Власник «Чорна Кішка – Білий Кіт», «Батискафу», «Georgian Factory» та «Red Zeppelin» в інтерв`ю Агенції розповів про свою невіру в незаангажованих журналістів та інформацію, яка йому заважає, та порівняв медійників без власної думки зі стравою із господарського мила
Чи вірите Ви в незалежну журналістку у Вінниці?
- А чому б ні? Є журналісти, яких я вважаю незалежними. Я не вірю в незаангажованих журналістів, тому що не буває журналістів без власної думки і власних поглядів, і я вважаю це нормальним. На мій погляд, аполітичні, асоціальні журналісти – це, по-перше, якісь космонавти, в яких я не вірю, а по-друге, кому потрібна така журналістика?
- Тобто наявність у журналіста власної думки – це добре?
- Стовідсотково. Це як їжа, яка повинна мати смак спецій. А які спеції можна покласти, якщо замість їжі, умовно кажучи, господарське мило?
- Чи правильно, коли журналіст висловлює власну думку в своїх матеріалах?
- Незалежність – це незалежність від роботодавця. У нас часто журналістика оплачується не рекламодавцями, як повинно бути за логікою, а якимись кланами, угруповуваннями, політичними партіями. І якщо журналіст працює в якомусь політичному виданні, то зрозуміло, що він повинен висловлювати думку партії. Але є абсолютно незалежні журналісти, які взагалі покликані на те, щоб висловлювати власну думку. І журналістика зараз переходить із прямої оплати від роботодавця на оплату через популярність, яка може нести додаткову рекламу. Якщо журналістика незалежна – вона повинна висловлювати власну думку. Інакше взагалі для чого тоді журналісти? Щоб диктувати у стрічку якісь факти із життя міста чи країни? Це нецікаво.
- Звідки Ви дізнаєтесь про події у Вінниці?
- У мене є улюблена сторінка у Фейсбуці – Veжа. Це ті люди, яким я дійсно довіряю у місті. І новини про події міста я беру у них, а про події в країні – Цензор.net.
- Якій тематиці Ви надаєте перевагу?
- Новинам про події у місті та країні. Світові – якщо, наприклад, згорів Собор Паризької Богоматері. Пустив сльозу, але це для мене не настільки важливо, як те, скільки хлопців загинуло в АТО.
- Якої інформації про події в місті Вам не вистачає?
- Скоріше, якась інформація мені заважає. Сьогодні журналістику захопила бульварщина, і серед цього мотлоху важко знайти щось цікаве. Дуже багато дурної інформації, яка захопила стрічку (у Фейсбуці) і мене дратує.
- Дурна інформація – це про що?
- Пережитки радянської журналістики, коли дуже гарно висвітлюється, як хтось кудись поїхав, якесь зібрання. І ще додається модна тусовка, яка публікує гламурних, як я їх називаю, Леді Гаги. Зараз дуже людей є блогерами, які не є журналістами, але іноді доносять важливу інформацію. Хтось постійно пише про велоівенти, хтось про авіацію, хтось про стан дорожнього покриття та дорожній рух. Це нормально. Але коли серйозні видання починають висмоктувати новини з пальця, пишуть, наприклад, про дрібні аварії, – це нецікаво.
- Чи можуть журналісти впливати на вирішення важливих для життя міста питання?
- Вже давно доведено, що одна з гілок влади – це журналістика. І необов`язково журналіст – це той, хто має посвідчення або закінчив факультет журналістики. На мене у Фейсбуці підписано 6000 чоловік. Якщо мені щось не подобається у цьому житті, я опублікував це, попросив ще репост – і будь ласка, можу розповсюдити будь-яку інформацію по всій Вінниці, якщо вона дійсно важлива.
- Ви пишете прес-релізи про діяльність своїх закладів?
- Обов`язково. Зараз бізнес, особливо якщо це public бізнес, наприклад, ресторан чи турагенція, а не виплавка сталі, повинен бути презентований.
- Вам щось відомо про діяльність Агенції журналістських розслідувань?
- Ні.
- Чи потрібно проводити у Вінниці журналістські розслідування?
- Залежно від того, що вкладати в цей контекст. Можна сказати, що журналістські розслідування потрібні або не потрібні, але далі потрібно розшифровувати. Я бачив журналістські розслідування з приводу діяльності і чинного президента, і минулого. Це ще одна із вагомих гілок влади, але вона використовується, так само, як і в Росії, від якої ми недалеко пішли, для одурманення мас, які дивляться телевізор, не відриваючись.
- Тобто будь-яке журналістське розслідування може бути засобом маніпуляції?
- Аякже. Будь-яка інформація може бути маніпулятивною. Вона завжди маніпулятивна, бо несе заряд ставлення до ситуації. Але одна справа, коли це робиться свідомо, щоб змусити людину сказати на чорне біле, а інша – коли це твоя приватна думка, яку ти як можеш, так і висловлюєш.
- Чи готові Ви – у якості експерта, або партнера, або фінансово – підтримати діяльність незалежних журналістів?
- Видання, яким довіряю, підтримую чим можу: перепостами в Фейсбуці, зголошувався на інтерв`ю. Але я ніколи не фінансую будь-що просто так. Я ніколи не даю гроші – я даю щось інше, і це повинен бути, умовно кажучи, бартер: щось в обмін на поширення інформації про нас. Але якщо була б якась драматична ситуація, адже ніхто не знає, що буде в цій країні, то як людині, яка вболіває за цю країну, за це місто, мені важливо, щоб залишалися ЗМІ, які могли б, умовно кажучи, сказати ідіотам, що вони ідіоти.
- Про Ваш бізнес або Вас особисто колись писали замовні матеріали?
- Можливо, якесь замовлення і було, але я на це уваги не звертаю. Не думаю, що комусь цікаво писати щось замовне про мої ресторани. Можливо, писали якісь заслані козачки щось у Фейсбуці. Я бачу, коли пишуть замовні коментарі про мій заклад, бо я знаю, де ми можемо накосячити, а де ні. А можливо, комусь у чомусь відмовили, на когось не так подивились, а у людей фантазія дай Боже.
- Ви колись відчували тиск на свій бізнес із боку влади або політичних партій?
- Серйозний ні. А якийсь дрібний в умовах нашої країни – це, скоріше, якась приватна особа, наділена владою, яка в міру своєї недолугості або заангажованості, може спробувати щось зробити всупереч логіці або здоровому глузду. Але системного тиску не було.
Інтерв’ю проводилось у рамках проекту «Впливаймо на владу разом» за фінансової підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX), Програми Партнерства в галузі мас-медіа в Україні (UMPP)
