Після нашого історичного розслідування про маєток Кумбарі та про його судову тяжбу  с міською управою , журналісти агенції вирішили окремо розглянути кам’яні сходи біля маєтку Кумбарі, тому що сьогодні одне без одного неможливо представити. Зараз ці сходи не виконують ніякого практичного призначення – це суто прогулянкова зона,  але на початку ХХ століття вінничани та вінничанки сюди приходили в останню чергу, щоб помилуватись краєвидами…

Тендер на облаштування сходів до річки 

У теплу пору року тут купалися, адже водогону у домівках ще не було, прали білизну та переправлялися на інший берег у село П’ятничани. Великому потоку людей кожен день доводилось спускатися та підніматися по небезпечній стежині, що вимагало чималих зусиль. 

Вінницький міський  голова неодноразово отримував листи, що потрібно зробити зручний спуск до Південного Бугу

Тому 1 квітня 1908 року Вінницька міська дума доручила Міській управі влаштувати зручний спуск до річки Буг на Театральній вулиці (зараз Миколи Оводова), де зосереджені найкращі у місті купальні. Міська управа розробила план кам’яних сходів із залізними (трубчастими) поручнями на рейкових засадах і було оголошено змагання (тендер) на виконання цих робіт. Надійшли наступні пропозиції:

1. Гофман запропонував влаштувати сходи за 1575 рублів. Матеріали для сходів не були зазначені.
2. Бондарєв зазначив, що зробить сходи за 1600 рублів. Матеріали також не були вказані.
3. Неєр пропонував побудувати сходи за 1590 рублів з місцевого каменю грубо обробленого або з могилівського пісковика.
4. Шварц подав пропозицію влаштувати сходи з могилівського пісковику за 1300 рублів.
5. Ядловський пропонував  влаштувати бетонні сходи зі своїх матеріалів за 1500 рублів.
6. Камєнкєр запропонував  влаштувати сходи з місцевого граніту, який буде ретельно оброблений  за 1500 рублів, а  якщо з могилівського граніту, то за 1375 рублів.

Цікаво  з’ясувати хоча б якусь інформацію  про всіх цих людей, щоб для нас це були не лише тільки прізвища якихось осіб, які жили дуже давно. Все що у нас є – це наша мапа  проектів будівель, які подавались у Вінницьку міську управу у ті часи. Там й пошукаємо цих осіб. Звісно, ми можемо натрапити просто на однофамільців цих підприємців, але шанси співпадіння досить малі.

Гофман у 1912 році подавав проект на побудову майстерні для парової розрізки на тому місці, де зараз дитячий садок №37.

У Бондарьова 1909 році був амбіційний проект на будівництво міських лавок вздовж центральної вулиці, які були прибудовані впритул до будівлі сучасного Державного архіву Вінницької області. Проект не був реалізований.

Шварц мав своє підприємство на тому місці, де зараз ЖК “Turkish City”. У 1906 році він подав у Міську управу проект перебудови приміщення біля млина.

У цьому ж році Шварц також проектував збудувати тут склад під зерно

Мав Шварц по Вінниці й іншу нерухомість

Інформацію про інших учасників тендера ми не знайшли.

Облаштування кам’яних сходів 

Розглянувши всі ці заяви, Міська управа обирає найоптимальнішу для себе пропозицію – Камєнкєра: як за ціною, так і за матеріалом, який він пропонує використати для сходів. Всі інші пропозиції були відхилені через недовговічні матеріали для сходів.

Доручили влаштування сходів Камєнкєру на наступних умовах:

1. Сходи повинні бути влаштовані з дотриманням всіх розмірів плану
2. Матеріал для сходів повинен бути місцевий граніт, який буде ретельно оброблений
3. Гранітні плити повинні укладатися на цементний розчин, а плити в місцях з’єднання з іншими плитами мають бути стягнуті залізними скобами
4. До заготівлі матеріалу Камєнкєр повинен приступити негайно та почати укладання плит вже весною 1908 року і закінчити всі роботи до 1 травня 1910 року
5. Для перил повинні бути використані газові труби, які встановлені на рейки.
6. Сплата грошей проводитиметься Управою у міру виконання робіт.
7. Камєнкєр повинен підпорядковуватися всім вказівкам Міської управи та міського архітектора (Григорія Артинова) у всьому, що стосується виконання цього підряду

Розглянувши детально проект, 6 червня 1908 року Камєнкєр у своєму листі до Міської управи просить  за свою роботу  отримати не 1500 рублів, як було встановлено, а 1825 рублів. Своє прохання він мотивує такими фактами:

1. У кошторисі зазначено, що один куб каменю обійдеться в 18 рублів, але по факту він обійдеться в 22 рубля. Камінь, який піде на лицьову сторону, коштуватиме 30 рублів за куб.
2. Додаткові матеріали, які потрібні для реалізації проекту, взагалі не враховані у кошторисі
3. Не враховано у кошторис також земельні роботи та робоча сила

Серед архівних документів не збереглась відповідь Міської управи щодо збільшення кошторису витрат на проект, але як там не було, кам’яні сходи у 1910 році були відкриті для населення, що дало поштовх відкрити на острові клуб “Спорт”.

Радянська та сучасна доба

Йшли роки. У 1930-х роках з набережної зони був зроблений парк з альтанками та лавочками

Чи була проведена реставрація кам’яних сходів – невідомо. Але сьогодні, не дивлячись на свій 121-річний вік, по сходам можна ходити, але реставрація їм точно не завадила б. 

Журналісти агенції направили запит до Вінницької міської ради, щоб дізнатись чи планується у найближчий час провести  реставрацію кам’яних сходів. 

З відповіді дізнаємось, що ніяка реставрація зараз не планується.Хоча можливо, це й добре, тому що при реставраційних роботах може бути назавжди втрачена автентичність цих сходів.  Тому поки хай все залишається так, як воно є.