Зараз державне фінансування отримують лише парламентські партії, а з 2020-го року фінансування з бюджету вперше отримуватимуть усі партії, що подолають бар’єр у 2%. За підрахунками ЧЕСНО, партії, які наберуть від 2% до 5% голосів, уже наступного року отримають від 12 до близько 30 мільйонів гривень. Розмір фінансування прив’язаний до прожиткового мінімуму, тож буде щороку зростати. Це суттєва допомога, щоб впродовж наступних 5 років партія, яка не потрапить до парламенту, могла проводити якісну аналітичну роботу й розбудовувати партійну мережу.

ЯКИЙ ЗАГАЛЬНИЙ БЮДЖЕТ НА ФІНАНСУВАННЯ ПАРТІЙ?

У своїх розрахунках ми виходимо з того, що загальна сума виділених на фінансування статутної діяльності партій держкоштів у 2020 році становитиме майже 617 мільйонів гривень. Для порівняння, у 2019 році на фінансування статутної діяльності партій виділено майже 566 мільйонів.

ЗВІДКИ БЕРЕТЬСЯ ЦЯ СУМА?

Загальний розмір державного фінансування з року в рік різний і залежить від:

• розміру прожиткового мінімуму у році, що передує року виділення держкоштів (у 2019-му – 1921 гривня)
• явки, тобто кількості виборців, що взяли участь у голосуванні. Оскільки точно спрогнозувати явку 21 липня неможливо, для наших розрахунків ми використовуватимемо явку на парламентських виборах 2014 року – 16 052 228 виборців.

За формулою із закону “Про політичні партії”, дві сотих від розміру прожиткового мінімуму множимо на кількість виборців, що взяли участь у голосуванні, й отримуємо загальний бюджет 616 мільйонів 672 тисячі 600 гривень.

Варто зважати на те, що явка на цих виборах може бути суттєво нижчою. Це перші в історії країни вибори влітку. “Втрата” мільйона голосів, наприклад, означатиме зниження розміру загального фонду держфінансування на 38,5 мільйона гривень. Тож у партій є подвійна мотивація агітувати виборців взяти участь в голосуванні: підвищити свої шанси потрапити до Верховної Ради й отримати більше коштів на поточну діяльність на наступні п’ять років. Для країни ж більша явка дасть більш представницький парламент.

ЗА ЯКИМ ПРИНЦИПОМ РОЗПОДІЛЯЮТЬСЯ КОШТИ?

Тут усе просто. Розмір фінансування кожної партії залежить від її результатів на парламентських виборах. Чим вищий результат – тим більше коштів. За цим принципом розподіляється близько 555 мільйонів гривень, або ж 90% від загального обсягу державного фінансування.

Ще 10% – десь близько 62 мільйонів – додатково отримують партії, серед обраних депутатів від яких буде більше третини жінок. Враховуються лише результати за списком, а не мажоритарники чи інші депутати, які згодом можуть приєднатися до фракції. У нинішньому скликанні Верховної Ради такому критерію відповідає лише партія “Самопоміч”. Саме завдяки цьому у 2019 році вона отримала додаткові 56 мільйонів гривень, що за загальною сумою майже дорівнює фінансуванню БПП або “Народного фронту”, хоча ті на виборах 2014 року отримали вдвічі більше голосів.

Схоже, втім, що приклад “Самопомочі” не стимулював інші партії включати жінок у прохідну частину списку. Лише дві партії з тих, які за прогнозами соціологів потраплять до парламенту, претендуватимуть на отримання додаткового фінансування. Але про це – згодом.

ХТО І СКІЛЬКИ ОТРИМУВАТИМЕ ПІСЛЯ ВИБОРІВ?

Після виборів ті партії, які отримують держфінансування зараз, будуть отримувати його до кінця поточного року. У 2020 році державне фінансування отримуватимуть уже ті партії, які наберуть від 2 і більше відсотків голосів на виборах 21 липня. Сума фінансування прямо залежатиме від явки на виборах та результату конкретної партії.

Для моделювання розподілу держкоштів з 2020 року ми взяли два соціологічних опитування: Фонду “Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва”(проведено 13-20 червня) та соціологічної групи “Рейтинг” (проведено 20-24 червня).

Дані цих опитувань суттєво різняться, тому ми розглянули два сценарії розподілу держкоштів. Подані нижче розрахунки демонструють лише приблизний порядок сум, остаточний розподіл можна буде порахувати лише після оголошення результатів виборів.

Виходячи з даних опитування “Демініціатив”, на отримання держкоштів претендуватимуть 9 партій. З них 3 партії до парламенту не потраплять, однак подолають бар’єр у 2% і отримають від 12 до 24 мільйонів гривень. Це “Радикальна партія”, “Опозиційний блок” та “Громадянська позиція”. “Слуга народу” з рейтингом 42,7% у 2020 році зможе отримати майже 254 мільйони гривень.

На основі даних опитування соціологічної групи “Рейтинг” шанси отримати державне фінансування матимуть 7 партій. З них дві, що не потрапляють до Верховної Ради, але долають 2% бар’єр, – “Радикальна партія” та “Сила і Честь”. Майже половину від загального фонду державного фінансування, або 292,7 мільйона, у 2020 році може отримати “Слуга народу”.

З великою ймовірністю саме ці партії впродовж наступних 5 років отримуватимуть державне фінансування. 1% зростання чи падіння рейтингу означатиме для партії додаткові 6 мільйонів гривень держфінансування, або ж їх втрату.

ХТО ОТРИМАЄ “ГЕНДЕРНІ” 10%?

Щоб це дізнатися, ми змоделювали, на яку кількість мандатів за вже згаданими соцопитуваннями претендують партії. Саме з такої кількості по обох сценаріях ми порахували частку жінок та чоловіків.

В обох випадках на додаткове фінансування за гендерною квотою претендують лише 2 партії – “Європейська Солідарність” (БПП) та “Голос”. Саме вони, найбільш імовірно, розділять порівну між собою понад 60 мільйонів гривень. Тож цим партіям до частки фінансування, розмір якої залежатиме від результату виборів, можна додати ще по 30 мільйонів.

Щоправда, у випадку з партією “Голос” кращий результат ставить під загрозу отримання додаткового фінансування. За опитуванням Демініціатив, “Голос” претендує на 16 мандатів, і тоді частка жінок у прохідному списку перевищує 40%. У сценарії з 8,4% в опитуванні “Рейтингу” “Голос” претендуватиме на 24 мандати, що зменшить частку жінок до 33,3% – фактично до тієї межі, коли одна десята відсотка може визначити, чи отримуватиме партія додаткові 30 мільйонів впродовж наступних 5 років. “Європейська Солідарність” натомість абсолютно точно претендуватиме щонайменше на половину гендерних 10% загального фонду держфінансування, якщо її рейтинг не обвалиться нижче 5%.

Найменша частка жінок у прохідній частині списку в “Опозиційної платформи – За життя” – 11-12%. Досить низькою є частка жінок і в прохідній частині списку “Батьківщини” – 18-20%.

НАВІЩО НАМ ВЗАГАЛІ ФІНАНСУВАТИ ПАРТІЇ З БЮДЖЕТУ?

Зміни до закону “Про політичні партії в Україні”, які запровадили держфінансування, були прийняті у жовтні 2015 року. Перші гроші надійшли партіям майже через рік, у вересні 2016-го. Попри поширену легенду, що державне фінансування партій політики вигадали самі для себе, це не зовсім так. Ця реформа була частиною антикорупційного пакету, і її метою є вивести політичні фінанси з тіні: партії отримують фінансування з бюджету, але також щоквартально звітуються про свої кошти та майно, проходять перевірку Національним агентством з запобігання корупції.

Державне фінансування партій – це не наше “ноу хау”, а європейський досвід. Пряме державне фінансування запроваджене у 39 з 44 країн Європи. Деякі країни колишнього Радянського Союзу запровадили цю систему ще понад 15 років тому (Латвія).

Держфінансування запроваджують передусім щоб зробити партії фінансово незалежними від великого бізнесу, зокрема покрити базові витрати партії на оренду приміщень, оплату праці тощо. Державна допомога сприяє інституційній розбудові партій, які отримують змогу підвищувати кваліфікацію своїх членів, якість законопроектів та аналітики, до розробки яких можуть залучити зовнішніх експертів та групи інтересів.

У теорії це звучить добре, однак ключовою є практика застосування. Партії вперше отримали державне фінансування та почали системно звітувати про свої надходження та витрати з 2016 року. Законодавством також передбачена ціла низка санкцій за порушення, пов’язані з фінансуванням партій та виборчих кампаній. Серед найсерйозніших – призупинення і припинення державного фінансування.

Однак попри цілу низку резонансних історій щодо використання підставних донорів і приховування реального походження коштів та щодо прихованих витрат, жодних санкцій застосовано не було. Наслідком значних порушень мала б стати втрата чи принаймні тимчасове призупинення державного фінансування, однак НАЗК такої практики ніколи не застосовувало. Це своєю чергою підважує саму ідею державного фінансування.

Даючи партіям такий “пряник”, держава має бути активнішою в питаннях відстежування зловживань та застосування санкцій проти недоброчесних партій. Позбавлення державного фінансування за серйозні порушення стало б досить серйозним важелем впливу на партії. Інакше державне фінансування ризикує перетворитися на безумовну безповоротну благодійну допомогу, яка ніколи не привчить партії бути відповідальними й фінансово прозорими.

Державне фінансування за наявної економічної ситуації є єдиним способом послабити вплив олігархів на партії. Локальні історії успіху з фандрейзингом можливі, та для перетворення цього явища на системну практику потрібен час, зусилля партій, підвищення довіри до політиків і зростання економіки. Тож найактуальнішим рішенням “вже сьогодні” є саме державне фінансування. Воно в жодному разі не є швидким рішенням, але в довгостроковій перспективі створює умови й дає шанс на розвиток партій та їх незалежність від великих донорів. Відповідно, і рішення прийняті в парламенті будуть прийматися в інтересах цілої держави, а не окремих фінансово-промислових груп.