«Жива книга: відверті історії турботи про дітей» – під такою назвою 25 вересня у Вінниці відбулася зустріч, присвячена популяризації сімейних форм виховання, послуги патронату над дитиною та наставництва. На сьогоднішній день у Вінницькій області у 12 громадах діє послуга патронату та сімей патронатних вихователів, де дітей приймають у 15 родинах.
За словами координаторки проєкту «ПОВЕРНЕННЯ: Україна – родина – дім» МБО «Партнерство «Кожній дитині» Ольги Павлик, Вінницька область поступово нарощує обертів, поширюючи позитивні практики сімейних форм виховання. Експертка наголошує, що зараз одним із переважних аспекті роботи організації є повернення дітей: «Це стосується дітей, які були евакуйовані у складі закладів за кордон. Якщо дитина готова повертатися в Україну, то їй надається всебічна підтримка, аби вона могла адаптуватися чи у біологічній сім’ї, чи обрати іншу форму сімейного виховання», – розповідає пані Ольга. За її словами, з початку війни в евакуації перебували 4811 дітей із 203 закладів України. 3660 дітей вже повернулися.
«Жива книга» – унікальний формат популяризації історії людей та сімей, які прийняли виклик і за покликанням долі з’єднали свої шляхи з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах. Про свій досвід розповіла Сандра Зайцева, яка минулого року разом із братом та сестрою опинилися в родині патронатного вихователя. Сама героїня зізнається, сила патронатної родини в тому, що вона може стати для дитини тим самим безпечним місцем.
Подружжя Людмили Рожківської та Бориса Харченка у жовтні 2024 року створили восьму патронатну сім’ю у нашій області – Турбівська громада. За цей час їхній дім прийняв 10 дітей із 5 сімейних груп. Пані Людмила розповіла про те, як родина ухвалила рішення щодо патронатної сім’ї. Саме згода їхнього 15-річний сина і дітей стала підтримкою для майбутніх кроків. Подружжя наразі є активними амбасадорами розвитку патронату на Вінниччині. Їх знають в області та впізнають за номерним знаком «ПАТРОНАТ» на автівці. А син, спираючись на досвід батьків, сказав, що у подальшому теж планує бути патронатним вихователем.
Фундатори дитячого будинку сімейного типу Розвадовські Олена та Микола розповіли свою історії, початок якої стартував у Херсонській області ще у 2015 році. Зараз подружжя з дітьми проживає у новому будинку, який вони отримали у Жмеринці. Але до цього моменту «дорожня карта» ДБСТ пройшла шляхом: Херсон в окупації – Крим – Росія – Німеччина – Вінниччина. У 2026 року родина, вже у нашій області, прийняла ще трьох дітей, яких вдалося вивезти з окупації.
Їхня сила: взаєморозуміння та спільна відповідальність, а найбільше бажання – щоб кожна дитина у їхній сім’ї почувалася комфортно, безпечно й по-справжньому вдома.
«У нас зараз виховується в сім’ї 9 дітей. Різні характери, різні долі, але всі ми – велика дружня родина», – резюмує пані Олена.
9 прийомних дітей виховується у дитячому будинку сімейного типу подружжя Побережних, п’ятеро з яких повернулися із-за кордону після евакуації у складі інституційного закладу. Шлях прийомного батьківства Лариси та Павла почався з мрії мати велику родину. В подружжя зростала донечка, але вони хотіли виховувати й сина. Спершу стали прийомною сім’єю, а згодом – і дитячим будинком сімейного типу, щоб допомогти більшій кількості дітей. Подружжя вважає, що основою їхньої сім’ї є любов і саме вона допомагає проходити всі труднощі й здобувати маленькі та великі перемоги
«Наставник/ниця» – це ще одна форма допомоги дітям. Для Софії Юдіної це не лише покликання, а й професія. З підліткового віку вона хотіла допомагати дітям без батьківської підтримки. У 2020 році, дізналася про програму наставництва і подала документи. Перша менті Софії з’явилася два роки тому, на той час дівчині було всього 12 років і вона проживала в інституційному закладі. Протягом 2-х років Софія регулярно зустрічалася з нею, будуючи дружні стосунки та відкриваючи нові досвіди.
Наставництво призвело і до професійних змін у житті Софії — вона долучилася до Офісу дітей та молоді «ДІйМО», щоб розвивати наставництво по Україні, консультувати та навчати охочих долучитися до програми. «Це не є сімейною формою виховання. Це додатковий ресурс, коли відповідальний дорослий бере на себе роль дорослого товариша для дитини, надає підтримку. Ми очікуємо, що у Вінниці буде багато охочих приєднатися до оновленої програми наставництва через центр соціальних служб», – зазначає Софія.
Унікальність «Живої книги» Вінниччини була ще у тім, що у героїв, які розповідали свої історії, брали інтерв’ю поважні держслужбовці. Відкриті запитання від влади – це той діалог, який налаштований на покращення майбутнього розвитку сімейних форм виховання. У прямому спілкуванні із «живими книгами» брали участь Сергій Шмігленко – начальник Служби у справах дітей Вінницької ОВА, Наталя Квят – очільниця Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Вінницькій області, Вадим Мазурик – представник Нацради з питань телебачення і радіомовлення у Вінницькій області. Представники влади зазначили, що такі зустрічі є дуже корисними, адже ти починаєш розуміти ситуацію не зі звітів та доповідей, а з історій реальних людей. За словами регіональної координаторки проєкту на Вінниччині Тетяни Галузинської, такий публічний формат діалогу дасть можливість підтримати та популяризувати сімейні форми виховання, а це, у свою чергу, допоможе дітям та підліткам, яким так необхідна допомога.
Для довідки: У Вінницькій області наразі дітей приймають у 15 родинах у 12 громадах. 90 дітей були евакуйовані за кордон з початку 2022 року з 7 спеціалізованих закладів. 87 вибули (набули повноліття) або повернулись в Україну з евакуації. 10 продовжують перебувати в інституційних закладах в Україні.
Захід проведено в межах проєкту «ПОВЕРНЕННЯ: Україна – родина – дім», що виконується спільно Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), МБО «Партнерство «Кожній дитині», Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, Державною службою України у справах дітей, Національною сервісною службою України, Координаційним центром із розвитку сімейного виховання та догляду дітей за фінансової підтримки Ірландської допомоги розвитку та уряду США.
