“Асоціація ОСББ Вінниччини” – неприбуткова організація, яка координує роботу голів ОСББ, надає на договірних засадах експертну допомогу, починаючи від створення, закінчуючи постійним юридичним та  бухгалтерським супроводом.  

Під час війни організація також стала осередком волонтерства  – тут виготовляють «Вінницькі гостинці». На фронт з Вінниці їдуть сухі борщі, супи, картопля, каші та енергетичні батончики. Журналісти поспілкувались з головою правління Ельвірою Мрясовою.

Ви пам’ятаєте, яким був для вас перший день повномасштабного вторгнення?

– Я простояла неймовірну чергу на заправку, тому що перед цим ми полінувались заправити машину і я розуміла, що мені цього палива навіть на пів дня не вистачить. Але сам момент, як я дізналась про вторгнення, якось в тумані. Я не пам’ятаю навіть сирен тривоги.

Як організація налаштовувала свою роботу в перші дні, тижні війни?

– В перший день усі були шоковані, але дівчата зібрались і ми приїхали на роботу, тому що це був кінець місяця і потрібно було виплатити зарплатню. Ми не знали, як будуть працювати банки. Ми виплатили заробітну плату усім працівникам ОСББ, з тими з ким у нас є договір. З кожним зв’язались, поговорили, заспокоїли, підтримали.

Десь після 16:00, коли повідомили, що відбувся повторний запуск ракет, ми зібрались, забрали усі ноутбуки і я розвезла усіх по домівках.

Ви працювали дистанційно?

– Так, перші дні дійсно всі були дуже розгублені, але з понеділка ми потроху починали працювати. Кожен наш будинок я особисто об’їхала, хоча було трішки страшно. Зустрілась з кожним головою правління, поспілкувалась з людьми, старалась заспокоїти і казала, що ми усі на місці, працюємо дистанційно, я на зв’язку.

Як виникла ідея «Вінницького гостинцю»?

– Це ідея нашого головного бухгалтера пані Світлани. Ми витримали два тижні дистанційної роботи, а потім колеги самі сказали, що вдома це не робота. Світлана побачила, що в регіонах роблять сухі борщі і сказала, що хоче спробувати робити також. Все почалось з однієї моєї сушарки, звичайної, домашньої. Потім Світлана купила ще одну. Вона спробувала готувати по вказаному рецепту, а потім сама кожного разу вдосконалювала його.

Я так розумію, що якщо це борщ, то беруться усі потрібні інгредієнти, подрібнюються і висушуються?

– Ну майже так. Беруться овочі, відварюються, очищуються, а потім сушаться. Але, коли ми починали робити борщі, то перші порції потрібно було проварювати, бо вони були крупніші. Потім нам допомогли спонсори і купили подрібнювач, який молов усі інгредієнти дуже мілко, і вже не потрібно було їх варити, а просто залити окропом.

Порція, це як “мівіна”? Пакетик відкривається, висипається в тарілку, заливається окропом і одразу готове до вживання?

– Я б не порівнювала з “мівіною” і гарячими супами тому, що це всі домашні інгредієнти. Тут вершки, м’ясо подрібнене натуральне, сухарики, спеції. Ми спочатку пакували в пакетики з такою верхньою застібкою, але вони не зручні, так як можуть в кишені або рюкзаку відкритись і висипатись.

 

У нас з’явилась ідея, і ми кинули клич, нам скинулись грошима, і ми купили два вакууматори. Потім ми знайшли сайт, який спеціалізується на таких пакетиках, і нам по гарним цінам їх продають.

Скільки людей працює над виготовленням?

– Постійно 5 чоловік, це ті що відварюють, очищують, дрібнять. На фасування збирається більше, бо це все по грамах. Це все робимо після роботи, після уроків з дітьми, у вихідні.

Це ініціатива ОСББ міста?

– Ну це більше ініціатива нашої Світлани. Вона захотіла спробувати і ми ї підтримали. Ми не знали чи все вийде, але дали хлопцям, їм сподобалось, і вони замовляли ще.

Як Ви шукаєте кінцевих споживачів? Ви просто пишете пост чи по знайомим розповсюджуєте?

– Більше по знайомим. Або тим, хто до нас звертається.

А де знаходиться сам вакууматор?

– Все знаходиться вдома у дівчат. В нас два дегідратора – це великі сушки. Там багато функцій і більший об’єм. Нам допомогли донатами, і підприємці скидали нам кошти, за них ми купували усю потрібну нам техніку. Спочатку купили один дегідратор, а потім зрозуміли, що нам не вистачає ще одного, нам зібрали ще кошти і купили другий.

Як давно Ви це почали робити?

– Десь приблизно з літа 2022 року. Батончики ми почали виготовляти з осені.

Ви ведете якусь статистику,  скільки виготовили?

– За два місяці 3200 порцій це на 1600 літрів і батончиків їх роблять моя тітка та дядько, це близько 3500 штук, загальною вагою 200 кг.

 З чого складається батончик?

– Це вівсянка, мед, грецькі горіхи, арахіс, ягоди і соус ягід, цукати, насіння льону, кунжут, родзинки. Ну ви розумієте, їх по трошки туди йде, але чим більше таких інгредієнтів тим вища енергетична цінність.

 

Ми вчора отримали мішечок протеїну від наших партнерів із Запоріжжя, ми допомагаємо їм і також мешканцям Запоріжжя консервацією, продуктами, одягом. А супчики і борщі йдуть нашим захисникам. Все збираємо і передаємо через наших знайомих волонтерів. Вони везуть як цивільним продукти і речі, так і наші гостинці військовим. Для цивільних ми робимо трохи по іншому, не перебиваємо дуже дрібно інгредієнти бо у них є можливість проварювати. Робимо одразу на 4-5 порцій за один раз.

 

Так от, ми отримали протеїн і додаємо його в батончики. На один кілограм інгредієнтів для батончика додається 100 грам протеїну. Хлопці кажуть, що якщо зранку один чи два батончики з’їдаєш, то можна весь день бігати, а ввечері гарячого супу і норм.

Рецепт енергетичних батончиків від “Вінницького гостинця”

100г вівсянки,

100г горіхів – по 20-30г будь яких горіхів,

1 ст.л. конжуту і насіння льону,

20-30г цукатів,

100г сухофруктів (яблука),

чорнослив, фініки, курага, родзинки, в’ялена вишня (журавлина).

 

Додаємо 2 ст л соку апельсину, 3 ст л меду, вимішуємо, формуємо корж і  випікаємо в духовці 20 хв при температурі 170 градусів.

Виймаємо, охолоджуємо, нарізаємо прямокутниками.

Як Ви налагодили логістику?

– Ми не виготовляємо наш продукт конвеєрного типу, у нас все що виготовляється здебільшого замовляється тими хлопцями, хто куштував. Далі так розходиться по їхнім бригадам. Ми відправляємо адресно або через Нову Пошту. Або також відправляємо нашим партнерам в Запоріжжя, вони відкрили благодійний фонд, і вони далі передають на передову.

Чи плануєте розширяти асортимент?

– Асортименту і так достатньо, це картопля з печерицями, борщ, суп гречаний, гороховий, з макаронами, з крупами. Асортимент розширяти можна, але все впирається в інгредієнти. Ну от наприклад, овочі нам передають родичі тих, кому відправляємо нашу продукцію і крупи також. Буває навіть в пакетиках по трошки кожного виду.  І це так чіпляє приємно. А от спеції, вершки, м’ясо, упаковка – це все потрібно купувати. Так само і батончики. Мед також передають, а от цукати, горіхи, насіння льону, кунжут потрібно купувати. І питання тут у спроможності людей, тому що нажаль, вже більшість видихаються. У дівчат емоційні спади, буває задумуються чи це все потрібно? А потім приходять фото від хлопців з подяками, і дух відновлюється і хочеться далі рухатись.

Що для вас волонтерство? Що воно вам дає?

– Я навіть не задумувалась про це. Волонтерство для мене почалось з 2014 року. Це свого роду персональна відповідальність. Я знаю таких, котрі волонтерять через якусь внутрішню вину, які не можуть піти на фронт, але хочуть допомогти.

 

Я це роблю тому, що хочу щось змінити, і я думаю – хто, як не я. Моя така філософія – що по будинкам, що по роботі та по всьому, якщо кожен з нас підніме папірець і викине його в смітник, то напевно, ми все таки змінимо світ на краще. Багато не потрібно, починати з малого. Викидати сміття не під ноги а в урну, правильно виховувати дітей і вчити їх бути ввічливими.

 

Так само і з допомогою. Якщо в Запоріжжі потрібні речі людям, а в мене є речі, які я можу і хочу віддати, тим самим можу допомогти їм. І я така не одна, ми збираємо речі, продукти, консервацію і передаємо. Допомагати не важко.

 

Для мене завжди було дивно, чому тим, котрим дійсно потрібно якась річ, наприклад, візок, не можна усім скинутись коштами і купити. Це ж небагато, це ж по десять гривень і все.

Чи бачите ви тенденцію, що спадає допомога, люди менше донатять? Як багато вам донатять? Це постійні люди чи стихійні, хто побачив десь допис?

– Так, є така тенденція до зменшення. Є у нас є люди, які донатять постійно.  Це декілька підприємців та люди, котрі раз в місяць з отриманням заробітної плати одразу скидають нам кошти.

 

Донати різні і суми різні. І не можна сказати, що від суми залежить їх важливість. Є один підприємець, який допомагає нам коштами тільки на техніку. Ми пишемо йому, що нам потрібно, він відписує, що скину кошти або куплю сам і привезу. Ми йому постійно звітуємо про використання коштів.

 

Так було з вакууматорами, ми сказали йому і скинули які нам потрібні, він в свою чергу порадив нам, що краще взяти дорожчі і скинув кошти. Купили і одразу відзвітували, він задоволений і ми працюємо.

 

Нам також дуже допомогли наші друзі з США, які перевели кошти. Я запитала в них, як перед ними відзвітувати, а мені відповіли, що це не потрібно, їм головне допомогти нам.

Щоб Ви хотіли сказати тим людям котрі хочуть почати волонтерити, але не знають з якого боку підійти до цього?

– В залежності від того, що вони хочуть робити. Кожен має визначитись, ось як цей підприємець. Він вирішив, що дає гроші тільки на техніку. Від волонтерства потрібно отримували задоволення і не чекати дякую. Якщо ви вже очікуєте дякую – то це вже не волонтерство. Ви можете просто в супермаркеті бабусі оплатити покупку. Або, наприклад, ви не можете фінансово допомогти, але можете фасувати чи готувати набори, окей. Можете допомагати тваринам. Не тільки ганяти і сердитись на кішок та собак, що вони плодяться, а допомогти стерилізувати тварин. Можна викликати зооволонтерів, які допоможуть.

 

Наприклад, наша вінницька зооволонтерка Катя Христич, вона забере, простерилізує і привезе. Хочете більше – зробіть годівниці і годуйте тварин за налагодженим графіком.

 

Можна починати будь з чого, хоча б навіть подивитись до своєї сусідки, яка не в змозі себе обходити. Дізнатись може їй щось потрібно. Наприклад, візок чи ходунки. Зв’яжіться з будь якою волонтерською організацією, знайдіть, заберіть, відвезіть.

 

У нас люди іноді думають, що волонтерство – це потрібно десятки тисяч гривень, одразу ганяти автомобілі на ЗСУ або фури з гуманітаркою. Насправді буває так, що просто не вистачає рук на щось дрібне, але важливе.

Якщо люди хочуть долучитись до вас, як вони можуть з вами зв’язатись?

– Так, вони можуть зателефонувати до асоціації ОСББ, і долучитись до нас. Можуть також допомогти інгредієнтами – у когось є мед, сушені яблука, морква. Люди думають, що треба мішками і відрами. Ні. Пів баночки меду, пакетик сушених яблук – це все підходить.

 

От у нас наразі закінчились горіхи, але нам вже подзвонили і сказали, що допоможуть і привезуть. І ми вже знаємо, що не потрібно купувати, ми зможемо зекономити кошти на щось інше.

У Вас є окремий рахунок на який йдуть донати?

– Ми відкрили окрему картку, тому що ми все ж таки не благодійна організація, щоб не змішувались кошти які потім буде важко вираховувати.

Можливо хочете на останок звернутись до людей? Якийсь Ваш посил?

– Потрібно вірити в ЗСУ і в свої сили, в свою енергію. Мені дуже подобається ефект метелика, навіть якщо ти підняв папірець і викинув його у смітник, то десь в якійсь країні може закінчитись голод.

Що зробите в перший день Перемоги?

– Я, напевно, усіх своїх колег зберу разом з дітьми, і ми просто поїдемо на природу. Виїду в ліс і просто буду кричати. Викричати усі емоції, біль, напруження. Це дійсно допомагає.

Якщо ви бажаєте долучитись до роботи волонтерів – пишіть на фейсбук-сторінку “Асоціації ОСББ Вінниччини” – facebook.com/OSBBVinnitsia

Якщо хочете допомогти волонтерам фінансово – картка для збору: