Спрощення дозвільної системи на законодавчому рівні зменшить корупційні ризики в українській владі. В цьому переконана директор товариства з обмеженою відповідальністю “Вінницька цукерка” Наталія Дідошик.
На її думку, хабарництво та використання бюджетних коштів — основні теми, яким варто присвячувати журналістські розслідування незалежним медіа.
Із керівником підприємства, продукцію якого у перервах між сесійними засіданнями охоче купували і депутати Верховної Ради України у своєму буфеті, Агенція спілкувалась про соціально відповідальний бізнес та незалежну журналістику.
Чи вірите Ви в незалежну журналістику у Вінниці?
Ні. Не вірю. Може, якісь прояви і є, якісь проривні статті. Але якщо вона буде дійсно незалежна, то довго не проіснує. Одразу десь щось знайдуть, щоб її “прикрити”. Така ситуація по всій Україні. Скрізь є влада, якій не до вподоби такі публікації. Бо де недоліки всі? У владі.
Чи відчуваєте Ви тиск на свій бізнес з боку влади чи політичних партій?
Ні. В мене невеличкий бізнес, я стараюсь нічого не порушувати. На мене, мій бізнес ніколи ніякого тиску не було.
Чи писали на Вас чи Ваш бізнес замовні матеріали?
Ні. Ніколи.
Звідки дізнаєтесь про події в місті?
Переважно з Інтернету. З Укрнету і соціальних мереж. Бо газети часто повторюють Інтернет. Новини в них неактуальні. Телевізор дивлюсь, але все таке однотипне, що вже набридає.
Чи є улюблений журналіст-сайт-телеканал-друковане видання-You Tube-канал, блог, сторінки в соцмережах?
Каналу, якому б я довіряла, немає. Всі канали олігархічні. Кожен на себе тягне одіяло. Який канал не візьми, я знаю, в напрямку кого вони будуть пропагувати. Я дивлюсь всі канали, але обираю по своєму розуму. Я вже знаю, де брехня, а де якась родзинка трохи є.
Якій тематиці надаєте перевагу?
Дуже люблю, коли пишуть про розвиток нашого міста, його перспективи, що планується побудувати чи реконструювати. Це можу читати і читати. Щоб тільки більше робилося. Насамперед, для мене це цікаво, як для звичайної вінничанки, а не як представника бізнесу. Звісно ж, переважно читаю політичні новини.
Якої інформації про місто Вам не вистачає?
Більше все ж таки хотілося б, щоб міська влада інформувала про те, що планується робити у місті. От зараз планують проводити роботи на Привокзальній площі. Є плани, проекти і особисто я радію, що у нашому місті буде ще одна гарна площа. Це мені подобається.
Чи можуть журналісти вплинути на вирішення важливих для життя міста питань? Яким чином?
Можуть. Лише потрібно бити в точку. Одна стаття, друга, третя, десята. Може, тільки тоді доб’єтесь цієї точки. Спочатку на ваші публікації, можливо, і не будуть звертати увагу. А якщо десять раз в цю точку вдарити, то обов’язково звернуть увагу.
Чи звертались ви до журналістів з проханням поширити чи написати матеріали?
Переважно журналісти звертались до мене самі. Особливо, коли готуються передноворічні програми і дійсно гарно, якщо показати, як ці цукерки виготовляються. Настрій справді підіймається.
На вашу думку, чи потрібно проводити журналістські розслідування у Вінниці? Якщо так, то за якими темами?
Звісно, потрібно. Особливо за такими темами, як використання бюджетних коштів. Зараз стільки податків збирається, що я вважаю, там є що рахувати. І, звісно, журналістські розслідування, що стосуються хабарництва. Багато друзів, бізнесменів скаржаться, що без “валізи” ніяке питання не вирішиш. Особливо будівельні, земельні питання. Є гарні проекти, є представники бізнесу, які мають гроші і готові вкладати інвестиції в наше місто. Але вирішення питання, як правило, гальмується на етапі дозвільних процедур.
Це мене бісить. Я думаю, як же так? Скільки треба цим людям? То ж радійте, що люди прийшли з грошима, тільки просять виділити цю ділянку землі. Та навпаки, проведіть всі комунікації за рахунок бюджету.
Візьмемо до прикладу Арабські Емірати. За 40 років що вони там відбудували в пустелі? Кажуть, що вони на нафті розбагатіли. А в нас земля і хліб. Лише на цьому вже можна розбагатіти.
Можливо, на рівні законодавчому потрібно забрати всі ці дозволи, всі ці підписи, максимально спростити дозвільну процедуру. Не заподіює шкоди екології, здоров’ю людей, все – нехай будує. Коли в Грузії спростили всі ці процедури, то Батумі як Сингапур став.
Чи готові ви підтримувати (фінансово, експертно, у якості партнера чи якимось іншим чином) діяльність незалежних журналістів?
Так. Я готова надавати експертну допомогу, але якщо в мене є зайва копійка, то я краще її своїм людям віддам, вкладу кошти у виробництво. В мене невеличке підприємство. Багато тягнуть енергоресурси. Кажуть: бізнесмен платить високі податки. Це не бізнесмен платить. Це люди платять, які купують продукцію. Вся ця калькуляція закладена у вартість товару, і я не можу зробити інакше. Систему оподаткування треба змінювати.
Чи вважаєте Ви роботу незалежних журналістів суспільно важливою?
Звісно, вважаю. В них просвітницька місія. Тільки щоб вони були дійсно незалежні і не виконували нічиї замовлення. Але ж не всі журналісти незалежні. Є журналісти, які обслуговують своїх панів. А як вони незалежні і в саме ядро зріють, їх статті правдиві, об’єктивні, незалежні, професійні, то і читати їх хочеться.
Ваші думки, коментарі
Щодо соціально відповідального бізнесу, я розумію, що більше грошей потрібно вкладати в благодійність, хворих дітей, але все ж таки, на мою думку, більше коштів потрібно вкладати у розвиток міста.
Також не вистачає інформації, що стосується реалізації медичної реформи на місцях. А саме просвітницьких матеріалів, які б роз’яснювали, за яким алгоритмом мають діяти пацієнти та медики, які права та обов’язки вони мають відповідно до цієї реформи. На часі і тематика, що стосується будівництва і ремонту доріг.
Інтерв’ю проводили у рамках проекту «Впливаймо на владу разом» за фінансової підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) та Програми Партнерства в галузі мас-медіа в Україні (UMPP).
