаному форматі на базі інших закладів, оскільки ліцей не мав власного укриття.
У міській раді зазначали, що нове сховище повністю забезпечує потреби школи. Воно обладнане запасами питної та технічної води, медикаментами, засобами гігієни та продуктами. Втім, у повідомленні міської ради про відкриття укриття немає згадки про те, що ще у травні 2023 року саме батьки учнів через електронну петицію вимагали вирішити проблему відсутності безпечного місця для дітей. У відповіді на петицію міськрада тоді повідомила, що після обстеження земельної ділянки ліцею вирішила будувати там протирадіаційне укриття, а 26 травня 2023 року внесла відповідне будівництво до програми капітального будівництва та передбачила на нього кошти.
Тобто це один із небагатьох випадків, коли можна простежити конкретний шлях від петиції до рішення міської влади і зрештою до фізичного результату. Проте в публічній комунікації міста цей зв’язок із громадською ініціативою фактично залишився непомітним.
Від публікації до тролейбуса
Але не зважаючи ні на що, електронні петиції є інструментів місцевої демократії, який дозволяє мешканцям громади озвучувати свої проблеми та пропозиції, знаходити підтримку однодумців та намагатися безпосередньо впливати на порядок денний місцевої влади. Саме тому Агенція постійно стежить за новими петиціями та регулярно інформує про них читачів. Для нас це не просто новини про чергові звернення громадян. Ми прагнемо популяризувати електронні петиції як механізм громадського контролю та участі у місцевому самоврядуванні. Ми вважаємо, що чим більше вінничан знають про цей інструмент і користуються ним, тим сильнішим може стати вплив громади на ухвалення рішень.
Наш журналіст Владислав Боднар часто використовує цей інструмент для адвокації вирішення питань, які підіймає у своїх статтях.
До прикладу , завдяки петиції запустили тролейбус до Хутора Шевченка. Петиція була про те, щоб продовжити маршрут тролейбуса №15А. У відповіді на петицію міськрада спочатку повідомила, що реалізувати пропозицію не планує через технічні обмеження. За розрахунками КП «Вінницька транспортна компанія», тролейбуси VinLine мали б долати до Хутора Шевченка близько 4 кілометрів на автономному ходу. Після продовження маршруту загальна його довжина становила б 34,7 кілометра, а 13,5 кілометра, тобто майже 40%, тролейбус мав би їхати без контактної мережі. У міськраді тоді заявляли, що такий режим небажаний для тривалої експлуатації акумуляторних батарей. Але питання тролейбусного сполучення з Хутором Шевченка обіцяли розглянути після завершення реконструкції вулиці Батозької. Зрештою, це сполучення таки з’явилося. Нині Хутір Шевченка має тролейбусне сполучення з іншими районами міста.
