Журналісти нашої Агенції поспілкувались з трьома вимушеними переселенцями, які проживають зараз у Вінниці чи в області. Розповіли, чому обрали саме Вінницьку область, чим займаються зараз та що планують робити далі.
І. Олена. Херсон
Ви зараз проживаєте у Вінниці?
– Так. Разом з чоловіком.
Як вас застала війна 24 лютого?
– У нас в гостях була родина з Литви. Ми вирішили одразу їх вивезти з України, тому 24 лютого зранку виїхали до кордону. Я думала, що це буде дорога туди-назад, але не судилося.
Ви не думали, що Херсон так швидко буде окупований?
– Моєму чоловіку дзвонили друзі по дорозі, що вже російський прапор майорить у Новій Каховці, але ми були у шоковому стані і до кінця не розуміли, що взагалі відбувається.
Хто у вас залишився у Херсоні?
– Донька, тому ми якнайшвидше хотіли повернутись додому. На одному з блокпостів недалеко від Херсону нам сказали, що не пропустять й якщо поїдемо далі, нашу автівку розстріляють. Ми від’їхали в сторону та припаркувались на узбіччі. Не знали що робити далі. Зранку чоловік мовчки завів автівку та поїхали в напрямку Вінниці.
Чому саме у Вінницю?
– Мій чоловік по роботі тут бував іноді. Знає це місто, тому сюди приїхали.
Ви маєте зв’язок з донькою? Що плануєте робити далі?
– Немає з неї зв’язку. Що робити далі – також не знаємо. Вибачте, більше немає бажання з вами на цю тему спілкуватись…
ІІ. Ілля. Харків
Хто ви та чим раніше займались?
– Мене звати Ілля. Я з Харкова. Мені 21 рік. Навчався у Національному університеті цивільного захисту України. працював менеджером зі збуту.
Як вас застала війна 24 лютого?
– Прокинувся вже від другого вибуху і відразу зрозумів, що почалася війна. Мама вже не спала, сиділа в шоці від того, що відбувається.
Скільки днів були у Харкові, поки не евакуювалися? Чим займались ці дні?
– Дев’ять днів сиділи у Харкові, чотири з яких провели у підвалі. Мама у мене операційна медсестра. До нас приїжджав чоловік з Салтівки, ми йому осколки зі спини діставали.
Чому переїхали саме у Вінницю?
– Мамина подруга з Вінниці знайшла нам квартиру і сказала, щоб ми їхали сюди. Їхали до Вінниці чотири дні. Були величезні черги на дорозі та ще й у ночі не можна їхати.
Чим зараз займаєтесь?
– Після приїзду я відразу ж пішов на кухню волонтерити. Готували військовим біженцям та сиротам по 2 500 порцій на день. Там був два місяця і пішов волонтерити психологом.
Збираєтесь повернутись до Харкова як все це закінчиться?
– Так, тому що в гостях добре, але вдома краще.
ІІІ. Катерина. Херсон
Розкажіть трохи про себе
– Мені 36 років. Виховую двох синів. У Херсоні працювала в приватній фірмі головною бухгалтеркою.
Як вас застала війна?
– Я прокинулась, а за вікном вибухи, все палає. Я не могла повірити, що все це відбувається насправді. Прийшли смс на телефон, щоб діти у школу не йшли. Сирени вили так, що мені вуха заклало, але на роботу все ж таки пішла.
У вас були сирени? Тому ще є інформація, що у Херсоні їх не було.
– Сирени були, коли були вибухи
Коли ви були окуповані орками, то вибухи так й не припинилися?
– Перший день обстрілювали Антонівський міст і саму Антонівку. 1 березня обстрілювали вже Херсон. У місті і досі кожен день чути вибухи з різних сторін.
Ви якого числа виїхали з Херсону?
– 1 травня
То ви там довго були. Як взагалі жили під окупацією?
Дуже страшно. Орки оселилися біля мого будинку та й будинок мій знаходиться в небезпечному місці біля Антонівського моста
Чому вирішили все ж таки виїхати?
Якщо у мене не було родичів у Браїлові, то я б залишилась у Херсоні. Велика відповідальність везти маму та дітей невідомо куди. Я звикла сама забезпечувати родину і не поїхала б без достатньої кількості коштів невідомо куди.
Як вдалося виїхати з окупованої території?
– Вивіз нас мій брат на своєму авто. Їхали через Давидів Брід на Кривий Ріг.
Дуже багато російських блокпостів було, обшукували все. На останньому блокпосту не пропускали. Вся колона з 200 автівок стояла три години. ЗСУ почали бомбити орків, вибухи були дуже поряд від нас. Рашисти поховалися і нас відпустили. Ми летіли на великій швидкості. Автомобіль підстрибував від вибухів. Зрештою, всі доїхали, без втрат. Коли приїхали до наших, то були готові всіх їх розцілувати. Як же приємно було бачити український прапор на блокпосту.
Ваш брат з вами залишився в Браїлові?
– Ні. Поїхав назад до Херсону, не хоче від звідти кудись переїжджати. Він за нас хвилювався. У нього квартира та робота в іншому кінці міста, має власне СТО.
Хто з ваших родичів живе у Браїлові?
– Тут народилась моя мама.
Як вам тут?
– Мені дуже подобається, гарне село
Чим взагалі зараз займаєтесь?
– Поки не працюю. Готую істи солдатам ЗСУ. Поки літо, то у вільний час ходжу на річку купатися
Що плануєте робити далі?
– Не знаю. Зараз життя дуже непередбачуване.
Головне фото: ukrinform.ua
