Вінницький міський сміттєвий полігон під Стадницею можна назвати екологічним лихом для міста, адже це гори сміття висотою у 5-поверховий будинок, які розташовані на 10 га території. Після митингів місцевих мешканців, які вимагали закриття полігону, Вінницька міська рада у 2008 році вирішила збудувати сміттєпереробний завод посеред лісу біля села Людавка. Через протести та відсутність інвестора, будівництво об’єкта навіть не починалось, але понад 42 мільйона бюджетних гривень вже витрачено і вирубано 7 га лісу. Журналісти Агенції з’ясували, на що пішли ці кошти, чому будувати вирішили саме під Людавкою та й взагалі який вихід зі сміттєвої “катастрофи” для Вінниці.
Була військова частина – стало сміттєзвалище
У липні 2009 року Уряд передав майновий комплекс військового містечка № 82 у селі Людавка на баланс міста Вінниці, щоб на його території побудувати сміттєпереробний завод.
(копія розпорядження КМУ)
Це майже 149 га території, на якій 75% території зайнято лісом.
(Ділянка, яку передали на баланс Вінницької міськради. Супутниковий знімок Google)
Спочатку це планувався як бартер. Міністерство оборони України (МОУ) безкоштовно передає своє майно на баланс Вінниці, а замість – МОУ повинно отримати 34 га землі у східній частині Вінниці під будівництво військового містечка. Ми надіслали запит в МОУ, щоб дізнатися які саме земельні ділянки вони отримали. З їх відповіді дізнаємось, що не отримали жодного квадратного метра землі.
(скріншот відповіді МОУ на запит Агенції)
У 2011 році Вінницька міська рада провела громадські слухання щодо будівництва сміттєпереробного заводу на території колишньої військової частини. Мешканці прилеглих сіл виступили проти спорудження такого об’єкта біля своїх домівок, але представники вінницької влади наполягали на тому, що будуватимуть підприємство німці і ніякого шкідливого впливу на екологію не буде. Чи дійсно був цей інвестор – невідомо, адже ніякі будівельні роботи не розпочались.
Щоб знайти нового інвестора, вінницька влада вирішила підготувати територію під забудову власними зусиллями. У 2017 році укладається договір з ТОВ “Подільський будівельний інжиніринг” на суму майже у 65 мільйонів гривень. За інформацією редакції “Наші Гроші”, кошторис витрат на матеріали подекуди завищений у кілька разів. Наприкінці 2017 року підрядник вирубав ліс на площі у 7 га території, щоб звільнити територію для будівництва сміттєпереробного комплексу.
(Місце будівництва сміттєпереробного заводу. Знімок Google у серпні 2017 року)
(Місце будівництва сміттєпереробного заводу. Знімок березня 2018 року)
Екологічна інспекція у 2018 році перевірила цю територію на дотримання вимог природоохоронного законодавства. Під час перевірки інспекції не надали позитивний висновок екологічної експертизи або позитивний висновок з оцінки впливу на довкілля щодо планованої діяльності по будівництву комплексу по знешкодженню побутових відходів. З метою отримання цих документів, було винесено припис.
(Скріншот відповіді на запит депутата Вінницької облради 7 скликання Валерія Скрипченка)
З цим рішенням не погодилась Вінницька міська рада й звернулась з позовом до суду щодо скасування цього припису. Суд визнав незаконність призначення і проведення перевірки і винесення припису. Щодо акту перевірки (по суті встановлених перевіркою фактів), суд закрив провадження у зв’язку з тим, що це не його компетенція.
Яка зараз ситуація з будівництвом сміттєпереробного заводу
ТОВ “Подільський будівельний інжиніринг” за останні сім років за 42,3 мільйона гривень збудував дамбу полігону та лагуну для накопичення фільтрату.
(Місце розташування майбутнього заводу. Супутниковий знімок Google)
Підрядник провів реконструкцію та будівництво частини зовнішніх інженерних мереж водопостачання, водовідведення, освітлення доріг внутрішніх проїздів, облаштував огородження території будівництва об’єкта та розпочав реконструкцію адміністративної будівлі.
Щоб побачити сміттєзвалище на власні очі, журналісти Агенції поїхали автобусом до села Людавка, пройшли все село, за ним поле, ліс та вийшли на міжнародну трасу, яку в народі називають “сталінкою”. Пройшовши ще трохи по непрохідному лісу ми вперлись в паркан, яким огороджено сміттєзвалище.
(Червоною лінією позначили верхівку паркану, який облаштували навколо сміттєзвалища. Фото Агенції)
Перелазити через паркан ми не стали, тому що це небезпечно: невідомо чи є собаки на території та як би нас “зустріли” охоронці.
Нашу пішу подорож ми позначили на мапі:
(Супутниковий знімок Google села Людавка та сміттєзвалище)
Та відзняли на камеру
Ми надіслали запит до Вінницької міської ради з питанням: “А як можна потрапити на цю територію?” Заразом спитали, чи є якась спецтехніка на сміттєзвалищі та чи вивантажували тут сміття починаючи з 2021 року. Відповідь була лаконічною: потрапити на територію – неможливо, спецтехніки – немає, сміття – не завозилось.
Те, що немає спецтехніки та території сміттєзвалища, можна переконатись завдяки супутниковим знімкам EO Browser. На них ми бачимо темну пляму, а це означає, що там немає техніки від якої могла б відбитися сонячне світло.
На супутниковому знімку, зробленому 18 червня поточного року, також не спостерігаємо техніку та гори сміття.
“Фаворит” вінницької влади
Підрядник робіт на сміттєзвалищі ТОВ “Подільський будівельний інжиніринг” неодноразово згадувався у статтях Агенції, що це “фаворит” департаменту комунального господарства та благоустрою. Про це ми вказували у 2017, у 2018 та торік. Але після наших публікацій нічого не змінилось. За 2023 рік департамент комунального господарства та благоустрою уклав шість договорів з ТОВ “Подільський будівельний інжиніринг” на суму майже у 10 мільйонів гривень.
Чи можна будувати сміттєпереробний завод посеред лісу?
Майбутнє підприємство буде розміщуватись доволі близько до річки Ровець – на відстані 1,9 кілометрів.
(Відстань між сміттєзвалищем та річкою Ровець. Супутниковий знімок Google)
Юрист ГО “Платформа прав людини” Євген Воробйов пояснив, що полігони твердих побутових відходів за законом не можна розміщувати в лісі або в місці інших зелених насаджень ( дерева, кущі, газони, квітники в парках, скверах, лісових масивах). А місця для знешкодження твердих побутових відходів (спалювання, переробка) можуть знаходитися виключно поза населеними територіями (міста та села) та зеленими рекреаційними зонами (де немає житлової забудови) – з дотриманням санітарно-захисних зон.
Думка експертки
Щоб з’ясувати наскільки шкідливим для екології буде діяльність сміттєпереробного заводу у селі Людавка, ми поспілкувались з директоркою Центру екологічного консалтингу та аудиту Оксаною Волоско-Демків, яка вивчала екологічні ризики на сміттєвому полігоні Львова та Києва.
(Директорка Центру екологічного консалтингу та аудиту Оксана Волоско-Демків. Фото з профілю у ФБ)
Завод будуватимуть посеред лісу та вблизості до річки Ровець? Хіба це законно?
Тут питання в тому, які технології будуть застосовуватися і які очікувані впливи від цього заводу. Якщо ми зараз не маємо проєкту, а є лише відведена ділянка під завод, ми не можемо говорити повноцінно про очікуваний вплив на екологію. Все залежить від технологій будівництва.
Як будують подібні підприємства в тій же Західній Європі?
У тому ж Берліні сміттєпереробний завод знаходиться в центрі міста. В Данії теж ці заводи будуються в містах. Якщо при будівництві застосовуються найсучасніші технології та дотримання всіх екологічних норм, то сміттєпереробний завод можна будувати де завгодно.
Яка санітарно-захисна зона повинна бути при будівництві такого об’єкту? Ось в Людавці від дачного масиву до ділянки сміттєзвалища лише півкілометра?
Ми не знаємо площі заводу, тому що санітарна-захисна зона йде не від ділянки, а від самого підприємства. У 173 наказі Міністерства охорони здоров’я від 1996 року всі ці відстані зазначені до найближчої житлової забудови постійного проживання, тому дачний масив біля села Людавка, я невпевнена, що буде трактуватись як місце постійного проживання.
Якщо люди на громадських слуханнях та обговореннях будуть проти такого будівництва, то як тоді бути?
Щодо громадських обговорень. Вони повинні бути в процесі виготовлення проєктної документації. Люди можуть в письмовій формі подавати свої пропозиції. Місцевим мешканцям повинні показати оригінал проєкту і він повинен бути представлений на сайті проєктанта, щоб всі охочі могли оцінити вплив на екологію. Тому якщо завод буде побудований за сучасними технологіями і санітарно-захисна зона буде в межах норми, то люди не матимуть права забороняти подібне будівництво. Все залежить від того, що саме там будуть будувати: яка потужність заводу, яка технологія очищення тощо. Це може бути завод зі спалювання для отримання електроенергії, а може бути завод з розділення сміття.
Що робити зі сміттям зі всієї Вінниці сьогодні?
Будівництво сміттєпереробного заводу біля Людавки поки на паузі через війну та відсутності інвестора. У недавньому інтерв’ю вінницький міський голова Сергій Моргунов сказав наступне: “Ми спілкуємось з різними міжнародними інституціями про співпрацю в різних проєктах, включаючи будівництво сміттєпереробного заводу”.
Зараз все сміття з Вінниці вивозиться на полігон біля Стадниці, а це, орієнтовно, 290 тонн сміття щоденно.
(Сміттєвий полігон біля Стадниці. Фото Агенції)
Саме сміттєзвалище, без адмінспоруд, розташовано на 10 га території заввишки у 5-поверховий будинок.
(Супутниковий знімок Google сміттєвого полігону біля Стадниці)
Для порівняння: територія трамвайного депо у Вінниці разом з ЖК “Авалон 5” – це лише 8 га.
(Трамвайне депо та ЖК “Авалон 5”. Супутниковий знімок Google)
Який вихід? – Є різні варіанти. Можна припустити, що те сміття, яке може бути використано як вторсировина, привозити одразу на місцеві підприємства з перероблення, але у Вінниці, за словами підприємця Олександра Клемешова (який займається збором вторсировини), майже нічого не переробляють. Не слід забувати, що на міському сміттєзвалищі є також сортувальна лінія.
“Я займаюсь лише збором сміття. Якщо загалом казати, що у Вінниці переробляють, то ось картон – лише будують фабрику по його переробці на вулиці Гонти. Папір – ні, плівка – теж ні. Жестяні банки везуть на Київ. Ось ПЕТ пляшку переробляють й то з неї роблять “пластівці” і віддають на переробку, – каже підприємець Олександр Клемешов.”
(Старший менеджер проекту “Реформа управління відходами”, Група підтримки реформ при Міндовкіллі, адвокат Софія Шутяк. Фото з профілю у ФБ)
Вінниччина одна з перших областей, яка затвердила регіональний план управління відходами. У цьому плані передбачено будівництво підприємства біля Людавки – каже старший менеджер проекту “Реформа управління відходами” Софія Шутяк.
За її словами, якщо планують біля Людавки збудувати сміттєспалювальний завод з метою отримання енергії (теплової та електричної), то доцільно розглядати розташування такого заводу якнайближче до споживачів, тобто, будувати треба у межах Вінниці, а не за 30 кілометрів. Наприклад таке підприємство є у Відні на території міста, що подає теплову та електроенергію на частину міста.
“Швеція та Фінляндія наголошує, що завдяки спалюванню вони вирішили питання з енергією та теплом, що в нинішніх умовах дуже актуально для України, проте у них висока плата з громадян – 200 євро в місяць для належного утримання очисних споруд таких підприємств. Такий тариф навряд потягне наше населення”, – каже Софія Шутяк
Пані Софія не вбачає значних порушень законодавства, коли передали колишнє військове містечко під будівництво сміттєпереробного заводу, адже місце розташування такого підприємства у середині зеленого масиву формує природній захист, тобто, шкідливий вплив не буде виходити за територію заводу.
Але поки не збудують сміттєпереробний комплекс, відходи зі всієї Вінниці так й будуть вивозити на стадницький полігон.
