У Вінниці діє Програма збереження культурної спадщини на 2026–2028 роки, яку міськрада ухвалила в листопаді минулого року, а в серпні цього року оновила. На 14 об’єктів передбачили 158,5 мільйона гривень. Журналісти Агенції детально дослідили плани щодо чотирьох із них, на які запланували понад 80 мільйонів гривень. Це готель «Франсуа», маєток Длуголенцького, водонапірна вежа та Літній театр. Однак більшість цих коштів ще не виділена з бюджету, а 1,5 мільйона гривень, які планували на Літній театр, уже перенаправили на інші потреби. 

Коли ми почали з’ясовувати, звідки взялися ці суми, міська влада не надала детальних розрахунків. Для одних об’єктів вартість і плани змінювалися, а гроші на інші вирішили витратити на зовсім інші потреби. При цьому більшість запланованих сум ще не затверджена в бюджеті міста. 

Детально пройдемось по кожному з цих об’єктів.

5,6 мільйона без розрахунку: що відбувається з дахом готелю «Франсуа»

У 2024 році технічне обстеження показало, що близько 40 відсотків крокв (каркас) даху готелю «Франсуа» на вулиці Соборній, 50 – уражені гниллю, а покрівля непридатна для нормальної експлуатації. Під час обстеження фахівці також виявили тріщини на стиках оцинкованих листів, потрапляння води всередину будівлі, намокання перекриття, затоплення стін і стель четвертого поверху, відсутність гідроізоляції та протиобмерзальної системи. Тобто йдеться не про косметичний ремонт, а про серйозні пошкодження даху. Але за два роки міська влада не провела навіть тимчасових протиаварійних робіт, щоб запобігти подальшому руйнуванню будівлі. Натомість у Програмі передбачили орієнтовно 5,6 мільйона гривень на ремонт даху у 2027 році, хоча затвердженого проєкту, кошторису та фінансування досі немає.

У відповідях на наші інформаційні запити Вінницька міська рада називала різні причини протікання даху цієї пам’ятки архітектури. Так, 11 вересня посадовці повідомили, що частина водовідведення із сусідньої будівлі спрямована на дах «Франсуа», що створює значну проблему. Йдеться про один із символів Вінниці, колишній готель «Савой», у якому зараз розташований Сьомий апеляційний адміністративний суд.

Але вже 18 вересня міська рада у відповіді на черговий запит повідомила, що технічне обстеження цього факту не зафіксувало, а причинами протікання назвали тріщини та пошкоджені стики покрівлі. 25 вересня посадовці пояснили, що версія про потрапляння води із сусіднього «Савою» ґрунтувалася лише на візуальних спостереженнях працівників і документально не підтверджена. Чи існує ця проблема зараз, у міській раді не знають.

Близько 93 відсотки будівлі готелю «Франсуа» належить громаді Вінниці, решта перебуває у власності «Вінницяобленерго». Усі приміщення четвертого поверху, над якими розташована пошкоджена покрівля, перебувають на балансі міського територіального центру соціального обслуговування. Саме тому, як пояснили у міській раді, залучати кошти «Вінницяобленерго» до ремонту даху не планують.

Художня школа: кошторис, який застарів ще до початку робіт

Цей особняк капітана Длуголенцького, де вже більше 60 років знаходиться дитяча художня школа, у міській Програмі реставрацію запланували на 2027 рік.  Орієнтовну потребу у фінансуванні визначили у розмірі 30,7 мільйонів гривень. 

Вартість проєкту змінювалася щонайменше тричі. У редакції 2021 року вона становила 15,7 мільйонів гривень. Під час коригування проєкту у 2023 році сума зросла до 36,2 мільйона гривень, а після проходження експертизи зменшилася до 30,7 мільйонів гривень. Міська влада пояснює це зміною обсягів робіт, додаванням укриття, другого евакуаційного виходу, нового опалення та інших інженерних рішень, а подальше зменшення — «оптимізацією проєктних рішень».

Вона зафіксована у експертному звіті від 31 серпня 2023 року. Проте у вересні 2026 року сама міська влада визнала, що розрахунки 2023 року вже неактуальні через зміну цін та економічних показників. Коригування кошторису протягом 2026 року не проводили. Його планують зробити лише після того, як на це окремо виділять кошти.

Не визначені остаточно й строки. В одній відповіді міськрада повідомила, що роботи можуть розпочатися у 2027 році за умови наявності бюджетного фінансування. В іншій відповіді, наданій через тиждень, можливим роком виконання вже назвали 2028-й. Де саме навчатимуться діти протягом 11 місяців реставрації, також поки не вирішено: у вересні 2026 року влада лише повідомляла, що питання іншого приміщення ще опрацьовується.

Питання викликають і технічні показники. У різних редакціях документації площа забудови змінювалася з 487,68 до 505,18, а потім до 516,78 квадратного метра. На прохання назвати остаточне значення влада конкретної цифри не повідомила, зазначивши лише, що актуальним є показник з останньої опрацьованої редакції документації.

Головна проблема полягає не в тому, що у програму на 2026–2028 роки внесли вже застарілий розрахунок, який не враховує актуальних цін і потребує нового коригування. Влада поки не може назвати ні остаточну вартість реставрації, ні гарантований рік її початку, ні конкретне джерело затвердженого фінансування. Тому 30,7 мільйона гривень наразі є лише орієнтиром, перенесеним до програми зі старої проєктної документації.

Для водонапірної вежі запланували 44,6 мільйона, але строки використання коштів не визначені

На реставрацію водонапірної вежі у міській Програмі передбачили 44,6 мільйона гривень. Із них 15 мільйонів запланували на 2026 рік, а ще 29,6 мільйона на 2028-й. На 2027 рік грошей не передбачили. Чому один рік пропустили, міська рада на наш запит не пояснила.

У міськраді повідомили, що 15 мільйонів гривень на 2026 рік передбачили у кошторисі. Але на момент відповіді фактично сплатили лише 200 тисяч гривень за коригування проєктної документації та уклали договір на 19 тисяч гривень для аналізу цін. Решта, понад 14,8 мільйона гривень, залишалася невитраченою.

Ми запитали, чи використають ці гроші на реставрацію до кінця року, чи спрямують на інші потреби. Але конкретної відповіді не отримали. У міськраді пояснили, що долю коштів вирішать після експертизи проєкту та необхідних погоджень. Коли саме це станеться, посадовці не повідомили. Тому поки невідомо, чи використають заплановані мільйони на ремонт вежі цього року.

Ще 29,6 мільйона гривень на реставрацію вежі запланували на 2028 рік. Але міська рада не надала нам ні переліку робіт, які збираються виконати за ці гроші, ні детального кошторису. Посадовці пояснили, що це продовження одного проєкту, а його виконання залежатиме від фінансування з міського бюджету. Тобто сума вже є у Програмі, але що саме зроблять за ці майже 30 мільйонів гривень, нам так і не пояснили.

Коли журналісти Агенції побували на екскурсії у водонапірній вежі, ми також поцікавилися планами її ремонту. Екскурсоводка розповіла, що 15 мільйонів гривень цього року вже не витрачатимуть на ремонт, оскільки не встигнуть провести роботи. При цьому, за її словами, у вежі є що ремонтувати. Зокрема, потрібно замінити вікна, облаштувати оглядовий майданчик, встановити ліфт для людей з інвалідністю та виконати інші роботи.

Кошти на проєктування Літнього театру перенаправили на дитячий майданчик

Трохи історії

Це місце має дуже важливе історичне значення для Вінниці, як перше офіційне місце відпочинку у нашому місті, яке бере свою історію з кінця ХІХ століття. Місцеви історики пов’язують історію винекнення Центрального парку у Вінниці з паном Толстовим, хоча згідно архівних документів, які особисто досліджували журналісти Агенції, саме дворянин Петро Котляревський збудував дерев’яний Літній театр у теперішньому парку та навколо нього облаштував лавки, альтанки та освітлення, що стало першою зоною відпочинку у Вінниці, про що ми детально розповідали у нашому історичному розслідуванні.  

Після Другої світової війни, у 1947 – 1949 роках на місці дерев’яного побудували цегляний Літній театр, в якому до розпаду совєтського союзу виступали зірки першої ланки тої епохи. Головним недоліком цього театру було те, що він не мав опалення, через що, мабуть, він почав занепадати з 1990-х років, бо був нерентабельним для місцевої влади.

Сучасність

У грудні минулого року на сайті Вінницької міськради ми знайшли рішення виконкому, де йшла мова про те, що планується у 2026 році виділити півтора мільйона гривень на розроблення проєктно-кошторисної документації на реконструкцію будівлі. Ми тоді надіслали запит до міськради, щоб дізнатись деталі, але нам відповіли лише те, що проведення відповідних тендерів заплановано у першому півріччі поточного року, тобто, до 1 липня 2026 року. 

Але у травні поточного року комунальне підприємство (на балансі котрого Літній театр) звернулося до міськради з проханням передати передбачені для театру півтора мільйони гривень на капітальний ремонт дитячого майданчика з елементами інклюзивності на вулиці Миколи Оводова, 24А. За відповіддю міськради на наш запит, кошти у червні спрямували на майданчик відповідно до рішення сесії. 

Вибір на користь майданчика міськрада пояснила потребою оновити дитячий простір біля Європейської площі та зробити його доступним для всіх дітей. Посадовці також зазначили, що повна реставрація театру потребуватиме значно більших коштів, тоді як майданчик можна реалізувати вже зараз. При цьому місцева влада запевнила, що театр не визнали менш пріоритетним і від його реставрації не відмовилися.

Але конкретного плану щодо реставрації Літнього театру нам не надали. У відповіді на запит міськрада повідомила, що конкретний рік та обсяг фінансування проєктування не визначені. Закупівлю документації не оголошували. Документацію щодо технічного стану будівлі не розробляли, а роботи з її консервації не проводили.
Скільки ще років будівля залишатиметься без уваги – із цих документів не відомо.

Що заплановано для інших об’єктів культурної спадщини

Окрім реставрації будівель, Програма передбачає дослідження та підготовку документів для інших об’єктів культурної спадщини і ось, що нам вдалося дізнатися з відповідей на наші запити від міськради:

• 339 тисяч гривень у 2026 році – облікова документація та паспорти для меморіального комплексу жертв Голокосту і братських могил на вулицях Праведників світу та Євгена Сверстюка.
• 161 тисяча гривень у 2026 році – облікова документація Центрального міського кладовища на Хмельницькому шосе та паспорт братської могили жертв сталінських репресій.
• 359 тисяч гривень у 2026 році – облікова документація меморіального комплексу на вулиці Київській та паспорти пов’язаних із ним об’єктів.
• 100 тисяч гривень у 2027 році – дослідження підвалів школи №26 на Хмельницькому шосе, де, за інформацією міськради, у 1937–1938 роках утримували репресованих. Версію про розстріли у підвалах ще належить перевірити.
• 600 тисяч гривень у 2027 році – розроблення проєкту зон охорони Центрального парку імені Леонтовича.
• 49 тисяч гривень у 2027 році – облікова документація пам’ятника Василю Стусу.
• 99 тисяч та 36 тисяч гривень у 2026 році – відповідно облікова документація пам’ятника Івану Бевзу та проєктна документація для його перенесення.

Вінницька трагедія

До Програми також включили дослідження підвалів школи №26, де у 1930-х роках утримували жертв сталінських репресій, а також роботи, пов’язані з Центральним парком та Центральним міським кладовищем, де розташований меморіал жертвам репресій. Можливо, на це вплинула серія наших публікацій про Вінницьку трагедію, які ми оприлюднили ще до затвердження Програми. Але чи справді наші матеріали вплинули на рішення міської влади, нам невідомо.

У 1930-х роках у будівлі, де зараз працює школа №26, розташовувалося управління НКВС. За спогадами очевидців, у підвалах цієї будівлі утримували незаконно заарештованих людей, яких могли катувати та вбивати. Після Другої світової війни на стінах підвалів знаходили написи, залишені ув’язненими. Серед них був і такий: «Помираю, Петро з Сумщини». Були й інші подібні написи, які свідчили про страшні події, що могли відбуватися у цих приміщеннях.

На Центральному кладовищі розташований меморіал жертвам сталінських репресій. У 1943 році тут перепоховали останки людей, яких розстріляли співробітники НКВС та поховали у масових могилах. Але під час нашого попереднього розслідування ми отримали інформацію, що під час будівництва Дому громадських прощань наприкінці 1980-х років частину останків могли вивезти разом із землею на інші будівельні майданчики Вінниці. Поки документальних доказів цього немає. Можливо, майбутні дослідження допоможуть з’ясувати, чи справді це сталося і де зараз перебувають останки загиблих.

Щодо Центрального парку, то міська влада досі не визначила межі територій, які підлягатимуть охороні, та земельні ділянки, що до них увійдуть. Відповідний проєкт планують розробити у 2027 році, якщо на це виділять гроші.

Мільйони запланували, а коли почнуть реставрацію?

Усі досліджені нами історичні будівлі мають різні проблеми, але їх об’єднує одне. У міській Програмі вже зазначені мільйонні суми на ремонт та реставрацію, але це не означає, що роботи розпочнуться найближчим часом. 

Щодо готелю «Франсуа» досі немає затвердженого кошторису ремонту даху, хоча про його пошкодження відомо щонайменше два роки. Вартість реставрації Художньої школи визначили за розрахунками 2023 року, які сама міська влада вже визнала застарілими. Із 15 мільйонів гривень, запланованих цього року на водонапірну вежу, на момент отримання відповіді фактично сплатили лише 200 тисяч гривень, а що буде з рештою коштів, посадовці не пояснили. Гроші, які планували витратити на розроблення проєкту реконструкції Літнього театру, взагалі спрямували на дитячий майданчик.

Подальша доля цих та інших об’єктів Програми залежатиме від фінансування з міського бюджету. Наприкінці цього року депутати мають ухвалити бюджет громади на 2027 рік, і тоді стане зрозуміло, на які роботи передбачать гроші. Але навіть якщо кошти виділять, це ще не означає, що реставрація розпочнеться. Для цього потрібно підготувати проєкти, провести закупівлі, укласти договори та виконати заплановані роботи. Тільки після цього вінничани побачать не мільйонні суми у Програмі, а реальне відновлення історичних пам’яток міста.